Ухвала суду № 38988938, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 8056/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представника позивача - Гах І. М.;

представника відповідача - Коритнюка В. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Рівнегазбуд» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2010 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву відкритого акціонерного товариства «Рівнегазбуд» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001132342/0 від 20 квітня 2010 року, № 0001132342/1 від 19 травня 2010 року, № 0001132342/2 від 23 липня 2010 року, № 0001132342/3 від 12 жовтня 2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 65445,99 грн., № 0001142342/0 від 20 квітня 2010 року, № 0001142342/1 від 19 травня 2010 року, № 0001142342/2 від 23 липня 2010 року, № 0001142342/3 від 12 жовтня 2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 171157,97 грн., № 0000591742/0/17-23 від 20 квітня 2010 року, № 0000591742/1/17-23 від 19 травня 2010 року, № 0000591742/2/17-23 від 28 липня 2010 року, № 0000591742/3/17-23 від 12 жовтня 2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб всього в розмірі 40008,60 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що висновки про нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки договори з контрагентами носили реальний характер, виконані сторонами, в повному обсязі проведені розрахунки, придбаний товар використано позивачем у господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами. Також вказано, що відсутність посвідчення про відрядження та наказу не може бути підставою для відмови підприємства компенсувати працівнику витрати на проїзд, які він поніс у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, виплата таких надбавок передбачена колективним договором.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0001132342/0 від 20 квітня 2010 року, № 0001132342/1 від 19 травня 2010 року, № 0001132342/2 від 23 липня 2010 року, № 0001132342/3 від 12 жовтня 2010 року, № 0001142342/0 від 20 квітня 2010 року, № 0001142342/1 від 19 травня 2010 року, № 0001142342/2 від 23 липня 2010 року, № 0001142342/3 від 12 жовтня 2010 року, № 0000591742/0/17-23 від 20 квітня 2010 року, № 0000591742/1/17-23 від 19 травня 2010 року, № 0000591742/2/17-23 від 28 липня 2010 року, № 0000591742/3/17-23 від 12 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ДПІ у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Рівнегазбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, результати якої оформлені актом № 397/23-100/02127354 від 31 березня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Рівнегазбуд» вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податок на прибуток в сумі 43630,68 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 114103,30 грн., а також порушення пункту 1.1, підпункту «д» пункту 1.3, статті 1, підпунктів 3.1.1, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1, підпункту «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту «а» підпункту 20.3.1, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та, як наслідок, неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних у розмірі 13336, 20 грн.

На підставі акта перевірки № 397/23-100/02127354 від 31 березня 2010 року ДПІ у м. Рівне 20 квітня 2010 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № 0001132342/0, яким ВАТ «Рівнегазбуд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65445,99 грн.; № 0001142342/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 171154,97 грн.; № 0000591742/0/17-23, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 40008,60 грн., та які в подальшому були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПІ у м. Рівне від 17 травня 2010 року №20875/25-09, ДПА в Рівненській області від 19 липня 2010 року № 13929/25-16/159, ДПА України від 29 вересня 2010 року № 10062/6/25-0115 первинна та повторні скарги ВАТ «Рівнегазбуд» залишені без задоволення, суми податків, визначені у первинних податкових повідомленнях-рішеннях, залишені без змін.

Між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал» було укладено усний договір купівлі-продажу виробів з металу, на виконання якого продавцем видано видаткові накладні від 21.02.2008 року, 25.02.2008 року, податкові накладні № 22101 від 21.02.2008 року на суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн., № 22501 від 25.02.2008 року на суму 6384,00 грн., в тому числі ПДВ 1064,00 грн.

Також між позивачем та ТзОВ «Західтехноальянс» було укладено усний договір купівлі-продажу виробів з металу, на виконання якого продавцем видано видаткові накладні від 28.04.2007 року, 03.08.2007 року, 09.08.2007 року, 29.08.2007 року, 21.09.2007 року, 27.09.2007 року, 12.10.2007 року, 22.10.2007 року, 31.10.2007 року, 05.11.2007 року, 06.11.2007 року, 26.11.2007 року, 24.12.2007 року, 28.12.2007 року, 21.03.2008 року, податкові накладні № 31 від 28.04.2007 року на суму 966,54 грн., в тому числі ПДВ 161,09 грн., № 12 від 03.08.2007 року на суму 1036,79 грн., в тому числі ПДВ 172,80 грн., № 14 від 03.08.2007 року на суму 4994,00 грн., в тому числі ПДВ 832,33 грн., № 57 від 09.08.2007 року на суму 3517,98 грн., в тому числі ПДВ 586,33 грн., № 172 від 29.08.2007 року на суму 1088,64 грн., в тому числі ПДВ 181,44 грн., № 112 від 21.09.2007 року на суму 5333,38 грн., в тому числі ПДВ 888,30 грн., № 140 від 27.09.2007 року на суму 335,94 грн., в тому числі ПДВ 55,99 грн., № 73 від 12.10.2007 року на суму 3275,68 грн., в тому числі ПДВ 545,95 грн., № 148 від 22.10.2007 року на суму 1428,78 грн., в тому числі ПДВ 238,13 грн., № 201 від 31.10.2007 року на суму 502,13 грн., в тому числі ПДВ 83,69 грн., № 26 від 05.11.2007 року на суму 117,17 грн., в тому числі ПДВ 19,53 грн., № 34 від 06.11.2007 року на суму 504,52 грн., в тому числі ПДВ 84,09 грн., № 143 від 26.11.2007 року на суму 345,50 грн., в тому числі ПДВ 57,58 грн., № 116 від 24.12.2007 року на суму 153,91 грн., в тому числі ПДВ 25,65 грн., № 155 від 28.12.2007 року на суму 464,58 грн., в тому числі ПДВ 77,43 грн., № 105 від 21.03.2008 року на суму 202,69 грн., в тому числі ПДВ 33,78 грн. Позивач придбавав вироби з металу ще в одного контрагента ТзОВ «Рівнеметалобуд», з яким було укладено усний договір, на виконання якого продавцем видано видаткові накладні від 27.03.2008 року, 05.05.2008 року, 14.05.2008 року, 15.05.2008 року, 01.06.2008 року, 10.06.2008 року, 17.06.2008 року, 18.06.2008 року, 27.06.2008 року, 28.07.2008 року, 08.09.2008 року 22.09.2008 року, 13.10.2008 року, 27.10.2008 року, 30.10.2008 року, 04.11.2008 року, 05.11.2008 року, 10.11.2008 року, 13.11.2008 року, 28.11.208 року, 17.12.2008 року, 13.01.2009 року, 02.02.2009 року, 06.02.2009 року, 04.03.2009 року, 31.03.2009 року, 03.04.2009 року, 27.05.2009 року, 16.05.2009 року, 27.05.2009 року, 28.05.2009 року, 02.06.2009 року, 30.06.2009 року, 20.07.2009 року, 21.07.2009 року, 26.08.2009 року, податкові накладні № 13/1 від 27.03.2008 року на суму 13707,36 грн., в тому числі ПДВ 2284,56 грн., № 1 від 05.05.2008 року на суму 11193,79 грн., в тому числі ПДВ 1865,63 грн., № 17/1 від 14.05.2008 року на суму 526,13 грн., в тому числі ПДВ 87,69 грн., № 19/1 від 15.05.2008 року на суму 70000,00 грн., в тому числі ПДВ 11666,67 грн., № 1/1 від 01.06.2008 року на суму 136289,28 грн., в тому числі ПДВ 22714,88 грн., № 42 від 10.06.2008 року на суму 335,16 грн., в тому числі ПДВ 55,86 грн., № 65 від 17.06.2008 року на суму 1462,28 грн., в тому числі ПДВ 243,71 грн., № 68 від 18.06.2008 року на суму 253,86 грн., в тому числі ПДВ 42,31 грн., № 111 від 27.06.2008 року на суму 2060,44 грн., в тому числі ПДВ 343,41 грн., № 118 від 28.07.2008 року на суму 2985,31 грн., в тому числі ПДВ 497,55 грн., № 26 від 08.09.2008 року на суму 2967,23 грн., в тому числі ПДВ 494,54 грн., № 27 від 08.09.2008 року на суму 60898,80 грн., в тому числі ПДВ 10149,80 грн., №117 від 22.09.2008 року на суму 2302,01 грн., в тому числі ПДВ 383,67 грн., № 118 від 22.09.2008 року на суму 9363,74 грн., в тому числі ПДВ 1560,62 грн., № 119 від 22.09.2008 року на суму 3984,00 грн., в тому числі ПДВ 664,00 грн., № 126 від 22.09.2008 року на суму 175,56 грн., в тому числі ПДВ 29,26 грн., № 36 від 13.10.2008 року на суму 7371,82 грн., в тому числі ПДВ 1228,64 грн., № 84/1 від 27.10.2008 року на суму 2420,86 грн., в тому числі ПДВ 403,48 грн., № 102 від 30.10.2008 року на суму 1043,40 грн., в тому числі ПДВ 173,90 грн., № 6 від 04.11.2008 року на суму 496,15 грн., в тому числі ПДВ 82,69 грн., № 11 від 05.11.2008 року на суму 64,33 грн., в тому числі ПДВ 10,72 грн., № 23 від 10.11.2008 року на суму 4499,38 грн., в тому числі ПДВ 749,90 грн., № 24 від 10.11.2008 року на суму 46,38 грн., в тому числі ПДВ 7,73 грн., № 44 від 13.11.2008 року на суму 183,60 грн., в тому числі ПДВ 30,60 грн., № 86 від 28.11.2008 року на суму 37764,76 грн., в тому числі ПДВ 6294,13 грн., № 22 від 17.12.2008 року на суму 911,68 грн., в тому числі ПДВ 151,95 грн., № 6 від 13.01.2009 року на суму 43,38 грн., в тому числі ПДВ 7,23 грн., № 39 від 02.02.2009 року на суму 176,03 грн., в тому числі ПДВ 29,34 грн., № 17 від 06.02.2009 року на суму 94478,40 грн., в тому числі ПДВ 15746,40 грн., № 3/1 від 04.03.2009 року на суму 4498,68 грн., в тому числі ПДВ 749,78 грн., № 4/1 від 04.03.2009 року на суму 2931,34 грн., в тому числі ПДВ 488,56 грн., № 40 від 31.03.2009 року на суму 114,78 грн., в тому числі ПДВ 19,13 грн., № 3/1 від 03.04.2009 року на суму 94478,40 грн., в тому числі ПДВ 15746,40 грн., № 14 від 27.05.2009 року на суму 3301,44 грн., в тому числі ПДВ 550,24 грн., № 15 від 27.05.2009 року на суму 3133,44 грн., в тому числі ПДВ 522,24 грн., № 16 від 16.05.2009 року на суму 540,30 грн., в тому числі ПДВ 90,05 грн., № 17 від 27.05.2009 року на суму 103,61 грн., в тому числі ПДВ 17,27 грн., № 23 від 28.05.2009 року на суму 326,47 грн., в тому числі ПДВ 54,41 грн., № 1/2 від 02.06.2009 року на суму 25174,80 грн., в тому числі ПДВ 4195,80 грн., №21 від 30.06.2009 року на суму 8970,00 грн., в тому числі ПДВ 1495,00 грн., №28 від 30.06.2009 року на суму 12509,64 грн., в тому числі ПДВ 9084,94 грн., №32 від 30.06.2009 року на суму 2954,84 грн., в тому числі ПДВ 492,47 грн., № 25/2 від 20.07.2009 року на суму 1742,04 грн., в тому числі ПДВ 290,34 грн., № 28/1 від 21.07.2009 року на суму 14136,00 грн., в тому числі ПДВ 2356,00 грн., № 34 від 26.08.2009 року на суму 545,17 грн., в тому числі ПДВ 90,86 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (пункт 5.11 статті 5 Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем ВАТ «Рівнегазбуд» документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в актах приймання виконаних підрядних робіт (на виконанні яких використанні придбані вироби з металу по спірних угодах) наведена деталізація змісту і обсягу наданих робіт, використаних ТМЦ, інших ресурсів, тобто надані документи бухгалтерського обліку підтверджують факт придбання товару та використання у власній господарській діяльності позивачем.

