Ухвала суду № 38988018, 30.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/11823/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/11823/12 за позовом Приватного підприємства «Дьяконов» до про Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дьяконов» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 15846/10/22-5 від 23 липня 2012р. про нарахування податку на прибуток підприємств 55322 грн. та штрафних санкцій 13830,5 грн.; № 15847/10/22-5 від 23 липня 2012р. про нарахування податку на додану вартість 6833 грн. та штрафних санкцій 1708,25 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/11823/12. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням основних принципів адміністративного процесу та засад діяльності суб'єктів владних повноважень, вимог чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/11823/12 адміністративний позов задоволено. (суддя - Павловський Д.П.) (а.с.38-41)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем у справі не було належним чином доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/11823/12 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним правомірно зроблено висновок про заниження товариством суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8541,25 грн. та з податку на прибуток у розмірі 69152,5 грн. Наведені доводи платника податків не спростовують самого факту встановлення порушень та не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

29 квітня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№23560/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на відсутність доказів нікчемності правочину, укладеного між ПП «Дьяконов» та БВП «Строитель-Плюс», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/11823/12 - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/11823/12 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувану постанову суду без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою відповідача в період з 02 липня 2012 року по 05 липня 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Дьяконов» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», результати якої оформлено актом перевірки №1329/23-2/32090865 від 05 липня 2012 року.

Відповідач в акті перевірки вказує, що сумнівний податковий кредит, отриманий БВП «Строитель-Пдюс» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Висновками акту перевірки №1329/23-2/32090865 від 05 липня 2012 року встановлено порушення позивачем:

- п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 55322 грн., у тому числі за 9 місяців 2009 року у сумі 55 322 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 6833 грн., у тому числі за серпень 2009 року у сумі 6833 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» у межах договірних відносин підписали і скріпили печатками відповідні видаткові накладі, які містять всі обов'язкові реквізити, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Доказом відвантаження БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» і отримання товару ПП «ДЬЯКОНОВ» є підписані сторонами видаткові накладні, засвідчені печатками сторін, а доказом оплати отриманого товару - відповідні платіжні доручення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 жовтня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/11823/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 12 травня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна