Ухвала суду № 38994155, 27.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.Справа № 820/2001/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

представника позивача - Москаленко Я.М.,

представника відповідача - Зозуля М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. по справі № 820/2001/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №80700000/2013/001917/2 від 29.09.2013 р., про скасування картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2013/01252 від 27.09.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Новий стиль" під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції в межах укладеного з резидентом Китаю компанією Hangzhou Zhongtai Industrial Group Co, LTD контракту №130513-ZHONG від 13.05.2013 р. подав до Харківської митниці Міндоходів митну декларацію ІМ 40 807100000/2013/047045 від 24.09.2013 р. на товар - механізми гойдання крісел, в якій визначив митну вартість товару за основним методом у загальному розмірі 369078,31 грн. (а.с. 14-15, 22-27).

Харківська митниця Міндоходів, здійснюючи контроль за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, з вартістю за одиницю 4,70 доларів США (загальна вартість 75082,50 доларів США, що складає 600134,42 грн.), у зв'язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №80700000/2013/001917/2 від 29.09.2013 р. (а.с. 16-17).

Також, Харківською митницею Міндоходів прийнято рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2013/01252 від 27.09.2013 р. (а.с. 18-19).

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами, через які заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, є: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні органу доходів і зборів) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні органу доходів і зборів) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні органу доходів і зборів) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну (а.с. 17).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч. 10 цієї статті.

Згідно з ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висування письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли перелічені документи містять розбіжності, перелічені документи містять ознаки підробки, перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається з матеріалів справи Харківською митницею Міндоходів у зв'язку з надходженням до ВМВКТ та ЗРЗЕД запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

В електронному запиті від 24.09.2013 р. позивачу повідомлялось, що на виконання вимог ст. 54 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України, у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, крім наданих: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації (в разі здійсненої оплати за товар, в тому числі, частково); 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 20).

З матеріалів справи слідує, що листом від 26.09.2013 р. вих. № 2013/09-26 ПрАТ "Новий стиль" було надано відповідь на вказаний запит, зокрема, були надані пояснення та надано до митного органу новий звіт про оцінку майна № 26/09/2013/01(1) від 26.09.2013 р., оскільки з моменту останнього висновку щодо вартісних показників товару пройшло більш ніж шість місяців, тому було проведено нову оцінку вартісних показників (а.с. 21). Згідно вказаного листа та пояснень представника позивача, ПрАТ "Новий стиль" було придбано товар у компанії-виробника згідно прямого контракту, який надавався митному органу, тому будь-яких договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначалась, не існує. Також, відсутні рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - відсутні. Ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - також відсутні. Під час митного оформлення товарів позивачем вже надавались відповідачу, зокрема, специфікація (додаток №3 від 26.07.2013 р.) до контракту №130513-ZHONG від 13.05.2013 р. (а.с. 28) та прайс-лист виробника товарів, завірений Торгово-промисловою палатою Китаю 06.08.2013 р. (а.с. 41-42), що підтверджується карткою відмови (а.с. 18). Також, позивач зазначив, що документи, надані під час митного оформлення ВМД та надання даної відповіді, містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів та обраний метод її визначення (за ціною контракту).

Подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегією суддів встановлено. що іноземний контрагент позивача - резидент Китаю компанія Hangzhou Zhongtai Industrial Group Co, LTD згідно з поданими до митного оформлення документами, є виробником імпортованого товару.

Таким чином, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем не було встановлено обставин, передбачених положеннями ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, щодо наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До того ж, Харківською митницею при винесенні спірних рішень була застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції на рівні 4,70 дол. США за кілограм до всього товару, хоча згідно із зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціям товару в залежності від характеристик. При цьому, кількість товару за вказаним контрактом вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції (а.с. 29).

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем такого порівняння зроблено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. по справі № 820/2001/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2014 р.