Судом встановлено, що в Положенні про оплату праці та преміювання працівників ВАТ «Рівнегазбуд», яке є додатком до колективного договору між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд» на 2009-2014 роки, схваленому на загальних зборах трудового колективу від 29.06.2009 року та зареєстрованому в Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, в пункті 4.1 розділу 4 «Надбавки за пересувний, роз'їзний характер робіт», зазначено, що такі надбавки виплачуються працівникам, які безпосередньо зайняті на будівництві газових мереж. Розмір надбавки встановлюється в залежності від відстані будівництва об'єкта. За рішенням правління товариства у зв'язку з віддаленістю будівництва виплачуються надбавки за роз'їзний характер робіт працівникам керівного складу, голові правління, спеціалістам. Розмір надбавки визначається наказом.

Аналогічна норма виписана і в пункті 4.1 розділу 4 в Положенні про оплату праці та преміювання працівників ВАТ «Рівнегазбуд», яке є додатком до колективного договору між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд»(пункт 5.7 колективного договору), схваленому на загальних зборах трудового колективу від 05.05.2004 року, на період 2004-2009 років.

Позивачем прийнято наказ № 1-к від 05.01.2009 року, яким встановлено розмір надбавки за пересувний та роз'їзний характер робіт не більше 30,00 грн. на добу, та щомісяця видавалися накази по товариству про компенсацію витрат за пересувний та роз'їзний характер робіт з зазначенням працівників та суми виплати: № 5-к від 30.01.2009 року, № 11-к від 27.02.2009 року, № 15-к від 31.03.2009 року, № 20-к від 30.04.2009 року, № 24-к від 29.05.2009 року, № 28-к від 30.06.2009 року, № 40-к від 31.07.2009 року, № 45-к від 31.08.2009 року, № 52-к, від 30.09.2009 року, № 55 від 30.10.2009 року, № 57 від 30.11.209 року, № 63-к від 31.12.2009 року. По бухгалтерському обліку такі надбавки (їх виплата) відображені по рахунку 372 «Підзвітні особи», обліковані в табелях обліку робочого часу за 2009 рік, видача коштів проводилась з каси товариства з оформленням видаткових касових ордерів та відомостями на виплату грошей.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з сум загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до абзаців першого, другого розділу Загальні положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 pоку № 59 (з змінами і доповненнями), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Згідно з наведеними вище положеннями колективних договорів між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд», що діяли протягом 2009 року було визначено, що надбавки за пересувний, роз'їзний характер робіт виплачуються працівникам, які безпосередньо зайняті на будівництві газових мереж. Розмір надбавки встановлюється в залежності від відстані будівництва об'єкта, такі надбавки можуть виплачуватись працівникам керівного складу, голові правління, спеціалістам.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» визначено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників,направлених для виконання монтажних,налагоджувальних,ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер,у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», установлено для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) граничні норми добових витрат у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України в межах 30 гривень.

З врахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку надбавки за роз'їзний характер роботи (польове забезпечення) є різновидом відрядження, виплачувалось працівникам у межах граничних норм витрат для відряджень в межах України, а тому правомірно не включалось ВАТ «Рівнегазбуд» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, в акті перевірки № 397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та заниження об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб з наданих працівнику ОСОБА_3 додаткових благ у вигляді відшкодування вартості медикаментів на суму 550 грн. 00 коп. на підставі авансового звіту від 26.12.2007 року згідно фіскальних чеків від 03.10.2007 року, 05.10.2007 року, 08.10.2007 року.

Встановлено, що відповідно до акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затвердженого головою правління ВАТ «Рівнегазбуд» 05.10.2007 року, працівник ОСОБА_3 є потерпілим внаслідок нещасного випадку, що мав місце 02.10.2007 року на виробництві, йому було встановлено такий діагноз згідно з листком непрацездатності: відкритий перелом кісток правої гомілки. Позивач в грудні 2007 року відшкодував потерпілому працівнику витрати на придбання медикаментів для лікування захворювання (травми) внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 550 грн. 00 коп.

Підпунктом 4.3.22 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах «а»- «з» підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

При цьому, пунктами «а»- «з» підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, зокрема, платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями); б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань; в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни; г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування; д) операції з переміни статі; е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування: є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності; ж) клонування людини або її органів; з) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Позивачем проводилась ОСОБА_3 компенсація придбаних ліків на лікування травми відкритого перелому кісток правої гомілки, що не підпадає під витрати, визначені у підпунктах «а»- «з» підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Згідно із пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі інші виплати і винагороди).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце виплата коштів як допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податку ОСОБА_4 його працедавцем ВАТ «Рівнегазбуд».

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року в справі № 2а-5041/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 26 травня 2014 року.