Постанова № 38998038, 26.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 року Справа № 904/911/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Широбокової Л.П., Пруднікова В.В. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 23.05.2014 року)

Секретар судового засідання: Сусла Я.Б.

За участю представників сторін:

від відповідача: Майстат О.О. представник, довіреність №14-288юр від 02.12.13;

представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіталл Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. у справі №904/911/14

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіталл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у сумі 508 700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. у справі №904/911/14 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Публічного акціонерного товариства „АрселорМіталл Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, на користь Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса, 508 700 штрафу, 10 174 судового збору.

Рішення господарського суду обґрунтоване тим, що обставини, зазначені в актах загальної форми, свідчать про те, що при заповненні комплекту перевізних документів, відповідачем було невірно зазначено код одержувача, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначений код одержувача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст..43 Статут залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення, а отже и код вантажоодержувача.

Державне підприємство "Одеська залізниця" відзив на апеляційну скаргу не надало, явку представника не забезпечило.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2013 р. та 09.08.2013 р. по залізничних накладних №№47781828, 47791165, 47791314, 47791579, 47791629, 47791660, 47791785, 47791769, 47791686, 47791777, 47791793, 47791801, 47791819, 47791868, 47791884, 47791900, 47791959, 47792411, 47792445, 47791561, 47791645, 47801576, 47801584, 47801592 відповідач відвантажив зі ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці вагони №№55707517, 53073268, 50065796, 51805836, 50059393, 50059096, 50048297, 50058197, 61632840, 52574902, 55005151, 55174528, 56032626, 56067234, 56171101, 61602280, 57602781, 55174130, 61633335, 59280115, 59785519, 55005235, 61451787, 56559503 з вантажем катанка стальна на адресу вантажоодержувача - Спеціалізований морський порт „Октябрськ".

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

На станції призначення - Жовтнева Одеської залізниці, було виявлено неправильність зазначеного коду одержувача, про що складено акти загальної форми №№ 125, 126, 127, 131-154 (а.с. 24, 26, 27, 28, 29-34, 66,68-72) та накопичувальну картку №20081092 від 20.08.2013 року. ( а.с. 23)

Із зазначених вище актів загальної форми вбачається, що у накладних №№47781828, 47791165, 47791314, 47791579, 47791629, 47791660, 47791785, 47791769, 47791686, 47791777, 47791793, 47791801, 47791819, 47791868, 47791884, 47791900, 47791959, 47792411, 47792445, 47791561, 47791645, 47801576, 47801584, 47801592 невірно вказаний код вантажоотримувача. У графі 4 вказаний отримувач - Спеціалізований морський порт „Октябрськ" код 5546, в графі 15 вказаний експедитор в порту МТА Сервис Лтд, але код 5546 не відповідає, ані коду отримувача СМП„Октябрськ, ані коду експедитора МТА Сервис Лтд.

Відповідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантажовідправник при заповненні перевізних документів заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до ст.. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, зазначені в актах загальної форми, свідчать про те, що при заповненні комплекту перевізних документів, відповідачем було невірно зазначено код одержувача, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ст..43 Статуту залізниць України, є необґрунтованим, оскільки вказана стаття стосується зміни у накладній вантажоодержувача, а не коду.

При розгляді справи апеляційним судом, відповідачем заявлено клопотання №141-5/290 від 25.04.14р. про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на норми ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, зазначаючи, що позивачу, у зв'язку з неправильним зазначенням відомостей у накладній, не завдано збитків.

Відповідно до п.1 ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Нарахований позивачем на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Відповідно до статті 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції не надавалося клопотання про зменшення суми штрафу, також не зазначено відповідачем обґрунтованої неможливості цього.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження винятковості випадку для зменшення розміру штрафу, а також не було вжито жодних заходів щодо усунення порушення. За таких обставин, відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення штрафу.

На підставі зазначеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені в ній не доведено та не підтверджено належним чином, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіталл Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. у справі №904/911/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.06.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков