Ухвала суду № 38988593, 30.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року справа №812/6884/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 812/6884/13-а за позовом ОСОБА_2 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031704 від 26.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031704 від 26.07.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 812/6884/13-а у задоволені позову відмовлено.

Позивач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, через порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 11.07.2013 по 15.07.2013 посадовими особами Відповідача відповідно до наказу від 11.07.2013 №65 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період березень, червень, липень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС».

За результатами перевірки складено акт № 4/17-0113/НОМЕР_1 від 15.07.2013 (том 1, а.с.6-29), у якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень, червень, липень 2012 року на загальну суму 127429 грн.

На підставі акта перевірки № 4/17-0113/НОМЕР_2 від 15.07.2013 Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0000031704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 127429 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 63714,5 грн. (том 1, а.с.5).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України) (загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 189 ГК України (ціна у господарських зобов'язаннях) ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: 1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. 2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 11.07.2013 по 15.07.2013 посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 11.07.2013 №65 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питання правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період березень, червень, липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС».

За результатами перевірки складено акт № 4/17-0113/НОМЕР_1 від 15.07.2013 (том 1, а.с.6-29), у якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень, червень, липень на загальну суму 127429 грн.

На підставі акта перевірки № 4/17-0113/НОМЕР_1 від 15.07.2013 Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0000031704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127429 грн. та розрахована штрафна санкція в розмірі 63714,5 грн. (том 1, а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи спірний податковий кредит Позивача сформований по операціях з контрагентом ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС».

Представником позивача до суду першої інстанції було надано первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за спірний період. Додаткових документів, окрім долучених до матеріалів справи, позивачем не надавалося та не повідомлялося про наявність інших додаткових первинних документів щодо господарської діяльності із зазначеним вище контрагентом. Представник позивача пояснив, що окрім долучених до матеріалів справи документів господарської діяльності за спірний період, у Позивача відсутні інші документи за цей період.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» та Позивачем укладено договір №2 від 01.03.2012 (том 1, а.с.86), відповідно до якого продавець - ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» відпускає, а Покупець - ПП ОСОБА_3 придбає та оплачує товар. Сума договору складає 250000 грн., ПДВ - 50000 грн., всього 300000 грн. Ціна кожної деталі та кількість деталей відповідно до накладних.

Згідно додаткової угоди до договору №2 від 01.03.2012 (том 1, а.с.87) Продавець зобов'язується передати товар в розпорядження Покупця у визначеному місці, а саме - на складі за адресою: АДРЕСА_1. Товар, який належить поставити, передається Продавцем Покупцю шляхом його відбору (виборки) Покупцем. Відбір (виборка) товару проводиться за місцезнаходженням товару - АДРЕСА_1. Зобов'язання Продавця по виконанню договору №2 від 01.03.2012, а саме - його зобов'язання передати товар Покупцю, є виконаними в момент надання товару Покупцеві. Порядок прийому-передачі відбору (виборки) товарів, які постачаються на виконання договору № 2 від 01.03.2012, визначаються сторонами в окремій угоді.

Згідно угоди про порядок переходу права власності та прийому-передачі товарів, які постачаються на виконання договору №2 від 01.03.2012 (том 1, а.с.88) господарська операція по постачанню товару (перехід права власності) від ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» до ОСОБА_2 відбувається за місцем розташування товару, а саме - АДРЕСА_1, та складається з наступного:

А) ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» розміщує товар, якій підлягає постачанню, в спеціально відведеному місці в приміщенні складу, який орендує ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

Б) перевірки маркування та цілісності упаковки товару;

В) перевірки товару за кількістю та якістю;

Г) перевірки наявності належностей до товару.

В разі відсутності недоліків:

Д) ОСОБА_2 переміщує перевірений за ознаками пунктів Б)-Г) товар в спеціально відведене місце в приміщенні складу, який орендує ОСОБА_2, за адресою: : АДРЕСА_1;

Е) відносно переміщеного відповідно до пункту Д) товару ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» в двох екземплярах складається та підписується, скріплюється печаткою, а ОСОБА_3 підписується первинний документ у вигляді накладної, який підтверджує проведення господарської операції;

Ж) до екземпляра накладної, яка знаходиться у ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС», долучається видана ОСОБА_2 довіреність форми м-2 на отримання ТМЦ.

2. Товар вважається переданим ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» та прийнятим ОСОБА_2 після підписання сторонами вказаного первинного документу (накладної).

3. Право власності на товар, який постачає ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» ОСОБА_2, переходить від ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» до ОСОБА_2 в момент надання товарів ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» ОСОБА_2

Документом, який свідчить про такий перехід права власності є накладна, яка містить дані, визначені нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також між ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» та Позивачем укладено договір постачання №20 від 01.05.2012 (том 1, а.с.89), відповідно до якого Сторона 1 - ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» продає, а Сторона2 - ФОП ОСОБА_2 придбає та оплачує Стороні 1 майно (товар), номенклатура, кількість та ціни продажу якого визначені в цьому договорі.

Номенклатура: запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Кількість: визначається сторонами додатково.

Ціна: визначається сторонами додатково.

Право власності на товар переходить до Сторони 2 в момент вручення товару Стороні2 (або представнику - при наявності довіреності).

Базис постачання - франко-склад Сторони2 (DDP (м.Луганськ) Сторона1 зобов'язується передати товар у розпорядження Сторони2 у визначеному місці, а саме - на складі за адресою: АДРЕСА_1 .

Товар, який підлягає постачанню, передається Стороною1 Стороні2 шліхом його відбору (виборки) Стороною2.

Відбір (виборка) товару проводиться за місцезнаходженням товару - : АДРЕСА_1. Сума договору складає 900000 грн.

У зв'язку з великою номенклатурою товару, який остається, угода відносно найменування (номенклатури), ціни товару та його кількості досягаються в усній формі. Найменування (номенклатура), ціна та кількість товару фіксуються в первинних документах, які оформлюються сторонами в момент або відразу після проведення господарської операції з постачання, які проводяться на виконання цього договору. При цьому вважається, що Сторона1 та Сторона2 досягнули узгодження відносно предмета постачання (товару) та ціни його продажу.

Обов'язки Сторони1 по виконанню зобов'язання передати товар Стороні2 є виконаними в момент надання товару Стороні2.

Порядок переходу прав власності та пред'явлення (відбору, виборки) товару Стороні2 визначаються сторонами в додатковій угоді.

Згідно угоди про порядок переходу права власності та прийому-передачі товарів, які постачаються на виконання договору №20 від 01.05.2012 (том 1, а.с.90) господарська операція по постачанню товару (перехід права власності) від ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» до ОСОБА_2 відбувається за місцем розташування товару, а саме - : АДРЕСА_1 , та складається з наступного:

А) ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» розміщує товар, якій підлягає постачанню, в спеціально відведеному місці в приміщенні складу, який орендує ОСОБА_2, за адресою: : АДРЕСА_1;

Б) перевірки маркування та цілісності упаковки товару;

В) перевірки товару за кількістю та якістю;

Г) перевірки наявності належностей до товару.

В разі відсутності недоліків:

Д) ОСОБА_2 переміщує перевірений за ознаками пунктів Б)-Г) товар в спеціально відведене місце в приміщенні складу, який орендує ОСОБА_2, за адресою: : АДРЕСА_1 1;

Е) відносно переміщеного відповідно до пункту Д) товару ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» в двох екземплярах складається та підписується, скріплюється печаткою, а ОСОБА_2 підписується первинний документ у вигляді накладної, який підтверджує проведення господарської операції;

Ж) до екземпляра накладної, яка знаходиться у ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС», долучається видана ОСОБА_2 довіреність форми м-2 на отримання ТМЦ.

2. Товар вважається переданим ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» та прийнятим ОСОБА_2 після підписання сторонами вказаного первинного документу (накладної).

3. Право власності на товар, який постачає ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» ОСОБА_2 , переходить від ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» до ОСОБА_2 в момент надання товарів ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» ОСОБА_2

Документом, який свідчить про такий перехід права власності є накладна, яка містить дані, визначені нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи зміст договору №2 від 01.03.2012, додаткових угод до нього та договору постачання №20 від 01.05.2012 та додаткової угоди до нього, судом встановлено, що вказані договори укладені в порушення вимог ст.ст.627, 628 ЦК України, ст. ст. 179, 180, 189 ГК України, оскільки не враховані вимоги щодо необхідності зазначення в договорі та угодах істотних умов відносно предмету та ціни договору. В зазначених договорах та угодах зовсім відсутні відомості щодо визначення найменування (номенклатури, асортименту) та кількості продукції, а також вимог до її якості. Також зовсім не була визначена ціна договору як виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару, що підлягає продажу (постачанню). Зазначення суми договору не є ідентичним поняттям ціни договору відповідно до положень ст. ст. 179, 180, 189 ГК України.

Також договором постачання №20 від 01.05.2012 встановлено, що номенклатура, кількість та ціни продажу майна (товару) визначені в цьому договорі. Однак надалі зазначено, що кількість та ціна визначаються сторонами додатково, а у зв'язку з великою номенклатурою товару, угода відносно найменування (номенклатури), ціни товару та його кількості досягаються в усній формі. Найменування (номенклатура), ціна та кількість товару фіксуються в первинних документах, які оформлюються сторонами в момент або відразу після проведення господарської операції з постачання, які проводяться на виконання цього договору. При цьому вважається, що Сторона1 та Сторона2 досягнули узгодження відносно предмета постачання (товару) та ціни його продажу.

