Ухвала суду № 38985174, 28.05.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/2234/14 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Камінської О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Бердянська міська рада про виділ частки, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості, визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання зробити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Бердянська міська рада про виділ частки, припинення права спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право па спадщину за законом від 07.10.2003 року належить 7/15 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яким належить по 8/30 часток будинку. Земельна ділянка площею 343,5 кв. м. на території домоволодіння знаходиться у користуванні співвласників на підставі рішення виконкому м. Осипенко №265 від 09.05.1953 року. Житловий будинок складається з квартир №1 та №2. Між співвласниками склався порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами. Вона користується квартирою №1, а відповідачі квартирою №2. Крім житлового будинку на території домоволодіння розташовані господарські будівлі та споруди. Між співвласниками існує спір по користуванню нерухомим майном та земельною ділянкою і з цього приводу вони не можуть досягти порозуміння.

Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, просила суд, виділити частку та визначити порядок користування земельною ділянкою за варіантом №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи, припинити право спільної часткової власності, визнати право власності на окремий об'єкт нерухомості, зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати паркан №7, стягнути з ОСОБА_4 витрати по проведенню експертизи в сумі 2500 грн. та 100 грн. за послуги ПТІ м. Бердянська.

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічнимним позовом, в якому зазначала, що вона є власником 8/30 часток господарських споруд та житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 є власником 7/15 частин, а ОСОБА_5 - 8/30 частин домоволодіння. Відповідачі не бажають у добровільному порядку укласти договір про виділ частки та визначити порядок користування земельною ділянкою

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, виділити їй в натурі 8/30 часток житлового будинку, господарський будівель та споруд, припинити право спільної часткової власності та визначити порядок користування земельною ділянкою

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Бердянська міська рада про виділ частки, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості, визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання зробити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Бердянська міська рада про виділ частки, припинення права спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до неї відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні обох позовів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з урахуванням фактичних обставин унеможливлений виділ в окремі приміщення часток кожного із співвласників без порушень технічних правил та прав кожного з користувачів.

За положеннями ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виходячи з положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Натомість щодо спірного домоволодіння співвласниками не досягнута згода на добровільне визначення порядку користування будинком або його розподіл у відповідності з положеннями ст. 364 ЦК.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно зі ст. ст. 183, 364 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Надаючи аналіз висновкам судової будівельно-технічної експертизи №177/166, від 09.01.2014 року, поряд з іншими доказами, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що за цим висновком технічно неможливо здійснити виділ в натурі по 8/30 часток співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості ізольованих квартир з окремим входом. Як зазначив суд, у обох варіантах виділу частки в натурі, що запропоновані експертизою, фактично передбачено технічну можливість утворення зблокованого будинку, який складається з двох квартир для ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з іншої, які не відповідають технічним вимогам щодо мінімального складу приміщень квартири за їх призначенням; не передбачено влаштування кухонь, принаймні мінімальної площі для кожного з співвласників.

Суд правильно виходив з того, що відповідачі не є членами однієї сім'ї, що унеможливлює виділ у їх спільне користування в окрему квартиру приміщень у будинку літ. "А", яка їм залишається після виділу частки позивачки.

Серед інших обставин, які перешкоджають виділу в натурі частки будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, суд правильно зазначив про відсутність передбаченого ст. 152 ЖК дозволу виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), а також наявність об'єктів на земельній ділянці, статус яких не визначений: не надано відомостей, що недобудований об'єкт розташований на земельній ділянці не є самовільним, хоча він не врахований при проведенні експертизи та експерт взагалі замовчав його існування і не зробив стосовно нього жодних висновків.

Суд першої інстанції в межах своїх повноважень надав критичну оцінку висновку експерта, докладно зазначив, що наявність самочинно збудованих об'єктів унеможливлює визначення як порядку користування земельною ділянкою так і розподілу будинку, оскільки п. 2.3 "Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна" передбачає, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність технічної можливості виділення як позивачці ОСОБА_3, так і позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_4 відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідала б розміру їх часток у приватній власності, а також технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Також суд першої інстанції при вирішенні питання про визначення порядку користування земельною ділянкою, правильно керувався роз'ясненнями, що містяться в п. 19 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", відповідно до яких, у справах за позовами учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

З огляду на фактичні обставини справи: наявність споруд за межами земельної ділянки, запропонованої у користування, наявність надлишків землі, а також відсутність технічної можливості розподілу будинку на самостійні відокремлені квартири для всіх трьох співвласників, суд першої інстанції правильно відмовив у визначенні порядку користування земельною ділянкою за варіантами, запропонованими позивачем.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: