Рішення № 38984448, 27.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2014 року Справа № 913/919/14

Провадження №3/913/919/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д», м. Дніпропетровськ,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Родакове, Слов'яносербський район Луганської області,

про стягнення 135 189 грн. 17 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Морозова С.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - ОСОБА_3, адвокат, договір про надання правової допомоги від 05.05.2014,

в с т а н о в и в:

Суть спору: 08.04.2014 ТОВ «Стиль Д» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 135 189,17 грн., а саме: суми боргу по сплаті суборендної плати - 63 214,28 грн., неустойки по суборендній платі - 4 285,72 грн., пені в розмірі 1% - 59 571,43 грн., заборгованості за комунальні послуги - 8 117,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.09.2012 між позивачем як орендарем та відповідачем як суборендарем було укладено договір суборенди № 704 А, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення на другому поверсі, розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Позивачем було отримано від відповідача лист від 03.12.2013 та лист від 18.12.2013, в якому останній з посиланням на тяжке матеріальне становище звертається до позивача з проханням підписати додаткову угоду про розірвання договору суборенди № 704А від 13.09.2012, підписати Акт прийому - передачі нежитлового приміщення від 31.12.2013 та зарахувати гарантійний платіж в розмірі 30 000,00 грн. в рахунок оплати останнього місяця оренди.

У зв'язку з порушенням відповідачем терміну повідомлення про дострокове розірвання договору, позивач був вимушений відмовити в такому проханні, керуючись п.7.6 договору (суборендар повинен повідомити письмово орендаря про бажання розірвати достроково договір не менш як за два місяці, в іншому разі договір продовжує діяти до спливу двох місяців з моменту повідомлення суборендарем орендаря про дострокове розірвання), тому договір закінчує дію 03.02.2014.

Листом від 11.12.2013 № 401 орендар повідомив суборендаря про те, що договір вважається розірваним після спливу двохмісячного строку, проте суборендар припинив сплачувати суборендну плату з 01.12.2013, у зв'язку з чим позивачем була направлена претензія № 401 від 14.01.2014, у відповідь на яку суборендар направив лист від 22.01.2014, в якому відмовився сплачувати заборгованість з суборендної плати з посиланням на погіршення фінансового стану.

У зв'язку з наведеним, на підставі п.3.1 та 3.3 договору суборенди, позивачем заявлено до стягнення заборгованість з суборендної плати в розмірі 63 214,28 грн., а саме: за грудень 2013 року - 30 000,00 грн., за січень 2014 року - 30 000,00 грн., за лютий 2014 року (3 дні) - 3 214,28 грн.

Представник відповідача 05.02.2014 з'явився на орендованому приміщенні та разом з представником позивача підписав акт огляду приміщення та акт приймання - передачі ключів і передав ключі від приміщення позивачу, від підписання акту приймання - передачі приміщення відповідач відмовився, тобто в порушення п. 6.2 договору не виконав вимоги щодо повернення приміщення.

Згідно з вимогами п.2 ст.785 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування приміщенням з 04.02.2014 по 05.02.2014 в розмірі 4 285,72 грн.

На підставі п.7.2.1 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 59 571,43 грн., а саме:

06.12.2013 - 27.03.2014 - 33 600,00 грн. (1% від суми боргу 30 000,00 грн. за 112 днів прострочення);

06.01.2014 - 27.03.2014 - 24 300,00 грн. (1% від суми боргу 30 000,00 грн. за 81 день прострочення);

04.02.2014 - 27.03.2014 - 1 671,43 грн. (1% від суми боргу 3 214,28 грн. за 52 дні прострочення).

На підставі п.7.2.2. договору, позивач залишив гарантійний платіж в сумі 30 000,00 грн. без повернення суборендарю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комунальні послуги за січень 2014 року в сумі 8 117,74 грн. на підставі п.3.2 договору.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання від 20.05.2014 про розгляд справи за його відсутності у зв'язку зі складним політичним становищем, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка надала відзив на позовну заяву від 22.04.2014 (а.с. 67-71), в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на наступні обставини.

Відповідачем листами від 03.12.2013 та 18.12.2013 було порушено перед позивачем питання щодо розірвання договору у зв'язку з суттєвим погіршенням фінансового стану, неотриманням прибутку від орендованого приміщення та зазнанням збитків, тобто відбулася істотна зміна обставин, якими керувалися при укладенні договору сторони, тому відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України договір міг бути змінений або розірваний за згодою сторін.

27.12.2013 орендоване приміщення вже було повністю готове для передачі позивачу, проте останній ухилявся від приймання приміщення з орендного користування і штучно збільшував таким чином строк орендного користування належним позивачу приміщенням. Тобто з 27.12.2013 користування належним позивачу майном не здійснюється і приміщення повністю звільнене відповідачем від належних йому речей, обладнання, що підтверджено актами огляду приміщення та передачі ключів від 05.02.2014, тому відсутні і підстави для нарахування та сплати позивачу орендної плати.

Плату за користування приміщенням у грудні 2013 року відповідачем позивачу фактично сплачено шляхом внесення на рахунок позивача гарантійного платежу в розмірі 30 000,00 грн., який залишився у позивача і відповідно до п. 3.4 договору повинен бути використаний позивачем саме для погашення боргу відповідача за грудень 2013 року.

Відповідачка вважає також безпідставним нарахування орендної плати за січень та лютий 2013 року, штрафних санкцій по орендній платі за цей період та подвійної плати за користування приміщенням з 04.02.2014 по 05.02.2014 через відсутність факту користування належним позивачу приміщенням у ці періоди. З тих самих причин відповідачка не визнає вимоги про сплату комунальних послуг.

Відповідачка зазначила, що направляла позивачу кілька примірників акта приймання - передачі приміщення, підписаних відповідачем, а позивач з незрозумілих причин зазначає про те, що відповідач та його представник відмовлялися підписувати такий акт.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

13.09.2012 між позивачем як орендарем та відповідачем як суборендарем було укладено договір суборенди № 704 А, предмет якого визначено р. 1, а саме: п.1.1 - в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення на другому поверсі, розташоване за адресою: Україна, Дніпропетровська область, АДРЕСА_2; п.1.2 - загальна площа об'єкту суборенди - 327,66 квадратних метрів; 1.4 - орендар користується об'єктом суборенди на підставі договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.12.2011, укладеного між орендарем та ТОВ «СВК-КР» (а.с. 124-128); п.1.5 - об'єкт суборенди надається суборендарю для здійснення господарської діяльності; п.1.6 - мета суборендного користування - торгівля одягом та/або взуттям (а.с. 10-15).

Відповідно до п.3.1 договору, за об'єкт суборенди суборендар щомісячно сплачує орендарю плату за суборенду… Починаючи з 01.11.2012 щомісячна плата за об'єкт оренди становить 30 000 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до положень п.3.3 договору, плата за суборенду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря на підставі виставлених орендарем рахунків не пізніше п'ятого числа поточного місяця, за який сплачується плата за суборенду.

Відповідно до р.6 договору, повернення орендарю об'єкта суборенди здійснюється уповноваженими представниками сторін (п.6.1), об'єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем та прийнятий орендарем в останній день оренди (останній день дії даного договору). При передачі об'єкта суборенди складається акт передачі-приймання, який підписується уповноваженими представниками сторін. Об'єкт суборенди вважається фактично переданим орендарю з моменту підписання акту приймання - передачі сторонами (п.6.2), об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю у тому ж стані, в якому він був переданий в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу (п.6.3).

Згідно з п.8.1 договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 28 лютого 2014 року включно.

21.10.2012 сторонами було підписано акт приймання-передачі за договором суборенди № 704А від 13.09.2012 у строкове платне користування приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на другому поверсі, загальною площею 327,66 кв.м. (а.с.16).

Листом від 03.12.2013 (вх. № 103 від 04.12.2013) відповідачка повідомила позивача про дострокове розірвання договору суборенди з 31.12.2013 та просила зарахувати наявну передоплату (гарантійний платіж) в розмірі 30 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, у рахунок оплати останнього місяця оренди (грудень 2013 року) та прийняти від неї приміщення з орендного користування за актом приймання - передачі не пізніше 31.12.2013, та просила для здійснення остаточних взаєморозрахунків між сторонами надати акт звіряння взаєморозрахунків та письмову згоду на розірвання договору суборенди на зазначених умовах (а.с. 18).

Позивач листом від 11.12.2013 № 401 надав відповідь, в якій зазначив, що керуючись п.7.6, 3.4 договору № 704А суборенди нежитлового приміщення від 13.09.2013, договір продовжує діяти до спливу 2-х місяців з моменту повідомлення відповідачки, тобто до 03.02.2014. Гарантійний платіж буде перерахований на її розрахунковий рахунок після підписання акту приймання - передачі приміщення із суборендного користування у випадку, якщо приміщення буде повернуто у належному стані (а.с. 21).

Листом від 18.12.2013 (вх. № 128 від 14.01.2014) відповідачка повідомила позивача, що у зв'язку з важким фінансовим становищем вона вимушена припинити користування приміщенням 18.12.2013, та розірвати договір достроково, у зв'язку з чим просить підписати додаткову угоду про розірвання з 31.12.2013 договору суборенди № 704А від 13.09.2012 (а.с. 23), підписати акт прийому - передачі (повернення з орендного користування) об'єкту суборенди (а.с. 24) та повернути їй підписані примірники поштою протягом 10 днів від дня отримання документів (а.с. 22).

24.12.2013 позивачем на адресу відповідачки було направлено лист за вих. № 405, в якій позивач зазначив, що керуючись п.п.3.4, 7.6 договору вимушений відмовити в проханні відповідачки, викладеному в листі від 18.12.2013, а термін дії договору припиняється 03.02.2014 (а.с. 27-28).

10.01.2014 (а.с. 29-33) та 22.01.2014 (а.с. 37-42) відповідачка надіслала листи на адресу позивача з проханням прийняти ключі від орендованого приміщення та підписати додаткову угоду про розірвання договору та акт приймання - передачі приміщення, додавши по 2 примірники додаткової угоди та акту приймання - передачі (а.с. 29-33).

14.01.2014 за вих. № 461 позивачем було направлено відповідачці претензію з вимогою сплатити суму боргу за грудень 2013 року та січень 2014 року в розмірі 60 000,00 грн. (а.с. 34-36).

05.02.2014 за вих. № 620 позивачем на адресу відповідачки була направлено вимогу про сплату заборгованості за договором суборенди з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 90 114,28 грн. (а.с. 43-44).

04.02.2014 відповідачкою було отримано телеграму від позивача з проханням прибути 03.02.2014 в орендоване приміщення для підписання акту передачі приміщення, у випадку невиконання цих вимог буде нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за весь час прострочення (а.с. 45-46).

05.02.2014 сторонами було підписано Акт огляду приміщення (а.с. 47) та Акт приймання - передачі ключів (а.с. 48).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у статті 759 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За правилом п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.7.6 договору, у разі бажання суборендаря розірвати договір, останній повинен письмово повідомити орендаря про таке бажання не менше як за два місяці. Якщо суборендар в установлені строки не повідомить орендаря про своє бажання розірвати договір, в такому разі договір продовжує діяти до спливу двох місяців з моменту повідомлення суборендарем орендаря про дострокове розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка як суборендар повідомила позивача як орендаря про намір 31.12.2013 достроково розірвати договір суборенди 03.12.2013, проте в силу положень п.7.6 договору він продовжував діяти до спливу двох місяців з моменту повідомлення про дострокове розірвання, тобто - до 03.02.2014 включно.

Слід зазначити, що у листі від 03.02.2013 відповідачка просила зарахувати наявну передоплату (гарантійний платіж) в розмірі 30 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, у рахунок оплати останнього місяця оренди - грудень 2013 року (а.с.18).

Згідно з п.3.4 договору, у момент його підписання суборендар сплачує гарантійний платіж (в розмірі 30 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%), за рахунок якого при невиконанні суборендарем будь-якого зі своїх грошових зобов'язань по цьому договору здійснюється погашення суми боргу.

Відповідно до п.3.8 договору, орендар має право без будь-яких попередніх заходів погашати заборгованість суборендаря перед орендарем за рахунок гарантійного платежу, у тому числі, але не виключно:

- заборгованість з орендної плати - у випадку не уплати в обумовлені даним договором строки орендної плати, інших платежів, передбачених даним договором;

- документально підтверджені збитки - з метою компенсації збитків, які були нанесені діями або бездіяльністю суборендаря;

- сум нарахованих штрафних санкцій, передбачених даним договором.

Таким чином, зважаючи на положення п.3.8 договору та на прохання відповідачки зарахувати гарантійний платіж в розмірі 30 000,00 грн. у рахунок оплати суборенди за грудень 2013 року, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати за грудень 2013 року в розмірі 30 000,00 грн. є необґрунтованими, оскільки зазначена заборгованість погашена за рахунок гарантійного внеску.

Суд не приймає посилання позивача на те, що гарантійний внесок він залишив собі на підставі п.7.2.2. договору, відповідно до якого якщо суборендар прострочить оплату будь-якого платежу більш ніж на 30 днів, орендар має право звільнити об'єкт суборенди від майна суборендаря, розірвати цей договір в односторонньому порядку достроково без повернення суборендарю сплаченого гарантійного платежу і пропонувати площі в оренду іншим особам, оскільки договором не передбачено іншого застосування гарантійного платежу крім погашення існуючої заборгованості з орендної плати.

Таким чином, фактичні обставини свідчать, що позивач виконав свої обов'язки за договором - передав в оренду майно, а відповідач в порушення ст. 762 Цивільного кодексу України та умов договору, орендні платежі вносив не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість відповідача перед позивачем з суборендної плати в сумі 33 214,38 грн., а саме: за січень 2014 року в розмірі 30 000,00 грн. та за лютий 2014 року (з 01.02. по 03.02.2014 - дати розірвання договору) в сумі 3 214, 28 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 33 214,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом встановлено, що матеріали справи взагалі не містять акту повернення майна за договором суборенди, а лише акти передачі ключів та огляду приміщення від 05.02.2014, тобто фактично приміщення було передано не 03.02.2014, а 05.02.2014, що підтверджується позивачем, тобто з простроченням на 2 дні.

У зв'язку з тим, що майно повернуто не було позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (з 04.02.2014 по 05.02.2014) у розмірі 4 285,72 грн., а саме:

1) 30 000,00 грн. (місячний платіж) : 28 днів (кількість днів у лютому 2014 року) = 1071,43 грн.;

2) 1071,43 грн. х 2 дні = 2142,86 грн.;

3) 2142,86 грн. х 2 (подвійна плата за користування об'єктом суборенди) = 4285,72 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю у сумі 4285,72 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в сумі 59 571,43 грн. за періоди: 06.12.2013 - 27.03.2014, 06.01.2014 - 27.03.2014, 04.02.2014 - 27.03.2014, суд зазначає наступне.

Згідно з п.7.2.1 договору, у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з платежів, передбачених цим договором, суборендар зобов'язаний в кожному випадку сплатити орендареві за кожен день прострочення пеню у розмірі одного відсотка від суми заборгованості.

Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено відсутність заборгованості з суборендної плати за грудень 2013 року, яка за умовами договору повинна бути сплачена до 05.12.2013 включно, а відповідачка листом від 03.12.2013 просила зарахувати гарантійний платіж в сумі 30 000,00 грн. в рахунок плати за орендоване приміщення саме за грудень 2013 року, що відповідає умовам договору, відповідно відсутнє прострочення сплати і пеня за період з 06.12.2013 по 27.03.2014 нарахована необґрунтовано і не підлягає стягненню.

Пеня за період з 04.02.2014 по 27.03.2014 також нарахована необґрунтовано та не підлягає стягненню, оскільки прострочення суборендної плати починається після п'ятого числа поточного місяця згідно до умов договору, а 03.02.2014 договір закінчив свою дію, таким чином відсутній факт прострочення за лютий місяць.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню за прострочення сплати суборендної плати за період з 06.01.2014 по 27.03.2014.

При цьому позивачем визначено розмір пені - 24 300,00 грн. (1% від 30 000,00 грн. за 81 день прострочення) на підставі п.7.2.1 договору.

Проте за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення пені за період з 06.01.2014 по 27.03.2014 (за 81 день) в розмірі 865,48 грн.

Крім того, згідно п.3.2 договору, у склад плати за суборенду не входять витрати суборендаря на комунальні послуги, послуги зв'язку. Вартість спожитої суборендарем електроенергії, вартість послуг за теплопостачання, каналізацію, інших комунальних послуг, компенсуються суборендарем орендарю на підставі рахунків, які надаються орендарем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря, не пізніше п'яти банківських днів з моменту надання таких рахунків. Якщо неможлива фіксація здійснених суборендарем витрат за приборами обліку, орендар сплачує комунальні та інші послуги пропорційно орендованій площі.

Відповідно до п.п.4.1.1. договору, суборендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендарю плату за суборенду та відшкодовувати витрати орендаря по сплаті комунальних послуг та інших послуг відповідно до умов розділу 3 договору.

На підтвердження заборгованості відповідачки зі сплати комунальних послуг за січень 2014 року позивачем надано розшифровку з комунальних послуг (а.с.129), рахунок № 7/01 від 22.01.2014, виставлений ТОВ «СВК-КР» позивачеві (а.с.130), акти здачі - приймання робіт (надання послуг) за січень 2014 року, підписані ТОВ «СВК-КР» та ТОВ «Стиль Д» (а.с.131-132), рахунок на оплату № 764 від 31.01.2014, виставлений позивачем відповідачці на суму 8 117,74 грн. з ПДВ, на компенсацію понесених комунальних витрат за січень 2014 року (а.с.133).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано визначено заборгованість за комунальні послуги в розмірі 8 117,74 грн. за січень 2014 року, та зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідачки.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В частині відмовлених позовних вимог, судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статями 43, 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д», 49100, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд. 7-К, код ЄДРПОУ 32014082, заборгованість по орендній платі у сумі 33 214 грн. 38 коп. (тридцять три тисячі двісті чотирнадцять гривень 38 копійок), неустойку у сумі 4 285 грн. 72 коп. (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 72 копійки), пеню в сумі 865 грн. 48 коп. (вісімсот шістдесят п'ять гривень 48 копійок), заборгованість за комунальні послуги в сумі 8 117 грн. 74 коп. (вісім тисяч сто сімнадцять гривень 74 копійки) та витрати зі сплати судового збору в сумі 929 грн. 66 коп. (дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 66 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2014.

Суддя А.В. Секірський