Ухвала суду № 38985549, 01.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11/791/164/14 р. Головуюча у 1-й інстанції Рахімова О.В.

Категорія: ч. 2 ст. 296 КК України Доповідач Бугрименко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця « 01» дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Бугрименка В.Г.Суддів:Вороненко Т.В., Чупини С.П.З участю прокурораКоломійця В.С.ЗасудженогоОСОБА_5ЗахисникаОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді, з доповненнями до неї на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжневартовськ Тюменської області РФ, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1

засуджено

за ст. 122 ч. 1 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ст. 296 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, з урахування ст. 73 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки п'ять місяців дванадцять днів.

Запобіжний захід - тримання під вартою скасовано;

В пред'явленому обвинуваченню за ч .2 ст. 121 КК України ОСОБА_5 виправдано;

Постановлено стягнути з засудженого на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області судові витрати за проведення експертизи у розмірі 274 гривні 68 копійок, на користь бюро перекладів «Сократ» - 705 грн., ЦА МВС України - 13449,19 гривень.

Вирішено питання з речовими доказами по справі;

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він в ніч на 15 січня 2005 року, біля будинку № 10, по вул. Ентузіастів у м. Каховка Херсонської області разом з іншими особами скоїв хуліганські дії відносно ОСОБА_7, прив'язав його за ногу до автомобіля, волочив його по асфальту, в результаті чого потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, котрі спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, в тому ж місці та в той же час ОСОБА_5 разом з іншими особами вчинив хуліганські дії - без причини, з хуліганських мотивів наніс удар рукою у обличчя ОСОБА_8, чим спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 крім вчинення злочинів, за які його засуджено, було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілого, а саме, в період часу з 23.45 години 17 січня 2005 року до 00.00 години 18 січня 2005 року, знаходячись біля під'їзду № 17 будинку №10 по вул.. Ентузіастів в м. Каховка Херсонської області, в групі з іншими особами, безпричинно, з хуліганських спонукань, знаходячись в громадському місці ті ігноруючи дану обстановку, грубо порушуючи громадський порядок і своїми діями виказуючи явну неповагу до громадськості, на протязі тривалого часу наносив умисні удари ногами і руками в різні частині тіла ОСОБА_7, спричинивши йому тілесні ушкодження, що потягли за собою смерть.

У поданій на вирок місцевого суду апеляції з доповненнями до неї прокурор, який приймав участь при розгляді справи в суді, вказує на незаконність вироку, у зв'язку з грубим порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання. Так, на думку прокурора, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України, не навів результатів вивчення, аналізу та оцінки доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, а обмежився лише висновком експерта в суді про те, що тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_7 від одного удару ОСОБА_5 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не відповідає висновкам комісійної судово-медичної експертизи, згідно якої навіть від одного удару ОСОБА_5 у потерпілого могли утворитися забиття стволу головного мозку, котрі згідно всім проведеним по справі експертизам відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть ОСОБА_7. Зазначений висновок експерт підтвердив у судовому засіданні. Крім того, на думку прокурора, суд при постановленні вироку за ч. 2 ст. 121 КК України не дав оцінки показам обвинуваченого, котрі він давав на досудовому розслідуванні, протоколу відтворення обстановки і обставин подій за участі ОСОБА_5, а також ряду протоколів очних ставок. Вважає покарання призначене ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 , ч. 1 ст. 122 КК України занадто м'яким, оскільки суд не врахував характер вчинених злочинів. Крім того, на думку прокурора, судом порушено норми матеріального права при призначені ОСОБА_5 остаточного покарання. Враховуючи вищевикладене, просить вирок місцевого суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши міркування прокурора про необхідність задоволення апеляції державного обвинувача із наведених у ній підстав, засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України за зазначених у вироку обставин у апеляції не заперечується і такий висновок підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку та правильно кваліфікував дії обвинуваченого. Не ставиться в апеляції прокурора і питання щодо скасування вироку у зв'язку з порушенням судом вимог ст. 334 КПК України 1960 року.

Так, доводи прокурора щодо відсутності у вироку результатів вивчення, аналізу та оцінки доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, відсутністю оцінки показів обвинуваченого, котрі він дав на досудовому розслідуванні, а також оцінки ряду протоколів очних ставок при виправданні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, а також обмеження мотивування лише висновком експерта, на думку колегії суддів є не обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції, у своєму вироку зазначив, що критично ставиться до показів ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, котрі він давав на досудовому слідстві, що підтверджувалось протоколами очних ставок між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 51), ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 55), а також протоколом відтворення обстановки та обставин подій за участі ОСОБА_5 від 20.01.2005 року (т. 1 а.с. 76-78) та протоколу відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_10 від 20.01.2005 року (т. 1, а.с. 79), оскільки усі ці особи, допитані в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_5 сам її попрохав так говорити, оскільки він є власник автомобілів таксі. Крім того, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, при постановленні вироку за ч. 1 ст. 121 КК України вірно дійшов до висновку, що покази свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в частині того, що ОСОБА_5 відходив від машини, ввідвязавши перед цим ОСОБА_7 і допомагаючи покласти його у багажник, не можна розцінити як підтвердження того факту, що ОСОБА_5 разом з іншими особами на протязі тривалого часу наносив удари і ногами у різні частини тіла потерпілого ОСОБА_7 та прив'язав до форкопу автомобіля «ЗАЗ-Славута» в процесі руху данного автомобіля волочив тіло потерпілого по асфальту, а лише підтверджують ту обставину, що ОСОБА_5 відв'язав ОСОБА_7 від авто, щоб відвезти до міліції.

Також судом першої інстанції слушно зазначено, що висновок судово-медичної експертизи лише допускає можливість утворення тяжких тілесних ушкоджень навіть від одного удару, а не підтверджує їх настання саме від удару ОСОБА_5 Будь-яких доказів того. що у ОСОБА_7 були ознаки пошкодження головного мозку саме від того, що ОСОБА_5 відв'язував його, судом не встановлено.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія вироку Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 14 червня 2007 року (т. 1 а.с. 136-138), яким ОСОБА_9 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України на вісім років за завдання потерпілому ОСОБА_7, умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_11 за ст. 121 ч. 2 КК України - виправдано. Цим же вироком встановлено, що дії ОСОБА_9 вірно кваліфіковано за ст. 121 ч. 2 КК України, але такої кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 ст. 121 КК України, як вчинення злочину «групою осіб» у вироку не встановлено. Таким чином, за завдання потерпілому ОСОБА_7 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого було засуджено ОСОБА_9, який відбуває покарання, данний вирок не скасований і набрав законної сили. Таким чином підстав для задоволення апеляції прокурора у цій частині немає.

Не може колегія суддів визнати законними і доводи апеляції прокурора про необхідність скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання. Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України щодо необхідності, достатності і справедливості покарання. ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності вперше, характеризується позитивно, щиро розкаявся, частково визнав вину у вчиненні злочину та частково відшкодував збитки потерпілим на досудовому слідстві. На думку колегії суддів призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується доводів апеляції прокурора про порушення судом норм закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, колегія суддів визнає їх законними. Відповідно до ст. 73 КК України, строки покарання обчислюються відповідно у роках, місяцях та годинах. У вказаній нормі матеріального права мова йде про можливість призначення покарання у днях у випадку призначення покарання при заміні або складанні різних видів покарань, наприклад, позбавлення волі і громадські роботи. Призначаючи ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів і у днях суд порушив вимоги матеріального права, а тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.

Таким чином, підстав для скасування вироку із наведених в апеляції прокурора обставин немає, а вирок підлягає зміні.

Керуючись ст. ст.365, 366 КПК України ( в редакції 1960 р.), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді, з доповненнями до неї задовольнити частково, а вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 -змінити.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на 2 роки і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно до позбавлення волі на 2 роки 5 місяців.

В решті цей вирок залишити без зміни

Судді: