Ухвала суду № 38996928, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5677/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001672202, №0001682202 від 27.11.2012, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) податкових повідомлень - рішень від 27 листопада 2012 року № 0001672202 та № 0001682202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року позов задоволено - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 листопада 2012 року № 0001672202 та № 0001682202

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем в період з 24.10.2012 р. по 30.10.2012 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» (ідентифікаційний код 252000734) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Інвест Пром» (ідентифікаційний код 37156752) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2012 р., за результатами якої було складено Акт від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734.

Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємства за І-ий квартал 2011 року на суму 170 774, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 136 619, 00 грн.

Позивачем було подано заперечення на висновки вказаного акту, проте за результатами розгляду скарги її залишено без задоволення, висновки - без змін.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 27 листопада 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001672202, яким за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 136 620, 00 грн., в т.ч. 136 619, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001682202, яким за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 170 775, 00 грн., в т.ч. 170 774, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР, рішеннями ДПС у місті Києві та ДПС України їх залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, на підставі системного аналізу положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" виходив з того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що від Алчевської ОДПІ в Луганській області надійшов Акт від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Інвест Пром» (код 37156752) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11», згідно якого встановлено порушення ПП «Інвест Пром» норм п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та встановлено відсутність у ПП «Інвест Пром» документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами за січень 2011 року.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» задекларувало у складі валових витрат суму витрат у розмірі 683 097, 00 грн. та у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість - 136 619, 00 грн. без документального підтвердження проведення фінансово-господарських відносин з ПП «Інвест Пром».

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Так, в силу приписів п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2009 року між ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» (Покупець), в особі директора Мебуба Данджі, та ПП «Інвест Пром» (Продавець), в особі директора Козлова В.Л., був укладений договір постачання № 200/10, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець - прийняти та сплатити його вартість на умовах цього Договору. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставляється, зазначаються в накладних на передачу товару, які оформляються на кожну партію товару. Сума Договору складається з сум видаткових накладних (п. 1.3, 1.4 цього Договору). Відповідно до п. 5.2 і 5.3 Договору товар поставляється на склад Покупця в можливо найкоротший строк з моменту отримання замовлення. Товар вважається переданим постачальником Покупцеві по кількості з моменту підписання накладної на передачу товару, що оформляється на кожну партію товару.

Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість партії поставленого товару протягом 90 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п. 6.1 даного Договору). Згідно п. 9.1 Договору зазначений Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 20 вересня 2011 року.

На підтвердження виконання сторонами умов договору, в матеріалах справи містяться копії первинних і розрахункових документів, зокрема: накладних всього на загальну суму 819 716, 23 грн. (з ПДВ) - щодо поставки ПП «Інвест Пром» товарів (косметика, побутова хімія, товари господарського призначення, ін.) на склад позивача, товарно-транспортних накладних, відповідно до яких перевезення товарів здійснювалося ФОП ОСОБА_3 за допомогою автомобілів (марки ДАФ д/н НОМЕР_3, марки Рено д/н НОМЕР_4) на замовлення ПП «Інвест Пром» (Вантажовідправник), пункт навантаження - Луганська обл., м. Алчевськ, пункт розвантаження - м. Київ, вул. Ак. Білецького, 27 (з переадресуванням за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 132). При цьому згідно листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України від 01.06.2013р. № 45/2525 зазначені вище автомобілі зареєстровані за ФОП ОСОБА_3; витяг з журналу реєстрації довіреностей; сертифікатів відповідності на продукцію та рішень з питань сертифікації, виданих ДП «УкрНДНЦ» на певні види товарів; оригіналом довідки АТ «ОТП Банк» з відомостями про дати, суми коштів (в т.ч. призначення платежів), перерахованих банком з рахунку позивача на користь його контрагента - ПП «Інвест Пром» в січні 2011 року; оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за січень 2011 року; оригіналами виписок ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528) по особовому рахунку позивача.

Також судом першої інстанції встановлено, що зберігання придбаних товарів (в т.ч. товарів, що були отримані від ПП «Інвест Пром») здійснювалося Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на підставі договору зберігання від 22.12.2009р. № 45/2.

За результатами здійснення поставок товарів контрагент позивача - ПП «Інвест Пром», виписав на користь ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" податкові накладні, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

Отже, на підставі повного і всебічного дослідження вказаних документів, судом першої інстанції вірно встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» та ПП «Інвест Пром» у повному обсязі.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Досліджуючи питання наявності ділової мети та подальшого використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, судова колегія виходить з того, що, згідно довідки ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є зокрема оптова торгівля парфумами та косметичними товарами (46.45), придбані у ПП «Інвест Пром» товари були реалізовані як товари третім особам (суб'єктам господарської діяльності), та через роздрібну мережу магазинів позивача безпосереднім споживачам, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії документів: договори купівлі-продажу та договори поставок, укладені позивачем з суб'єктами господарської діяльності-покупцями, видаткові, товарні та податкові накладні, виписані позивачем за результатами виконання цих договорів; звітом позивача про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за січень 2011 року та переліком адрес торгових місць, де розмішені вказані реєстратори розрахункових операцій; витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року; оборотно-сальдовою відомістю Товариства по рахунку бухгалтерського обліку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за січень 2011 року; штатним розписом ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» за січень 2011 року; договорами оренди та суборенди, укладеними позивачем (Орендарем/Суборендарем) з іншими юридичними особами (Орендодавцями) щодо платного користування нежилими приміщеннями для ведення ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» роздрібної торгівельної діяльності; довідкою Відділення «Михайлівське» ПАТ «ОТП Банк» від 21.06.2013 р. № 003-2/601 з відомостями про загальний обсяг обороту по рахунку ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» за січень, з доданою до неї випискою про рух коштів по рахунку позивача за вказаний період (наявні відомості про отримання торгівельної виручки, сплату орендних платежів, тощо).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявними у справі матеріалами підтверджується реальне здійснення господарської операції і досягнення позивачем законної мети її здійснення, тобто об'єктивний зміст операції відповідає задекларованому.

В той же час, колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що що від Алчевської ОДПІ в Луганській області надійшов Акт від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Інвест Пром» (код 37156752) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11», згідно якого встановлено порушення ПП «Інвест Пром» норм п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та встановлено відсутність у ПП «Інвест Пром» документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами за січень 2011 року.

Отже, дослідженню підлягають обставини щодо добросовісності позивача у зв'язку з наведеними доводами відповідача стосовно наявності дефектів у правовому статусі контрагента ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» - ПП «Інвест Пром»

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, врахував принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, на судовий запит від 21.05.2013р. № 826/5677/13-а, Головним відділом податкової міліції Алчевської ОДПІ ДПС від 29.05.2013р. № 2827/09-8 надано лист (з додатками), щодо кримінальних справ, порушених відносно посадових осіб ПП «Інвест Пром», які перебували в провадженні Слідчого відділу цієї податкової інспекції.

Виходячи з всебічного аналізу вказаного листа та доданих документів, копії яких долучено до матеріалів справи, судом вірно встановлено, що порушення та розслідування названих вище кримінальних справ жодним чином не стосується спірних правовідносин в межах даного позову (а саме: обставини реальності фінансово-господарських правовідносин безпосередньо між ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» та ПП «Інвест Пром» в межах цих кримінальних справ ні органами слідства, ні судом не досліджувалися).

Також судова колегія враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 20 вересня 2012 року у справі «Федорченко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», судова колегія погоджується з висновком суду, що акт перевірки контрагента позивача, в даному випадку, не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Інвест Пром», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, у порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів відсутності у ПП «Інвест Пром» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у січні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень-травень 2010 року, відповідають вимогам, ст. 201 ПК України.

Доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо, в т.ч. орендованих), в т.ч. із залученням третіх осіб, суду також надано не було.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді податковим органом не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених саме між позивачем і його контрагентами - ПП «Інвест Пром».

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі № 2а/1270/5066/2012 позов Приватного підприємства «Інвест Пром» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганської області Державної податкової служби, задоволено частково - визнано протиправним та скасовано наказ Алчевської ОДПІ у Луганській області про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» від 26.01.2012 № 110 (номер ЄДРСР - 25514453).

Під час розгляду зазначеної справи судом, крім іншого, встановлено відсутність у Алчевської ОДПІ законних підстав для винесення оскаржуваного наказу та відповідно проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 28.02.2012 року №509/236-37156752.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року залишено без змін, у зв'язку з чим остання набрала законної сили (Номер ЄДРСР - 26422444).

Європейський суд з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001672202, №0001682202 від 27.11.2012 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.