Ухвала суду № 38984425, 30.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"30" травня 2014 р.Справа № 5017/2653/2012За позовом: Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)"

про стягнення 576 558,43 грн.

Суддя Малярчук І.А. Представники сторін:

від позивача: Шмигановська І.С., довіреність №4 від 30.12.2013р.

від відповідача: не з`явився

від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області: Козюк О.М., довіреність від 08.01.2014р.

В судовому засіданні 30.05.2014р. приймали участь:

від позивача: Шмигановська І.С., довіреність №4 від 30.12.2013р.

від відповідача: не з`явився

від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області: Козюк О.М., довіреність від 08.01.2014р.

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області у порядку ст.121-2 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. позовні вимоги позивача було задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. змінено п.3 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. у справі № 5017/2653/2012 та викладено його у наступній редакції: "відстрочити виконання рішення суду на два місяці, до 12 квітня 2013 року". В іншій частині рішення господарського суду від 17.12.2012 року залишено без змін.

19.02.2013р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. у справі № 5017/2653/2012 видано відповідні накази.

22.04.2014р. за вх.№2-1545/14 до суду надійшла скарга ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області у порядку ст.121-2 ГПК України, в якій скаржник просить суд визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області №42237753 від 26.03.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування скарги, з врахуванням додаткових пояснень від 29.05.2014р. за вх.№13907/14, ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" посилається на те, що 18.02.2014р. до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу №5017/2653/2012 від 19.02.2013р. про стягнення з Державного підприємства «Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)» на користь ПАТ «Одесаобленерго» - 173131,88 грн. 24.02.2014р. Першим Малиновським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області було винесено постанову № 42237753 про відкриття виконавчого провадження. 03.03.2014 р. Першим Малиновським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області було винесено постанову №42237753 про стягнення з боржника виконавчого збору. 04.03.2014 р начальником Першого Малиновського відділу ДВС ОМУЮ в Одеській області до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було направлено подання про прийняття рішення стосовно передачі до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавче провадження №42237753, про стягнення з Державного підприємства «Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)» на користь ПАТ «Одесаобленерго» - 173131,88 грн. 11.03.2014р. начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Поляковим В.В. було винесено постанову про передачу виконавчого провадження №42237753 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області. 14.03.2014 р. Першим Малиновським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Так, 18.03.2014 р. головним державним виконавцем до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ примусового виконання рішень) була винесена постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження по виконанню наказу № 5017/2653/2012 від 19.02.2013р. 19.03.2014р. Відділом примусового виконання рішень була винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного. Після винесення постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного (19.03.2014р.) державним виконавцем 26.03.2014 р. було винесено акт державного виконавця та того ж дня постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка надійшла до ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" 07.04.2014р. Вказану постанову мотивовано відсутністю у боржника майна, безрезультатністю заходів виконавця щодо його розшуку. Постанову від 26.03.2014р. позивач вважає такою, що порушує норми матеріального права з підстав того, що виконавче провадження проводилось менше шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст.30 Закону України, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відповіді банківських установ, на які посилається державний виконавець, вимоги державного виконавця щодо списання коштів з рахунку боржника, а також інформація щодо здійснення заходів по розшуку майна боржника.

Крім того, скаржник вказує, що акт державного виконавця від 26.03.2014р. не відповідає вимогам п.1.5.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки у ньому не вказано які дії було вчинено державним виконавцем, не вказано про зведене виконавче провадження, відсутні відомості про проведення заходів щодо розшуку майна боржника.

Відповідач подав заперечення на скаргу від 15.05.2014р. за вх.№12474/14, підписане ОСОБА_4, яке судом не приймається як підписане неуповноваженою особою, оскільки із доданої до заперечення довіреності від 02.01.2014р. не вбачається права підписання ОСОБА_4 документів. У заперченні вказано, що оскаржувана постанова є такою, що винесена із додержанням приписів ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження" стосовно дотримання шестимісячного строку проведення виконавчих дій. Зазначенні у постанові державного виконавця від 26.03.2014р. про відсутність у боржника майна та коштів, за рахунок яких можливе стягнення заборгованості, підтверджується актом державного виконавця від 26.03.2014р., з огляду ще й на те, що ДП "Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" має особливий статус у відповідності до ч.5 ст.26 Закону України „Про державну кримінально-виконавчу службу України", відповідно до якого звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області подав відзив на скаргу від 30.05.2014р. за вх.№13983/14, де проти викладеного у скарзі заперечує, зазначає, що 19.04.2013 керуючись статтями 17, 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №42237753, згідно якої боржнику запропоновано виконати вимоги виконавчого документа в 7 - миденний термін з моменту винесення зазначеної постанови, про що повідомити державного виконавця. Копія вищезазначеної постанови направлена сторонам виконавчого провадження, а саме стягувачу простою кореспонденцією та боржнику рекомендованою поштою. Відповідно до наданої інформації Державної податкової служби боржником відкриті рахунки в фінансових установах. 18.06.2013 державним виконавцем першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ винесена постанова про арешт коштів боржника у ВП №37668311, копія якої направлена до банків на виконання та боржнику до відома.

В подальшому постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Полякова В.В. від 13.08.2013р. про передачу виконавчого провадження по виконанню вищезазначеного виконавчого документу, виконавче провадження передане на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області. 22.08.2013р. державним виконавцем Відділу винесена постанова про прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого документа. Державний виконавець додатково звернувся до державної податкової служби про наявність розрахункових рахунків боржника. 30.01.2014р. державним виконавцем Відділу винесена постанова про арешт коштів боржника, в рамках зведеного виконавчого провадження. 30.01.2014р. виставлені платіжні вимоги щодо списання грошових коштів з рахунків боржника. Грошові кошти, які надійшли на депозитний рахунок Відділу 19.11.2013р. у сумі 83,11грн. та 04.02.2014р. у сумі 26,44грн., розподілені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 26.03.2014р. грошові кошти на депозитний рахунок Відділу не надходили. Згідно наданої інформації з банківських установ на рахунках боржника грошові коти відсутні. 26.03.2014р. державним виконавцем керуючись п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова ВП №42237753 про повернення виконавчого документа стягувачеві, окремим пунктом стягувачу роз'яснено право повторно пред'явлення виконавчого документа на виконання.

Подані позивачем клопотання від 30.04.2014р. за вх.№11330/14 про відкладення розгляду скарги, від 30.05.2014р. за вх.№13982/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За положеннями ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до п.2. ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт (ч.2 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника накладається, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як передбачено п.1.5.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Розділом 3 п. З.8., п. 3.8.1., п. 3.8.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом № 512/5 від 02.04.2012 року Міністерства юстиції України зазначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби (далі - ДВС) відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання. За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Розділом 4.19 Інструкції про затвердження інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом №74/5 від 15.12.1999 року Міністерства юстиції України, зазначені особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, зокрема, наступні. Якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання. Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки затверджуються повноваження на реалізацію державних програм і заходи здійснення платежів з конкретною метою. Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України та Закону України «Про Державний бюджет України». Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. У відповідності до положень статті 326 Цивільного кодексу України державними органами (підприємствами, установами, організаціями) здійснюється управлінням майном, що знаходиться у державній власності. Тому державний орган (підприємство, установа, організація) не може відповідати майном, яке знаходиться у державній власності, крім грошових коштів, якщо інше не встановлене законодавством.

За положеннями п.10.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004р. банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів (п.10.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Згідно п.9.13. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до п.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 62 і статті 1212 ГПК.

Так, із доданих до скарги матеріалів вбачається, що постановою від 24.02.2014р. ВП №42237753 Першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду від 19.02.2013р. у справі №5017/2653/2012 в частині невиконання виконавчого документа в сумі 173131,88грн.

Згідно постанови УДВС ГУЮ в Одеській області ВП №42237753 від 11.03.2014р. передано до ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 19.02.2013р. у справі №5017/2653/2012, у зв'язку з чим постановою ВП №42237753 від 18.03.2014р. прийнято ним до виконання, а постановою ВП №42237753 від 19.03.2014р. зазначене виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів по стягненню з ДП "Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)".

26.03.2014р. державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області складено акт ВП №42237753, де із посиланням на положення Закону України „Про державний бюджет України", ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України державний виконавець зробив висновок, що єдиним майном ДП "Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)", на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку, могли бути кошти на рахунках у банківських установах. В акті від 26.03.2014р. державний виконавець зазначив, що згідно з повідомленнями ГУДКСУ в Одеській області, фінансових установ на рахунках боржника грошові кошти станом на 26.03.2014р. відсутні, виходячи із чого у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Крім того, у ході здійснення виконавчих дій з примусового виконання наказу суду державним виконавцем постановою ВП №39450789 від 30.01.2014р. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, відкритих в органах казначейства та інших фінансових установах, а саме, в ПАТ „Укрсоцбанк", ПАТ „Банк Перший", АТ „Фінростбанк", філії АТ „Імексбанк".

Листом від 26.03.2014р. ВПВР ГУЮ в Одеській області надіслало позивачу постанову ВП №42237753 про повернення виконавчого документа від 26.03.2014р., якою наказ суду від 19.02.2013р. повернуто стягувачу з підстав того, що єдиним майном відповідача, на яке можна звернути стягнення, могли бути кошти у банківських установах, але згідно з повідомленнями ГУДКСУ в Одеській області, фінансових установ на рахунках боржника грошові кошти станом на 26.03.2014р. відсутні. Виходячи з викладеного, державний виконавець зробив висновок, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Таким чином, суд встановив, що під час перебування наказу суду №5017/2653/2012 від 19.02.2013р. на виконанні у Першому Малиновському відділі ДВС ОМУЮ в період з 18.02.2014р. (прийняття наказу до виконання) по 14.03.2014 р. - винесення Першим Малиновським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, жодних дій по розшуку та встановленню наявності у боржника майна та/або грошових коштів вчинено не було. Після приєднання 18.03.2014р. виконавчого провадження ВП №42237753 по виконанню наказу суду №5017/2653/2012 від 19.02.2013р. до зведеного виконавчого провадження ВП №39450789 і до моменту винесення постанови ВП №42237753 від 26.03.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, за сім днів у які тривало виконання належних заходів щодо розшуку коштів боржника з метою виконання означеного судового наказу державним виконавцем вжито не було.

За вищенаведених умов, постанова ВП №42237753 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 26.03.2014 р. є передчасною, з врахуванням відсутності стосовно виконання саме вказаного наказу вжиття заходів щодо встановлення наявності коштів на рахунках у банківських установах, накладення арешту на кошти та надсилання постанов про арешт до банківських установ.

Згідно поданих сторонами документів в рамках розгляду скарги позивача на дії ДВС судом встановлено, що 11.10.2013р. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника в межах зведеного виконавчого провадження ВП №35830431, що містяться на всіх рахунках які належать боржнику у межах суми 220 645,36 грн. (TOB «Інфокс» філія «Інфоксводоканал»). Крім того, 30.01.2014р. Відділом ПВР винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника в межах зведеного виконавчого провадження ВП №39450789, що містяться на всіх рахунках які належать боржнику у межах суми 906 181,48 грн. (по наказам господарського суду Одеської області № 916/1402/13 від 13.08.2013р. та 916/2510/13 від 13.12.2013 року), копії зазначених постанов були направлені державним виконавцем сторонам виконавчого провадження до відома і банкам для виконання, згідно супровідних листів. Однак, суд зауважує, що арешти, накладені цими постановами не стосуються заборгованості боржника перед ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» по наказу суду №5017/2653/2012 від 19.02.2013р.

Одночасно, заперечення органу ДВС стосовно того, що арешти ним накладались раніше в рамках зведеного виконавчого провадження по виконанню раніше приєднаних до зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення з боржника коштів, до уваги судом не приймається, оскільки скаржник заперечує не стосовно дій державного виконавця по всьому зведеному виконавчому провадженню, а лише стосовно дій по виконанню наказу суду № 5017/2653/2012 від 19.02.2013р., які не можуть вважатись вжиттям належних заходів щодо примусового виконання саме цього наказу.

Враховуючи викладене, суд доводи скаржника, наведені у скарзі від 22.04.2014р. за вх.№2-1545/14, визнає обґрунтованими, правомірними, у зв'язку з чим визнає недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області ВП №42237753 від 26.03.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати доводи ПАТ „ЕК „Одесаобленерго", викладені у скарзі від 22.04.2014р. за вх.№2-1545/14, правомірними.

2. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області ВП №42237753 від 26.03.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суддя Малярчук І.А.