Рішення № 38998044, 02.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_______________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

„02” червня 2014 р. Справа № 927/434/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТК – ЮГ»,

65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92/94

Відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України,

17580, Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці

Предмет спору: про стягнення коштів в сумі 127347,12 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТК – ЮГ» подано позов до Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 127347,12 грн. коштів, з яких 121980,00 грн. сума попередньої оплати, 1707,72 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р., включно, 3659,40 грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 15.11.2012 року № К151112.

Відповідач відзиву на позов не надав. Представник відповідача у судовому засідання 16.04.2014 р. проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними та неправомірними, оскільки відповідач виконав свої зобов’язання належним чином та поставив позивачу товар у повному обсязі, зокрема за накладною № 329 від 20.11.2012 р. було поставлено жито у кількості 68,68 т. на суму 103020,00 грн., за накладною № 47 від 26.02.2013 р. – у кількості 43,11 т. на суму 64665,00 грн., за накладною № 135 – у кількості 31,170 т. на суму 46755,00 грн.

Відповідач стверджує, що ним було поставлено товар загальною кількістю 142,96 т., загальною вартістю 214440,00 грн., в підтвердження чого останнім надано накладні № 47 від 26.02.2013 р. та № 135 від 20.04.2013 р., а також товарно – транспортну накладну № 20/04, що долучені судом до матеріалів справи (а.с. 36-39). У зв’язку з чим відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду додаткових доказів для спростування позовних вимог ТОВ «ПТК-ЮГ»(а.с. 35).

Судом клопотання відповідача було задоволено та відкладено розгляд справи на 14 днів до 29.04.2014 р. Однак у судове засідання 29.04.2014 р. відповідач не з’явився, додаткових доказів по справі не надав. Від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи, що було задоволено судом та відкладено розгляд справи до 20.05.2014 р.

У судове засідання від 20.05.2014 р. відповідач не з’явився, належних доказів не надав. 20.05.2014 р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 63), в якій зазначено, що за заявою відповідача відкрито кримінальне провадження № 12014270210000410 за ознаками ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (а.с. 36), в ході досудового розслідування встановлено докази отримання жита позивачем у кількості 74280 кг на суму 111420,00, що заявлена позивачем до стягнення. Таким чином, відповідач просить відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів по справі, які можуть вплинути на вирішення спору. Суд клопотання відповідача задовольнив та відклав розгляд справи на 02 червня 2014 року. 02 червня 2014 р. відповідач у судове засідання не з’явився, доказів не надіслав.

У відповідності до п. 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.11.2011 р. неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

В судовому засіданні 16.04.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач у судове засідання 02.06.2014 р. не з’явився, уповноваженого представника не направив, 02.06.2014 р. від позивача надійшла факсограма, що містить клопотання про розгляд справи без участі представника, позивав зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 65). Суд клопотання позивача задовольнив.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 15 листопада 2012 року № К151112, відповідно до якого продавець (відповідач) зобов’язувався поставити та передати у власність, а покупець (позивач) прийняти та оплатити наступну продукцію: жито (надалі – товар) на умовах передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Кількість товару в заліковій вазі складає 150,00 тон +/- 5% за вибором продавця та визначається під час завантажування автотранспорту на вагах продавця. (п.п. 2.1 договору).

Ціна товару без ПДВ складає 1250,00 грн. за одну метричну тону. ПДВ складає 250,00 грн. Ціна товару з ПДВ складає 1500,00 грн. за одну метричну тону. Орієнтовна загальна вартість договору без ПДВ складає 187500,00 грн., ПДВ 37500,00 грн. Загальна вартість договору складає 225000,00 грн. +/- 5% (п.п. 3.1-3.2 договору).

Продавець здійснює поставку товару автотранспортом в повному обсязі на умовах “FCA” – завантажено в автотранспорт, в строк з 15 листопада 2012 р. по 25 листопада 2012 р. включно. Місце поставки – склад продавця (с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область). Поставка здійснюється на транспортні засоби перевізника, вказаного покупцем, або іншою особою уповноваженою діяти від імені покупця. Поставка здійснюється тільки після 100% передоплати. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: товарно-транспортних накладних на зерно на кожний транспортний засіб; видаткових накладних. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткових накладних на товар, зазначених в п. 4.2 розділу 4 «Строки та умови поставки». Право власності на товар, а також ризик випадкової втрати чи знищення товару переходить від продавця до покупця в момент його приймання в місці навантаження автотранспорту (п. 4.1 – 4.4 договору).

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, із зазначення кількості товару, ціни, всього до сплати (п. 5.1 договору).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено що договір поставки №К151112 від 15.11.2012 р. не підписаний відповідачем та не завірений його печаткою.

Однак, відповідачем був виставлений рахунок-фактура № 50 від 16 листопада 2012 року на оплату позивачем товару – жита, кількістю -150,00 тон, на загальну суму 225000,00 грн. з ПДВ, що був направлений позивачу за допомогою засобів факсимільного зв’язку (а.с. 18).

16 листопада 2012 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за поставку жита в сумі 225000,00 грн. згідно до виставленого рахунку-фактури № 50 від 16.11.2012 р., що підтверджується банківською випискою від 16.11.2012 р. (а.с.19) Вказана операція задекларована відповідачем у відповідності до податкової накладної № 188/2 від 16.11.2012 р.(а.с. 20)

З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2012 року відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар – жито кількістю 68,680 т (68680,00 кг.) загальною вартість 103020,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 329 від 20.11.2012 р., яка має підписи та печатки обох сторін (а.с.21). Решта товару кількістю 81,32 т. вартістю 121980,00 грн. з ПДВ в подальшому відповідачем поставлена не була.

Позивачем була направлена відповідачу претензія вих. № 07/10 від 07.10.2013 р. з вимогою про повернення попередньої оплати в сумі 121980,00 грн. (а.с 49), що отримана відповідачем 11.10.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 17580 0005344 2 (а.с. 31). Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти в сумі 121980,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі – продажу.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків ( ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Заперечення відповідача щодо виконання останнім зобов’язань належним чином та поставку товару позивачу в повному обсязі судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 Господарського кодексу України передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», факти здійснення господарських операцій фіксують первинні бухгалтерські документи , які повинні обов'язково містити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладні № 47 від 26.02.2013 р. на суму 64665,00 грн. та № 135 від 20.04.2013 р. на суму 46755,00 грн., що надані відповідачем в підтвердження поставки позивачу товару (жита) загальною кількістю 74,28 т. загальною вартістю 111420,00 грн., а також товарно-транспортна накладна № 20/04, оформлені відповідачем в односторонньому порядку, не містять підпису позивача та не скріплені його печаткою, а отже, не можуть бути прийнятті судом як належні докази по справі.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 121980,00 грн. попередньої оплати є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в заявленому обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 3659,40 грн. три відсотка річних за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., включно, та 1707,72 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р., включно.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2439,71 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (17580, Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, р/р 26000010693631 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 00729847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТК – ЮГ» (65088, м. Одеса, вул.. Люстдорфська дорога, 92/94, р/р 26005312049401 в АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 37222788) – 121980,00 грн. попередньої оплати, 2439,71 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко