Ухвала суду № 38988581, 30.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Антоненко М.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року справа №437/2457/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014 року в справі №437/2457/14-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Луганська про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.09.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН і отримує грошову допомогу як застрахована особа по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі 130 грн. Зазначена допомога була призначена їй до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Вважає, що вона має отримувати вказану допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Просила суд визнати дії відповідача неправомірними, здійснити їй перерахунок та нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 18 вересня 2013 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, внаслідок чого визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язане Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років, за період з 18 вересня 2013 року по 14 березня 2014 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача витрати з оплати судового збору у розмірі 73,08 грн.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається позивачу відповідно до норм чинного законодавства України, виплату здійснено позивачу у повному обсязі, тому просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі за відсутністю підстав.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні прані і соціального захисту населення Центрально-міської районної адміністрації Макіївської міської ради і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону №2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону №2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону №107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону №2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2011 року №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 45 Закону №2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 2442 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, висновок суду першої інстанції за цією справою ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та відповідні їм правовідносини, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014 року в справі №437/2457/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014 року в справі №437/2457/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць