Постанова № 38998048, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2014 року Справа № 904/10086/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Чус О.В.

при секретарі: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 року у справі № 904/10086/13

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7465 грн. 84 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 року (суддя Ніколенко М.О.) з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" стягнуто 7465 грн. 84 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2012 року о 13:10 у м.Києві по вул. Дніпровський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, який за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажиром на транспорті від 06.06.2012 року № 28-2801-12-00236, застрахований у позивача, та автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2 (а.с.5,11).

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Шкода" державний номер НОМЕР_2, застрахований у позивача, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія».

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який керуючи автомобілем "Опель" державний номер НОМЕР_3, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Шкода" державний номер НОМЕР_1, завдавши механічних пошкоджень обом автомобілям, чим порушив п.п.13.1 ПДР України, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва (а.с.12).

21.09.2012 року страхувальник - товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія» звернулось до страховика - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на СТО (а.с.15, в тому числі на звороті).

В той же день представником приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховика та за участю ОСОБА_3 проведено зовнішній огляд пошкодженого автомобіля марки "Шкода" державний номер НОМЕР_1, за результатами якого складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) (а.с.16, у тому числі на звороті).

Позивачем складений страховий акт від 26.09.2012 року № ДККА-20455 (а.с.17), згідно з яким вказана вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, а загальна сума страхового відшкодування, згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 26.09.2012 року (а.с. 18), визначена в розмірі 7465 грн. 84 коп. При цьому суму збитку розраховано позивачем виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеного згідно рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська набережна» від 24.09.2012 року № С4170367 (а.с. 13).

На виконання умов договору добровільного страхування на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування і страхового акту позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7465 грн. 84 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розпорядження від 28.09.2012 року та платіжного доручення від 28.09.2012 року № 12042 (а.с. 19, 21).

Отже, позивач відшкодував за договором добровільного страхування №28-201-12-00236 матеріальний збиток, завданий транспортним засобом "Опель", державний номер НОМЕР_3. Цивільна правова відповідальність власника вищезазначеного транспортного засобу застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Дніпроінмед" за полісом обов'язкового страхування № АВ/4641094 (а.с. 20).

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою від 06.11.2013 року № 6015/1638-УСГ, в якій просив відшкодувати в порядку регресу суму страхового відшкодування 7465 грн. 84 коп. Однак приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед" відповіді на вимогу не надало, страхове відшкодування в порядку регресу не виплатило, що і стало підставою звернення позивача з позовом у даній справі.

Основним доводом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", на якому ґрунтується апеляційна скарга, є посилання на той факт, що з моменту страхового випадку до звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу пройшло більше 1 року, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", наведеними в апеляційній скарзі, приймаючи до уваги наступне.

Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація) виникає на підставі закону. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто, за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах.

Так, після настання страхового випадку у потерпілого є можливість відшкодувати шкоду за рахунок заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. В даному випадку потерпілий отримав страхове відшкодування за рахунок позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, а позивач після виплати страхового відшкодування отримав право вимоги від потерпілої особи до осіб, відповідальних за збитки, завдані винною особою. Отже, при зверненні з позовом позивач правомірно посилався на приписи статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на п. 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому що відповідно до приписів цієї норми підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З наведеної норми також вбачається, що зазначені у ній строки обраховуються з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, як роз'яснив Верховний Суд України у своїх постановах від 27.03.2012 року зі справи господарського суду міста Києва № 58/168, від 07.08.2012 року зі справи господарського суду Рівненської області №12/207, від 28.08.2012 року зі справи господарського суду Харківської області №5023/4833/11, право вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування" виникає після виплати страхового відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Ці постанови, відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для всіх судів України.

Як вказувалось вище, спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим, із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином останній регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, а приписи п. 37.1.4. статті 37 цього Закону, до даних правовідносин не застосовуються.

У відповідності з ч.18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Оскільки оригінал полісу № АВ/4641094 відповідачем до суду не надано, про що вказано у рішенні господарського суду, не вбачається можливим встановити розмір франшизи, тому судом першої інстанції обґрунтовано визнано позов таким, що підлягає задоволенню у розмірі виплаченого відшкодування, тобто в сумі 7465 грн. 84 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 року у справі № 904/10086/13 залишити без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя О.В. Чус