Постанова № 38986550, 21.05.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1448/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретаріВасилевській К.В. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агроальянс" звернулося з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 року № 0000212206/773, № 0000232206/772 та № 0000222206/774.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 1167/22-6/31617687 від 01.04.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 року № 0000232206/772, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води в сумі 1 122 грн., № 0000212206/773, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 459 072 грн., та № 0000222206/774, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273 653 грн.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 5.10, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 376 076 грн.; порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.5 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 222 444 грн.; порушення п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1 ст. 326, ст. 328 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми збору за спеціальне використання води всього на суму 81 грн., та ст. 46, ст. 328 Податкового кодексу України, в результаті чого не подані податкові декларації зі збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2011 року, півріччя 2011 року, три квартали 2011 року, 2011 рік, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Хмельницькій області № 5755/10/10-218 від 24.05.2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 8412/6/99-99-10-0115 від 07.08.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "Агроальянс" - без задоволення.

З підстав, викладених у позовній заяві, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать нормам податкового законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, подали заперечення проти адміністративного позову, яке підтвердили у судовому засіданні, та пояснили, що складення акту перевірки № 1167/22-6/31617687 від 01.04.2013 року та прийняття на основі його висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень здійснено відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.10, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 376 076 грн.; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.5 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 222 444 грн.; порушення п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1 ст. 326, ст. 328 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми збору за спеціальне використання води всього на суму 81 грн., та ст. 46, ст. 328 Податкового кодексу України, в результаті чого не подані податкові декларації зі збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2011 року, півріччя 2011 року, три квартали 2011 року, 2011 рік, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року. На підставі виявлених порушень складено акт № 1167/22-6/31617687 від 01.04.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 року № 0000232206/772, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води в сумі 1 122 грн., № 0000212206/773, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 459 072 грн., та № 0000222206/774, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273 653 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Хмельницькій області № 5755/10/10-218 від 24.05.2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 8412/6/99-99-10-0115 від 07.08.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "Агроальянс" - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до наданих для перевірки документів щодо взаєморозрахунків з відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області, а саме картки по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за 1-2 квартали 2010 року, банківських виписок по рахунках ТОВ "Агроальянс" за 1-2 квартали 2010 року, касової книги за 1-2 квартали 2010 року не встановлено повернення позивачем бюджетних коштів на рахунки відділу капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області. Проведені коригування позивачем валових доходів у 1 півріччі 2010 року по розрахунках з вказаним відділом не підтверджені первинними бухгалтерськими документами та занижено значення рядка 02 Декларацій "Коригування валових доходів" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на суму 172 123 грн.

Дане твердження спростовується тим, що позивачем у даний період фактично здійснено взаєморозрахунки з відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області. Кошти в сумі 172 123 грн. були зараховані не в грошовому еквіваленті, а в рахунок виконаних робіт згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2/46-08 від 10.06.2008 року.

Факт здійснених взаєморозрахунків підтверджується вищевказаним договором, актами здачі-приймання робіт, копії яких надано до матеріалів справи.

З приводу заниження позивачем значення рядка 8.3. Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року всього на суму 34 425 грн. слід зазначити, що в даному періоді відділом капітального будівництва були зняті акти виконаних робіт на відповідні суми, в зв'язку з чим позивачем були зняті відповідні податкові накладні.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином вбачається, що нарахування податкових зобов'язань з ПДВ позивачем здійснювалось згідно діючого на той момент податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 135.5.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається не повернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку, або осіб, які згідно з цим Кодексом мають пільги з цього податку. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня отримання.

Згідно договору позики № 4/11 від 01.03.2011 року фізичною особою ОСОБА_3, який є засновником ТОВ "Агроальянс", надано підприємству поворотну безвідсоткову позику в сумі 58 407,59 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 3 від 13.05.2011 року, № 5 від 25.05.2011 року, № 7 від 27.05.2011 року, № 8 від 31.05.2011 року.

Відповідно кінцевим терміном повернення позики з розрахунку 365 днів є 13.05.2012 року, 25.05.2012 року, 27.05.2012 року та 31.05.2012 року, що відображено у бухгалтерському обліку позивача бухгалтерським записом: Д-т 301 "Каса" К-т 3775 "Розрахунки з іншими кредиторами" на загальну суму 58 407,59 грн.

Дану суму позики позивачем повернуто шляхом виконання послуг та придбання товарів для ОСОБА_3, тобто таке повернення здійснювалось безготівковим шляхом.

З викладеного вбачається, що бухгалтером підприємства при веденні бухгалтерського обліку та відображення погашеної заборгованості перед ОСОБА_3 шляхом бухгалтерського проведення Д-т 3775 "Розрахунки з іншими кредиторами" К-т 3721 "Розрахунки з підзвітними особами у національній валюті України" на суму 58 407,59 грн. допущено помилку та не вірно здійснено проведення бухгалтерської операції.

Оскільки позикодавцем за договором позики № 4/11 від 01.03.2011 року, виступав засновник позивача ОСОБА_3, згідно п.п. 135.5.5 ст. 135 ПК України повернення допомоги протягом 365 днів з дати її отримання не є підставою для її включення до складу інших доходів підприємства у разі її повернення на дату закінчення звітного податкового періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у другому кварталі 2011 року.

З приводу завищення позивачем валових витрат на загальну суму 383 815 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат сум по операціях з придбання послуг будівництва у ТОВ "Лай Сервіс ЛТД", які фактично не здійснювались, та які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, суд враховує наступне.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. "б" п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редації, чинній на момент здійснення господарських операцій) визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 11.3.1 вказаної статті датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Відповідно до п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно та в повній мірі включив до складу валових витрат витрати, понесені ним в зв'язку з придбанням товарів, які в подальшому використовувались в межах господарської діяльності. Факт отримання позивачем товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують здійснення платником витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Стосовно донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 даного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, як Законом України "Про податок на додану вартість", так і Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

З приводу порушення позивачем п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1 ст. 326, ст. 328 ПК України, яке полягає у занижені суми збору за спеціальне використання води всього на суму 81 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 323.1 ст. 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форм власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибацтва.

Згідно п. 324.1 ст. 324 ПК України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Відповідно до п. 323.2 ст. 323.2 ПК України не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей цього розділу під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Як встановлено п. п. 324.4.1 п. 324.1 ст. 324 ПК України, збір не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та платників єдиного податку.

Оскільки представниками відповідача не надано доказів використання позивачем води, отриманої шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), або використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, донарахування податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води є неправомірним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 19.04.2013 року № 0000232206/772, № 0000212206/773 та № 0000222206/774.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2014 року

Суддя/підпис/В.М. Касап"Згідно з оригіналом" Суддя