Постанова № 38986791, 16.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2014 року № 826/4368/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2014 року ВП № 41529267;

- скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2014 року ВП № 41529267.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірна постанова є протиправною, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, відтак підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Крім того, позиції щодо заявленого позову не виклав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва (надалі - УДВС ГУЮ у м. Києві) Бялим М.Г. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 41529267, відповідно до якої стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь держави в особі Головного управління юстиції у м. Києві виконавчий збір у розмірі 306 570,01 грн.

Судом встановлено, що зазначена постанова надіслана УДВС ГУЮ у м. Києві 23.03.2014 р. та отримана ПАТ «Укргазвидобування 24.03.2014 р., що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції.

Позивач вважаючи дії відповідача з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2014 р. ВП № 41529267 протиправними, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2014 р. ВП № 41529267 такою, що підлягає скасуванню звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що оспорювана постанова винесена без правових підстав, визначених приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання по суті, суд виходив із наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.06.2013 р. у справі № 910/8895/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р., стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» 3 065 700,93 грн. основного боргу та 61 314,02 грн. судового збору.

17.01.2014р. відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 41529267 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 28.10.2013 р. № 910/8895/13 та надано боржнику 7-денний термін з моменту винесення постанови для самостійного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом.

Зазначена постанова отримана ПАТ «Укргазвидобування» 21.01.2014р., що підтверджується штампом вхідної документації.

Проте встановлено, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014 р. ВП № 41529267 сума боргу, яку повинен сплатити боржник, не зазначена.

22.01.2014р. відповідачем винесена постанова про виправлення описки у процесуальному документі ВП № 41529267, якою внесено виправлення до постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014 р. ВП № 41529267 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 28.10.2013 р. № 910/8895/13 шляхом зазначення суми боргу - 3 065 700,00 грн.

Зазначена постанова отримана позивачем 24.01.2014 р., що підтверджується штампом вхідної документації.

27.01.2014 р. позивачем згідно платіжного доручення № 348 сплачено ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» кошти в сумі 3 065 700,93 грн.

28.01.2014 р. позивач заявою від 28.01.2014 р. № 2/1-32 повідомив відповідача про повне виконання рішення боржником з наданням документального підтвердження.

Незважаючи на вищевикладене, 14.03.2014р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Бялим М.Г. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 41529267, відповідно до якої стягнуто з позивача на користь держави в особі Головного управління юстиції у м. Києві виконавчий збір у розмірі 306 570,01 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови, суд виходив із наступного.

Нормативно-правовим актом, який регламентує умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (наділі - ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Як встановлено ч. 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судове рішення було самостійно виконано позивачем повному обсязі ще 27.01.2014р., постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 41529267 є такою, що прийнята без законних підстав з порушенням імперативних приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо позовних про визнання протиправними дій Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2014 року ВП № 41529267, суд зазначає наступне.

Позивач просить визнати протиправними дії органу державної влади щодо винесення спірної постанови, в той час як постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2014 року ВП № 41529267 винесена конкретною посадовою особою - державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим Максимом Глібовичем.

При цьому, згідно ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Проте у даному випадку, суд не вбачає необхідності для виходу за межі позовних вимог, позаяк на переконання суду для повного відновлення порушених прав позивача є достатнім скасування протиправної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2014 року ВП № 41529267.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності спірної постанови.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково. Скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2014 року ВП № 41529267.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур