Постанова № 38986481, 27.05.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Черкаси справа № 823/837/14

10 годин 00 хвилини

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/837/14

за позовом Київського міського центру зайнятості (надалі - Київський МЦЗ) [представник позивача - не з'явився]

до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) [відповідач - не з'явився]

про стягнення коштів у сумі 599 грн. 14 коп., прийняв постанову.

Позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, просить стягнути з відповідача незаконно отримані кошти у сумі 599 грн. 14 коп. на користь Київського МЦЗ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2012 громадянина ОСОБА_1 зареєстровано як такого, що шукає роботу. 29.11.2012, відповідно до Наказу від 29.11.2012 №НТ 121129 відповідачеві надано статус безробітного та призначено допомогу у зв'язку з безробіттям. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору про надання послуг з ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» не мав права на перебування у статусі безробітного і отримана допомога по безробіттю з 18.01.2013 по 24.01.2013, у сумі 599 грн. 14 коп. є незаконно отриманою сумою. Представник позивача у судове засідання не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, письмових заперечень до суду не надіслав, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України (№ 25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на відповідне їх соціальне забезпечення у разі безробіття з незалежних від них обставин.

Судом встановлено, що 29.11.2012 відповідач звернувся до Деснянського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання йому статусу безробітного (а.с. 35). 29.11.2012 відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. 08.10.2013 проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, результати якого оформлено актом 08.10.2013 № 1294, у якому встановлено, що гр. ОСОБА_1 у ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» у січні 2013 року за договором від 14.01.2013 №11 та актом здавання-приймання виконаної роботи від 24.01.2014 нараховано дохід у сумі 500 грн. за виконані роботи. 30.10.2013 прийнято Наказ № 2249 про визначення суми незаконно отриманих особою коштів за період з 14.01.2013 по 24.01.2013 та вжиття заходів щодо повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення.

Відповідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (надалі - Закон № 5067) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 44 Закон № 5067 зареєстровані безробітні зобовязані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно ч. 3 ст. 44 Закону № 5067 відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (надалі за текстом - Закон №1533) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч. 3 ст. 36 Закону №1533)

Відповідно ч. 1 ст. 34 Закону №1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно пп. 25 п. 4 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 №19/2013 Державна служба зайнятості України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції виконавчої дирекції Фонду, забезпечує організацію діяльності правління Фонду. Відповідно п. 2 ч. 1 Указу Президента України від 26.02.2013 № 90/2013 «Про внесення змін до статті 5 Указу Президента України від 16 січня 2013 року № 19» до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Державної служби зайнятості України та її територіальних органів, виконання їх функцій забезпечується відповідними органами державної служби зайнятості.

Приписами пп. 14 п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307 (надалі за текстом - Порядок) визначено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

У матеріалах справи наявна довідка Київського міського центру зайнятості від 30.10.2013 №4488, згідно якої відповідачу за період з 14.01.2013 по 24.01.2013 виплачено кошти у якості допомоги по безробіттю у сумі 599 грн. 14 коп. (а.с.42). Факт перерахування коштів ОСОБА_1 підтверджується відомістю виплат за видами забезпечення від 21.01.2013 № 16 (а.с. 47-48) та відомістю виплат за видами забезпечення від 21.02.2013 № 37 (а.с. 49-50). 30.10.2013 відповідачеві направлено повідомлення № 22-3981 щодо необхідності повернення незаконно отриманих коштів за період з 14.01.2013 по 24.01.2013 як матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с. 43). Згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, Відповідачеві вручено повідомлення від 30.10.2013 № 22-3981 (а.с. 44). Проте, у добровільному порядку кошти відповідачем не повернуто.

Станом на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед Київським міським центром зайнятості становить 599 грн. 14 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 № 16/98-ВР сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (20200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, ідентифікаційний код 03491091) кошти у сумі 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2014 року.

Суддя Л.В.Трофімова