Постанова № 38994182, 28.05.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року справа № 823/1209/14

18 год. 16 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача: Багателі А.О. (згідно з довіреністю), Пустільник В.О. (згідно з довіреністю),

представників відповідача: Терещенка С.М. (згідно з довіреністю), Швачки Я.Я. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014 публічне акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти" (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0000192301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в сумі 4363600,58грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач за триваюче порушення, що виразилося у невиконанні обов'язку друкування щоденних зед-звітів, застосував кратний до кількості цих звітів розмір штрафу, замість одноразового - 340грн., а також не врахував, що не оприбуткування позивачем реалізованих товарів було пов'язане з тим, що на час перевірки реалізована продукція за даними бухгалтерського обліку не була переведена в категорію «товари», а вважалася готовою продукцією власного виробництва позивача, документи на оприбуткування не встигли надійти в бухгалтерію для обробки на момент проведення фактичної перевірки.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що штраф було розраховано у розмірах згідно з діючим законодавством у зв'язку з виявленими фактичною податковою перевіркою порушень позивача, що виразилися у періодичному не роздрукуванні зед-звітів та не оприбуткуванні реалізованих товарів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, надавши їм оцінку з точки зору повноти, належності та достовірності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа з 18.12.1995 та перебуває на обліку у відповідача як платник податків, для розрахунків з окремими покупцями використовував у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій.

Службовими особами відповідача відповідно до наказів від 05.11.2013 №288 і 15.11.2013 №308 на підставі направлень здійснено фактичну перевірку діяльності позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій та інше. За результатами виявлених та зафіксованих в акті від 20.11.2013 №19/23/23/22/00223941 порушень прийнято оскаржуване ППР від 10.12.2013 №0000192301 про застосування до позивача штрафу у розмірі 4363600,58грн.

Суд звернув увагу, що у розмір застосованого штрафу ввійшли (а.с.150): 4247320,58грн. у зв'язку з не оприбуткуванням реалізованого на суму 2123660,29грн. товару; а також 116280,00грн. - за невиконання щоденного друку 342 зед-звітів у період 01.04.2011-22.05.2013.

Висновки відповідача про виявлені порушення підтверджуються доказами в матеріалах справи на підставі наданих в момент фактичної перевірки книги ОРО, касової книги та даних бухгалтерських рахунків. Щодо застосування штрафу за невиконання щоденного друку зед-звітів суд для вирішення спору виходив з такого.

Згідно з п.9 ч.1 ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - ЗУ №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абз.1 ст.5 ЗУ №265/95-ВР на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій. Суду не надано доказів наявності таких обставин.

Згідно з п.4 ст.17 ЗУ №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи зі структури цієї норми та буквального тлумачення одним складом порушення є невиконання друку саме одного чеку, а не кількох.

Факт наявності порушень цієї норми підтверджується письмовими доказами, визнається позивачем та не оспорюється. Суд встановив, що згідно з даними реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 2318000481, заводський номер 0006475) виконано 45 фіскальних звітних чеків за 45 робочих дні, а за даними касової книги операції проводилися 387 робочих дні, що підтверджується даними аналізу рахунку 701. Отже за 342 робочих дні виконання щоденного друку таких звітів не відбувалося.

Ст.9 ЗУ №265/95-ВР передбачено випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, однак доказів на підтвердження наявності таких обставин суду не надано.

Суд не погоджується з позицією позивача що мало місце тривале порушення, оскільки у судових засіданнях з даних книги обліку розрахункових операцій (зареєстрована з 22.06.2010 №2318000484) в співставленні з даними аналізів бухгалтерських рахунків невиконання друку Z-звітів було періодичним, кожен факт переривався виконанням такого обов'язку, а не тривало в часі з моменту порушення обов'язку. Тривалість мала місце лише в частині невідображення з часу необхідності виконання обов'язку до часу проведення фактичної перевірки проведених розрахунків у робочі дні, що згідно з даними касової книги були проведені за готівку і не підтверджені розрахунковими документами.

Правомірність кратного застосування штрафу за невиконання друку 342 Z-звітів обґрунтовується і положеннями п. 115.1. ст.115 ПК України, згідно з яким у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Щодо застосування штрафу за реалізацію необлікованих товарів суд виходив з такого.

П.12 ст.3 ЗУ №265/95-ВР передбачено обов'язок платників податків вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 ЗУ №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що під час фактичної податкової перевірки позивач надав засвідчені належним чином копії документів бухгалтерського обліку, що свідчили про реалізацію необлікованого товару на суму 2123660грн. 29коп., що в свою чергу підтверджується видатковими накладними з підписами про отримання товару довіреною особою покупця - ТОВ «ДАШ-БЕНТ» та виписками банку про розрахунки за товар, який не буй облікований за місцем реалізації, що підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 26 та 280, які надавалися службовим особам відповідача для перевірки. Обставина, що на час проведення фактичної перевірки товар не перебував на обліку визнано і підтверджено також усними поясненнями представників позивача у судових засіданнях. Пояснення позивача, що реалізована продукція не належала до категорії «продукція власного виробництва» і тому це не може вважатися порушенням - судом не прийняті як безпідставні, оскільки факт продажу підтверджено вищевказаними доказами у матеріалах справи, а отже готова продукція власного виробництва вже є «товаром» за даними бухгалтерського обліку.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону відповідно до ст.15 здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України

Згідно з підп.75.1.3. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.8. ст.80 ПК України під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків відповідно до п.83.1. ст.83 ПК України є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Згідно з абз.1 п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу на підставі п.85.4.ст.85 ПК України мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Фактична перевірка відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України здійснюється без попередження платника податків (особи).

Враховуючи мету та призначення такого виду податкової перевірки, як «фактична», взявши до уваги дані бухгалтерського обліку станом на час її проведення, суд вважає, що оскаржуване ППР прийнято в межах та спосіб, що визначені законом та відповідно до підтверджених в суді висновків податкової перевірки. Тому подальше відображення позивачем у бухгалтерському обліку вже реалізованого товару підтверджує факт наявності порушення, носить характер уникнення відповідальності за виявлені порушення і не спростовує правомірності ППР, як і не спростовують пояснення представників позивача щодо несвоєчасного надходження документів з виробництва до даних бухгалтерського відділу.

Суд встановив, що правом надати документи, які повинні бути враховані ревізором інспектором після проведення перевірки та до часу прийняття оскаржуваного ППР, позивач не скористався. Надані для податкової перевірки та суду документи позивача підтверджують у повному об'ємі зафіксовані в акті порушення та правомірність застосування органом контролю штрафних санкцій.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги скасувати оскаржуване ППР задоволенню не підлягають, а судовий збір згідно з вимогами ст.94 КАС України не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.12.2013 №0000192301 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови.

3. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови буде виготовлений до 02.06.2014