Ухвала суду № 38987948, 19.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 року

справа № 808/370/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо»

до

за участі третьої особи:

про

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

Управління державної казначейської служби України м. Запоріжжя Запорізької області

стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач), третя особа - Управління державної казначейської служби України м. Запоріжжя Запорізької області (далі по тексту – третя особа), в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 288 096,00 грн. (а.с.4-6)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року відкрито провадження у справі №808/370/13-а. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а оскільки такі дії відповідачем вчинені не були, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено. (суддя – Шара І.В.) (а.с.70-73)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобов'язання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а та задовольнити позовні вимоги. (а.с.85-87)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

25 лютого 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№10200/14 надійшли пояснення третьої особи, в яких вона вказує, що підстав для відшкодування податку на додану вартість на користь позивача немає. Крім того, третьою особою заявлено клопотання про розгляд справи без участі її представника.

19 березня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№14564/14 надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, з огляду на що просить залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направила.

За таких обставин, з урахуванням думок представників позивача та відповідача та заявленого третьою особою клопотання, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника третьої особи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку з лютого по грудень 2009 року та з січня по жовтень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 97/23-252/13607028 від 28.03.2011 року.

29 березня 2011 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000017230210/4832, яким ТОВ «Літо» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 780 039,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року по справі №2а-0870/1955/11 позов ТОВ «Літо» задоволено, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.03.2011 №000017230210/4832 скасовано. Зазначене судове рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції.

Також Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 409120 грн. 00 коп., червень 2011 року у розмірі 98937 грн. 00 коп., заявлені до відшкодування на рахунок платника у банку, результати якої оформлено актом №275/23-2/13607028 від 16.08.2011 року.

23 серпня 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000392302/12165, яким ТОВ «Літо» визначено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 508057,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року по справі №2а-0870/7172/11 позов ТОВ «Літо» задоволено, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000392302/12165 від 23 серпня 2011 року – скасоване. Зазначене судове рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням (абз. 1 п. 200. 15); після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абз.2 п.200.15).

Суд вказує, що до 2011 року органи Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість керувались Порядком взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 №451/501/132, Розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України Державного казначейства України від 02.07.1997 №209/72, яким було передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків органів державної податкової служби згідно з реєстрами на відшкодування податку на додану вартість або за рішенням суду.

Починаючи з 2011 року відшкодування податку на додану вартість регулюється положеннями пунктів 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39, якими встановлено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновків, які надаються органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка надається Державною казначейською службою України.

Таким чином відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки на час розгляду справи до Управління державної казначейської служби України в м. Запоріжжі Запорізької області не надходило будь-яких висновків та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний в позовній заяві період, підстави для перерахування коштів відсутні.

Також вірним є висновок суд першої інстанції стосовно того, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобов'язання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 березня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №808/370/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 24 березня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна