Ухвала суду № 389916, 20.12.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.06 р. № 11/225-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коваленка В.М.

суддів: Вербицької О.В.

Пантелієнка В.О.

при секретарі: Котелянець О.О.

За участю представників:

від позивача:

1) Шевцова Ж.Л. (дов. б\н від 19.12.2006 року),

2) Рогак В.А. (дов. б\н від 13.11.2006 року);

від відповідача:

1) Мора Л.В. (дов. № 242 від 13.02.2006 року),

2) Торута О.З. (дов. № 203 від 25.11.2005 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 12.10.2006

у справі № 11/225-А (Євсіков О.О.) (Хрипун О.О.) (Копитова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнта-ТТ", м. Київ

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування рішення

Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року, яка прийнята у справі № 11\225-А (головуючий суддя – О.О. Євсіков, судді: О.О. Хрипун, О.С. Копитова), позов товариства з обмеженою відповідальністю “Юнта-ТТ” (надалі – Позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (надалі – Відповідач, Інспекція) про скасування рішення був задоволений повністю (т. 3 л.с. 90-98).

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовлено повністю (т. 3 л.с. 104-107).

Представники товариства з обмеженою відповідальністю “Юнта-ТТ” у судовому засіданні не погоджуються з вимогами, що викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, а тому просять залишити постанову господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу (т. 3 л.с. 111-113).

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнта-ТТ” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 0000722307\1 від 29.12.2005 року (надалі – Рішення) (т. 1 л.с. 3-7). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Інспекцією неправомірно було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 17 390 005 грн. 00 коп. та встановлено неправомірне застосування нульової ставки зі сплати ПДВ та віднесення обсягів операцій вартості товарів до експортних операцій згідно вантажних митних декларацій, оскільки операції з експортування за митну територію України товару обчислюються за нульовою ставкою ПДВ, та здійснення вказаної операції та означеного нарахування ПДВ підтверджується належним чином оформленими документами (вантажно-митними деклараціями – ВМД). Також, Позивач зазначає, що визначення Інспекцією здійснених Позивачем операцій щодо поставки за митну територію України нафтопродуктів “псевдо експортними” є надуманим та таким, що не підтверджується належними доказами у справі, а кримінальна справа щодо посадових осіб Товариства закрита за відсутності складу злочину. Товариство вважає, що податкове повідомлення - рішення Інспекції № 0000722307\1 від 29.12.2005 року має бути скасовано згідно Інструкції від 09.07.1997 року № 307, Порядку від 09.06.1997 року № 574, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс”, ст.ст. 1, 30 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст. 194 Митного кодексу України, ст. 334 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст.ст. 17,18, 19, 94, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 л.с. 3-7).

В заяві № 178 від 14.06.2006 року Товариство уточнило позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0000722307\3 від 22.05.2006 року (т. 1 л.с. 127-128).

Постановою господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року позов товариства з обмеженою відповідальністю “Юнта-ТТ” до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про скасування рішення був задоволений повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що договори, за якими Позивач здійснював експортні поставки палива за межі митної території України, є дійсними та ніким не оспорені, а оригінали ВМД досліджені судом, відповідають порядку та вимогам щодо їх оформлення, належним чином засвідчені копії відповідних ВМД місяться у матеріалах справи, у зв’язку з чим засвідчується перетин митного кордону товаром, експортованим Товариством, а регульовані ціни на такий товар не встановлені. Також, місцевий суд зазначив, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження порушення митних правил Позивачем, а компанію, якій здійснювалось експортування продукції було ліквідовано 07.02.2006 року - після проведення в березні-травні 2005 року відповідних господарських операцій і вказані обставини не спростовують факту здійснення експортної операції, розрахування ж за отриману продукцію перед Товариством Відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Крім цього, місцевий суд зазначає про порушення Відповідачем порядку складення та оформлення щодо Позивача акту перевірки, оскільки в акті не зазначено жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт непереміщення товару через кордон та відповідний висновок Інспекції є припущенням. При цьому, місцевий суд керувався Положенням “Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, затвердженого наказом Державної митної служби України № 771 від 08.12.1998 року, Порядком здійснення митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженим наказом Державної митної служби України № 561 від 14.10.2002 року, Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 191 Кримінального кодексу України, ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 11 Митного кодексу України, ст. 19 Конституції України та ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) (т. 3 л.с. 90-98).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Інспекції без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційній скарзі Інспекція посилається як на підставу неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної постанови на те, що відповідно до наявних у справі документів Позивачем був порушений порядок виконання операцій з експорту товарів, оскільки не надано доказів укладення додаткових угод до договору, за яким відбувалось експортування, та скаржником оспорюється легітимність підприємницької діяльності іноземного підприємства – отримувача експортованих енергоносіїв. Вказані посилання не обґрунтовані належним чином, не відповідають вимогам діючого законодавства та спростовуються наявними у даній справі доказами.

Згідно п. 6.2.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі - Закон) (в редакції, що діяла на момент проведення Інспекцією перевірки діяльності Підприємства та здійснення ним експортних операцій – надалі – Закон) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування: У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки; поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Із аналізу положень вказаних норм вбачається, що Законом не встановлені інші додаткові вимоги на підтвердження вивезення (експортування) товарів за межі митної території України. Тобто наявність вказаних митних декларацій, що оформлені належним чином є необхідним, належним та достатнім доказом здійснення вказаного вище вивозу та відповідного застосування до таких операцій нульової ставки обчислення ПДВ.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” установлено, що для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленої митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

В оспорюваному Рішенні (т. 1 л.с. 20-21) зазначено, що воно прийняте на підставі акту перевірки № 251\23-0711\33233686 від 24.10.2005 року (т. 1 л.с. 9-19). В висновках означеного акту (т. 1 л.с. 9-10) встановлено порушення з боку Позивача у зв’язку із неправомірним застосуванням Позивачем нульової ставки з ПДВ та віднесенням обсягів продажу товарів до експортних операцій у зв’язку із ненаданням документів (залізничних накладних) на підтвердження отримання придбання наступно експортованих нафтопродуктів у відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс –Галичина”, а також доказів додаткового укладення договорів у зв’язку із зазначенням в накладних отримувачем товару третьої особи. Відповідні документи (контракти, договір купівлі-продажу на придбання продукції у вказаного відкритого товариства, книга обліку придбання товарів, та банківські виписки про розрахування за придбану продукцію, вантажно-митні декларації із зазначенням у якості відправника/експортера Товариства (а не будь-якої іншої особи) та отримувача – іноземної фірми, з якою укладені відповідні контракти) надані суду першої інстанції та наявні у матеріалах справи (т. 1 л.с. 42-53, 56-99, т. 2 л.с. 1-118, т. 3 л.с. 14-57) та спростовують висновки перевірки.

Підтвердження розрахування за експортовану продукцію перед Позивачем надані представниками останнього в поясненнях в судовому засіданні 20.12.2006 року (т. 3 л.с. 130-132) та представниками Інспекції у відповідному засіданні не заперечувались.

Щодо посилання скаржника на фіктивність іноземної фірми – отримувача експортованих Позивачем нафтопродуктів - компанії West Energy Company Ltd (Великобританія) та нездійснення нею підприємницької діяльності відповідно до листа Державної податкової адміністрації України № 10326\7\12-0327 від 01.06.2006 року (т. 2 л,с. 137), апеляційна інстанція звертає увагу на те, що згідно означеного листа вказана компанія ліквідована лише в лютому 2006 року, тоді як спірні експортні операції проводились в березні-травні 2005 році, а інформація щодо характеру діяльності такої компанії компетентний орган Великобританії надати не взмозі. Порядок же та відповідність законодавству оформлення наявних в справі та визначених вище ВМД Інспекцією не заперечується та не спростовується відповідними доказами.

Отже, встановлення Інспекцією у згаданому акті перевірки діяльності Товариства неправомірне застосування останнім нульової ставки оподаткування ПДВ до експортних операцій належними доказами не підтверджується. Також, відсутні докази встановлення факту неналежного оформлення вказаних декларацій, з порушенням норм діючого законодавства та невідповідності вимогам Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, у зв’язку з чим слід зробити висновок про те, що скаржником не спростований факт перетину експортованою Позивачем продукцією меж митного кордону України. При цьому, апеляційний суд враховує, що постановою від 07.07.2006 року кримінальна справа за фактом замаху службовими особами Товариства на заволодіння чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах закрито на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України - за відсутністю в діянні складу злочину (т. 3 л.с. 10-13).

Таким чином, Відповідачем не доведена неправомірність застосування Товариством нульової ставки до експортних операцій, задоволення місцевим судом позовних вимог Товариства про скасування оспорюваного ним податкового повідомлення - рішення Інспекції та прийняття оскаржуваної постанови .

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року у справі № 11\225-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

2. Справу № 11\225-А повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Коваленко В.М.

Судді

Вербицька О.В.

Пантелієнко В.О.