Ухвала суду № 38988759, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 12566/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Матковської З.М.,

Ліщинського А.М.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Слюсарчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Державне підприємство «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)» (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить визнати дії протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000262300/1511 від 23.01.2013р., №0000252300/1213 від 23.01.2013р. та №0000061720/629 від 16.01.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, податковий орган безпідставно прийшов до висновку, що Підприємством завищено податковий кредит на суму 130 462,00 грн., з підстав проведення безтоварних операцій: без реального надходження товарно-матеріальних цінностей на суму ПДВ 14 645,70 грн. та визнано зайвим віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість (далі - ПДВ) з транспортних послуг, витрати по яких оформлено не належним чином, без товарно-транспортних накладних на загальну суму 115816,00 грн. Вважає, такі висновки необґрунтованими, що спростовуються належними первинними бухгалтерськими документами. Окрім того, оскільки Підприємство створене з метою залучення засуджених до суспільно-корисної праці, немає створених пунктів продажу товарів, відпуск продукції здійснювався з складського приміщення Підприємства, його діяльність не підлягає патентуванню. Враховуючи п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України та період що перевіряється з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. податковим органом невірно визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 351 904,44 грн., оскільки за обревізований період Підприємством утримано такий податок в сумі 157 002,95 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000262300/1511 від 23.01.2013р та №0000061720/629 від 16.01.2013р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000252300/1213 від 23.01.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем 115 816,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28 954,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Шевченківському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на відсутність підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, відсутність Позивача в переліку суб'єктів, що не є платниками збору за провадження торговельної діяльності, а також передбачений Конституцією обов'язок сплачувати податки і збори.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Підприємство Личаківської виправної колонії (№30)», зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 07.02.1997р., станом на 09.01.2013р. перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.п. 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.п 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7, Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168) в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 130 462,00 грн.; порушено п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, 168.5, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України) в результаті чого не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 351 904,44 грн.; порушено п.п. 267.1.1, п.п.267.1.2, п.267.1 ст.267 ПК України, оскільки реалізовано продукцію власного виробництва фізичним особам, які не перебували з ними у трудових відносинах в квітні та в липні-грудні 2011 року без придбання відповідного торгового патенту на право здійснення такої діяльності, що викладено в Акті перевірки від 09.01.2013р. №3/240/22-10/08680448.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000262300/1511 від 23.01.2013р., згідно якого до Підприємства застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 13 738,00 грн., №0000252300/1213 від 23.01.2013р., згідно якого Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем 130 462,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 32 615,50 грн. та №0000061720/629 від 16.01.2013р., якими Підприємству збільшено суму зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» за основним платежем на суму 351 904,44 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 87 976,11грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000252300/1213 від 23.01.2013р. в частині господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Протягом 2009-2010 років Підприємство (Продавець) на підставі укладених договорів №25 від 26.02.2009 року та №27 від 30.03.2010 року з Державним департаментом України з питань виконання покарань (Покупець) продавало і відвантажувало продовольство власного виробництва (борошно пшеничне І сорту). Згідно п.3.1 Договорів, поставка товару буде проводитись партіями автотранспортом Продавця. Згідно п.3.2 Договорів, Покупець видає рознарядки Продавцю на поставку товару територіальним органам управління Державного департаменту України з питань виконання. Отримувачами товару є установи виконання покарань і слідчі ізолятори.

Доставка борошна до установ виконання покарань та слідчих ізоляторів на підставі укладених з Департаментом договорів здійснювалась в 2009 році частково ФОП ОСОБА_3 (Договір про надання послуг з перевезення №57/3 від 13.04.2009р.) та ФОП ОСОБА_4 (Договір перевезення вантажу №146 від 20.04.2009р.), іншими надавачами транспортних послуг та Підприємством самостійно, а в 2010 році виключно ФОП ОСОБА_4 (Договір перевезення №17/05/10/01 від 17.05.2010р.), як переможцем відкритих торгів по закупівлі «Послуг з перевезення вантажів спеціальним автомобільним транспортом», проведених Підприємством.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та відповідно до звіту про результати проведення процедури відкритих і двоступеневих торгів №2 від 17.05.2010 року угода з перевезення вантажів укладена з ФОП ОСОБА_4 як з переможцем торгів, який мав необхідну документацію, що підтверджувала його право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, щодо перевезення вантажів: Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 30.05.2005р., Ліцензію про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, ліцензійні картки на транспортні засоби ФОП, Санітарного паспорта на транспортний засіб.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується, в тому числі, актами здачі-прийняття робіт (ар. акта 29 - 32), як первинними обліковими документами, які були предметом дослідження суду та податковим органом та в яких мається посилання на наданні послуги з перевезення вантажу з зазначенням маршруту, які надавали право позивачу внести зміни в бухгалтерський облік, а також виписані податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Окрім того, до матеріалів справи долучено акт взаєморозрахунків за поставлене продовольство, яким підтверджується звірка взаєморозрахунків згідно Договорів №25 від 26.02.2009 року та №27 від 30.03.2010 року з Державним департаментом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Підприємства та його контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 115 816,00 грн. до складу податкового кредиту жовтня-грудня 2009 року та квітня-грудня 2010 року.

Щодо повідомлення-рішення №0000262300/1511 (провадження торговельної діяльності) слід зазначити наступне.

Відповідачем зроблено висновок про порушення Підприємством п.п.267.1.1, пп.267.1.2, п.п.267.1 ст.267 ПК України, а саме що підприємство реалізовувало продукцію власного виробництва фізичним особам, які не перебували з ними у трудових відносинах в квітня 2011 року та липні-грудні 2011 року без придбання відповідного торгового патенту на право здійснення такої діяльності.

Як вбачається з п.2.1 статуту Підприємства, Підприємство створене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Личаківській виправній колонії №30 до суспільно корисної праці і забезпечення їх професійно-технічного навчання.

Стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Статтею 267 ПК України встановлено, що платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять визначені цією статтею види підприємницької діяльності, в тому числі торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Згідно ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки метою діяльності Підприємства не є підприємницька діяльність, то, на думку суду, Підприємство не відноситься до переліку суб'єктів, визначених статтею 267 ПК, які зобов'язані придбавати торгові патенти.

Щодо повідомлення-рішення №0000061720/629 (податок з доходів фізичних осіб) слід зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки, ДПІ встановлено нарахування Підприємством за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. податку з доходів фізичних осіб в сумі 142 975,16 грн. за кодом платежу 11010100 та в сумі 14 027,79 грн. за кодом платежу 11010200; перераховано до бюджету податок в сумі 139 119,97 грн. за кодом платежу 11010100 та в сумі 15 636,21 грн. за кодом платежу 11010200 утриманих сум податку на доходи фізичних осіб починаючи із залишку на 1 число місяця, в якому проводилась перевірка: станом на 01.10.2009р. залишок в сумі 65 060,53 грн. за кодом платежу 11010200 та в сумі 287 926,53грн. за кодом платежу 11010100.

Дані обставини встановлені на підставі аналізу рах. 641, досліджених платіжних доручень за 2009-2012 роки, відомостей Головної книги. Проте за результатами перевірки повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган прийшов до переконання, що з врахуванням залишку на 01.10.2009р. - початок обревізованого періоду, заборгованість по цьому податку на кінець перевірки 30.09.2012 року за кодом платежу 11010200 становить 63 452,11 грн., за кодом платежу 11010100 становить 291 781,72 грн., а саме на загальну суму 355 233,83 грн., сума яка відмінна від суми визначеного грошового зобов'язання, вказаного в податковому повідомленні-рішенні №0000061720/629 від 16.01.2013р. - 351 904,44 грн. основного платежу.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представники позивача пояснили, що встановлена ДПІ заборгованість станом на 01.10.2009 року підтверджується витягом з Головної книги Підприємства на 2009 рік; відомістю 3.6 аналітичного обліку розрахунків з бюджетом за вересень 2009р., балансом станом на 01.10.2009р. форма №1 фінансової звітності підприємства; додаток №10 до фінансової звітності Довідка про стан розрахунків по сплаті податків, платежів, зборів по підприємству ЛВК №30 за 9 місяців 2009 pоку, у якій зазначено загальну суму заборгованості за розрахунками з бюджетом зі страхування, в тому числі податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок) 353 тис. грн.

Згідно п.102.1.ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи вимоги чинного законодавства та встановлені обставини суд прийшов до переконання, що нараховуючи суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» ДПІ в Шевченківському районі не було враховано вимоги п.102.1 ст.102 ПК України та ту обставину, що встановлені суми не перерахованого податку до бюджету виникли поза межами 1095 днів у відповідних періодах, які ДПІ не конкретизовані.

Щодо повноти утримання та перерахування вказаного податку до бюджету в обревізований період (з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.) суд зауважує, що за кодом платежу 11010100 ДПІ встановлено, що за обревізований період нараховано 142 975,16 грн., а перераховано до бюджету меншу суму - 139 119,97 грн., за кодом платежу 11010200 ДПІ встановлено, що за обревізований період нараховано 14 027,79 грн., а перераховано до бюджету більшу суму - 15 636,21 грн.

Хоч Підприємством зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за кодом платежу 11010100 перераховано в меншій сумі ніж утримано, а за кодом платежу 11010200 перераховано до бюджету більшу суму ніж утримано, згідно висновку про несвоєчасне перерахування до бюджету (арк. акта 45) вказано загальна сума 355 233,83 грн., проти 351 904,44 грн. основного платежу у податковому повідомленні-рішенні №0000061720/629 від 16.01.2013р., проте суд, констатуючи помилкове нарахування зобов'язань та штрафних санкцій на підставі ПК України, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь частині, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Таким чином, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Отже, висновки податкового органу про порушення Позивачем податкового законодавства в частині господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, провадження торговельної діяльності та сплаті податку з доходів фізичних осіб є неправомірними. Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі № 813/5733/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді А.М. Ліщинський

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 29.05.2014 року