Вказані пункти договору явно суперечать один одному, оскільки спочатку вказується про зазначення предмету та ціни договору в цьому документі, відразу ж ця процедура відкладається до прийняття додаткового документу, а згодом в цьому ж документі зовсім приймається рішення про визначення предмету та ціни договору в усній формі.

Посилання на ті обставини, що найменування (номенклатура), ціна та кількість товару фіксуються в первинних документах, які оформлюються сторонами в момент або відразу після проведення господарської операції з постачання, які проводяться на виконання цього договору, та при цьому вважається, що Сторона1 та Сторона2 досягнули узгодження відносно предмета постачання (товару) та ціни його продажу, є незмістовним з наступних підстав.

Накладна в господарській діяльності представляє собою супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Виписка накладної свідчить про те, що у покупця з'являється обов'язок оплати товару відповідно до вказаних умов.

Тобто, спочатку відповідно до умов договору визначаються предмет та ціна цього договору, а вже на виконання умов договору, коли визначене найменування конкретного товару та узгоджена його ціна, виписується видаткова накладна як супровідний документ в підтвердження виконання самого договору. Таким чином, видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом при виконанні вже укладених договорів, що підтверджує рух товару, а не є частиною договору, відповідно до якої визначається предмет та ціна товару. Ані Цивільним, ані Господарським кодексами України не передбачено можливість визначення предмету та ціни товару у накладній. Навпаки, статтею 180 Господарського кодексу України предмет та ціна визначені як істотні умови господарського договору та повинні бути визначені або в самому договорі, або в специфікації до договору. Однак Позивачем та його представником не надані докази виконання вимог Цивільного та Господарського кодексів України щодо визначення предмету та ціни договору. Натомість, наведені безпідставні посилання на видаткові накладні як джерело визначення предмету та ціни договору, що не передбачено жодною правовою нормою. Відсутність судового рішення щодо визнання нечинними наданих Позивачем договорів не позбавляє суд обов'язку відповідно до положень ст. ст. 70, 86, 159, 161 КАС України надавати їм оцінку та робити висновки щодо належного виконання Позивачем норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивачем та його представником відповідно до положень ст. 72 КАС України не зазначено обставин та не надано доказів в підтвердження наявності підстав, які б звільняли від доказування правомірності дій Позивача при здійснені ним господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» за період березень, червень, липень 2012 року. Тому суд зобов'язаний надати оцінку всім наданим Позивачем доказам по справі.

Згідно наданих Позивачем видаткових накладних за період з 01.03.2012 по 25.03.2012 (т.1, а.с.91-103), з 01.06.2012 по 23.06.2012 (т.1, а.с.123-131), з 10.07.2012 по 26.07.2013 (т.1, а.с.142-147) ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» постачав на адресу Позивача запчастини. При цьому в графі «Замовлення» зовсім відсутні відомості, а у видаткових накладних за 25.07.2012 та 26.07.2012 (т.1, а.с.147-148) в графі «Замовлення» вказано «Без замовлення».

В наданих Позивачем видаткових накладних відсутні будь-які посилання на виконання умов саме договору №2 від 01.03.2012 та договору постачання №20 від 01.05.2012, а видаткові накладні за 25.07.2012 та 26.07.2012, де в графі «Замовлення» вказано «Без замовлення», зовсім виключають можливість їх застосування в якості підстав виконання умов вказаних договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що надані Позивачем видаткові накладні в підтвердження виконання умов договору № 2 від 01.03.2012 та договору постачання № 20 від 01.05.2012 складені в порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки зовсім не містять обов'язкового реквізиту - змісту господарської операції. Ці накладні зовсім не містять відомостей, які б надавали змогу зробити висновок щодо постачання ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» Позивачу запчастин саме на підставі вказаних договорів. Внаслідок чого зазначені видаткові накладні визнані неналежними доказами по справі для підтвердження факту постачання запчастин від ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» на адресу Позивача на підставі договору №2 від 01.03.2012 та договору постачання №20 від 01.05.2012.

Представником Позивача в якості доказів формування податкового кредиту до матеріалів справи надані податкові накладні за березень 2012 року (т.1, а.с.104-115) та за липень 2012 року (т.1, а.с.149-155), де в графі «Вид цивільно-правового договору» зазначено договір купівлі-продажу від 01.03.2012 № 2. Також представником Позивача надані податкові накладні за червень 2012 року (т.1, а.с.132-141), де в графі «Вид цивільно-правового договору» зазначено договір купівлі-продажу від 01.05.2012 № 20. Однак, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» 01.05.2012 за № 20 був укладений договір постачання (т.1, а.с.89), а не договір купівлі-продажу. Позивачем та його представником не зазначалися та не надавалися докази в підтвердження наявності помилки чи описки в зазначених податкових накладних та вжиття відповідних заходів з цього приводу. Внаслідок чого податкові накладні за червень 2012 року (т.1, а.с.132-141) судом визнані неналежними доказами в підтвердження позиції Позивача щодо правомірності формування сум податкового кредиту.

Також судом першої інстанції встановлено, що ані договором №2 від 01.03.2012 та додатковими угодами до нього, ані договором постачання № 20 від 01.05.2012 та додатковою угодою до нього не визначений порядок прийняття продукції за кількістю та якістю, а лише зазначено про проведення такої процедури (т.1, а.с.88, 90).

В силу ст.687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

При цьому, згідно ч.2 ст.687 ЦК України, якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Між тим, вказаними договорами та угодами сторонами не визначений порядок прийняття продукції за кількістю та якістю, у зв'язку з чим до перевірки за кількістю та якістю поставленого товару мають застосовуватись загальні положення щодо прийняття продукції за кількістю та якістю, визначені Інструкціями про порядок прийомки за кількістю та якістю, затверджені постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Правомірність та обґрунтованість застосування положень вказаних Інструкцій до прийняття відповідних актів законодавства України підтверджена листом Вищого господарського суду України від 17.09.2003 року № 01-6/270, листом Міністерства економіки України від 11.10.2005 р. № 81-16/71, а також судовою практикою, визначеною в постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 34/267-08.

Внаслідок чого Позивач відповідно до положень Інструкцій про порядок прийомки за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7, зі всіма доповненнями та змінами повинен був приймати від ТОВ «Ескорт Б'янфест АЕС» запчастини до сільськогосподарської техніки та оформлювати відповідні документи, передбаченими цими інструкціями. Однак Позивачем зовсім не зазначені та не надані докази дотримання вимог вказаних Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки кількості та якості товару зі складанням певного акту та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач в порушення вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідних пунктів укладеного договору купівлі-продажу та постачання неналежним чином оформлював результати поставки товару, що виявилося в наступному.

Всі документи, які надані позивачем в підтвердження реального виконання укладених договорів, містять лише відомості щодо виду товару, його кількості та ціни. При цьому позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товару. Самі договори купівлі-продажу та постачання укладені із суттєвими порушеннями вимог Цивільного та Господарського кодексів України. Зазначені порушення призвели до визнання судом першої інстанції певних документів, наданих позивачем, неналежними доказами по справі, про що зазначено вище за текстом.

Представником позивача надані докази оприбутковування товару, щодо придбання якого надані відповідні документи. Однак з урахуванням того, що суду першої інстанції позивачем не надано належних доказів постачання цього товару за вказаними договорами купівлі-продажу та постачання, в наявності підстави визнати недостовірними податкові накладні, зазначені позивачем в якості підстави для формування податкового кредиту, оскільки вони складені на підставі первинних бухгалтерських документів, які не відображають реальних господарських операцій з вказаним постачальником. У зв'язку з чим по вказаним договорам купівлі-продажу № 2 від 01.03.2012 та постачання № 20 від 01.05.2012 відсутні події, передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Встановлені факти вказують на відсутність при даних обставинах права позивача як платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, оскільки позивачем не надано доказів списання коштів саме за товар, зазначений в договорі купівлі-продажу № 2 від 01.03.2012 та договорі постачання № 20 від 01.05.2012.

Однак при цьому встановлені судом першої інстанції факти наявності товару у позивача, на постачання якого він надав бухгалтерські документи, які не відображають фактичного постачання саме цього товару на підставі договорів купівлі-продажу № 2 від 01.03.2012 та постачання № 20 від 01.05.2012. Ці факти вказують на наявність того, що відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у позивача мали місце господарські операції як дії, які потягли за собою зміни в структурі активів. При цьому в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не зазначено та не надано належним чином складених первинних документів, які б фіксували факти здійснення цих господарських операцій відповідно до договорів, які зазначив сам позивач як підставу для отримання такого товару. Факт наявності товару без належних підтверджуючих бухгалтерських документів щодо його первинної поставки до позивача вказує на порушення ведення бухгалтерського обліку позивачем, а не на фактичне виконання зазначених договорів купівлі-продажу та постачання, оскільки неможливий рух товарів у позивача без їх фактичної доставки.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення та виконання договорів, з якими пов'язано донарахування грошового зобов'язання, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 812/6884/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 812/6884/13-а за позовом ОСОБА_2 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031704 від 26.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко