Рішення № 38984346, 26.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа № 911/845/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 6405,21 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Пантюхов О.В., посв. № 011863

позивача: не з'явився

від відповідача: Лук'янова І.Ю., довір. № 22-01/01 від 22.01.2014 р.

Обставини справи:

Заступник Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства «Укрспирт» (далі - відповідач, ДП «Укрспирт») про стягнення 11940,87 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2014 р. було порушено провадження у даній справі.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 223 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 01.09.2009 р., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11940,87 грн., з яких - 10500,00 грн. основного боргу за період з 01.06.2012 р. до 01.03.2014 р., 1431,37 грн. пені, 09,50 грн. інфляційних втрат, 300,00 грн. 3% річних.

Розгляд справи відкладався.

03.04.2014 р. до господарського Київської області від ДП «Укрспирт» було подано відзив № 01-4-2/115 від 02.04.2014 р., відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Існування заборгованості ДП «Укрспирт» перед позивачем за обслуговування згідно договору № 223 від 01.09.2009 р. в сумі 9500,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки ДП «Укрспирт» здійснювало проплати за вказаним договором в період з 01.06.2012 р. по 01.03.2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 9500,00 грн., у тому числі - № 198 від 27.12.2012 р. на суму 500,00 грн., № 199 від 27.12.2012 р. на суму 500,00 грн., № 200 від 27.12.2012 р. на суму 500,00 грн., № 201 від 27.12.2012 р. на суму 500,00 грн., № 225 від 29.01.2013 р. на суму 1500,00 грн., № 244 від 13.02.2013 р. на суму 1500,00 грн., №557 від 18.02.2013 р. на суму 500,00 грн., № 280 від 21.03.2013 р. на суму 500,00 грн., № 363 від 10.06.2013 р. на суму 500,00 грн., № 332 від 16.05.2013 р. на суму 500,00 грн., № 386 від 25.06.2013 р. на суму 500,00 грн., №445 від 20.09.2013 р. на суму 500,00 грн., № 471 від 07.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 525 від 22.11.2013 р. на суму 1000,00 грн.

Крім того, на думку відповідача, вимоги прокурора про стягнення з ДП «Укрспирт» 1431,37 грн. пені, 300,00 грн. річних та 9,50 грн. інфляційних втрат є необгрунтованими як з фактичних (відсутність боргу), так і з процесуальних підстав, оскільки позивач нарахував пеню, не враховуючи здійснених ДП «Укрспирт» проплат, та в порушення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

17.04.2014 р. до господарського Київської області від ДП «Укрспирт» було подано додаткові пояснення № 4-2/139 від 16.04.2014 р., відповідно до яких відповідач зазначав, що ДП «Укрспирт» платіжним дорученням № 244 від 13.02.2013 р. сплачено 1500,00 грн. із зазначенням в призначенні платежу рахунку № 534 від 31.12.2012 р. на суму 500,00 грн. та рахунку № 13 від 31.01.2013 р. на 500,00 грн., додатково сплачені 500,00 грн. відповідно до листа ДП «Укрспирт» № 127 від 10.04.2014 р. за актом прийому передачі за червень 2013 р. (рахунок № 242), у зв'язку з чим твердження позивача про відсутність проплат зі сторони ДП «Укрспирт» за договором № 223 від 01.09.2009 р. в період з 01.06.2012 р. до 01.01.2014 р. спростовується наданими суду доказами перерахування коштів від ДП «Укрспирт» на користь Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Також відповідач зазначив, що станом на 16.04.2014 р. на адресу ДП «Укрспирт» акт звірки взаєморозрахунків не надійшов, у зв'язку з чим відповідачем було направлено на адресу Міжрегіонального центра швидкого реагування акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким ДП «Укрспирт» в період, заявлений у позовній заяві (з червня 2012 року по січень 2014 року), має заборгованість перед Міжрегіональним центром швидкого реагування в сумі 500,00 грн.

05.05.2014 р. до господарського суду Київської області від Міжрегіонального центру швидкого реагування було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. основного боргу за період з лютого 2011 року до березня 2014 року, а також 17,87 грн. пені, 40,00 грн. інфляційних втрат, 347,34 грн. 3% річних.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

З урахуванням викладеного, заява Міжрегіонального центру швидкого реагування є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням вказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог) становить 6405,21 грн.

07.05.2014 р. до господарського суду від Міжрегіонального центру швидкого реагування було подано письмові пояснення № 01-598/01-21 від 06.05.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що враховуючи вимоги статті 257 ЦК України, якою передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки, та відповідно до статті 22 ГПК України, яка передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, останній змінив позовні вимоги, обмежившись строками позовної давності.

За твердженням позивача, у ДП «Укрспирт» у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання за договором № 223 від 01.09.2009 р., станом на 22.04.2014 р. за період з лютого 2011 року по лютий 2014 року виникла заборгованість в сумі 6000,00 грн. внаслідок неоплати наступних рахунків: № 71 від 31.03.2011 р. на суму 500,00 грн., № 103 від 30.04.2011 р. на суму 500,00 грн., № 145 від 31.05.2011 р. на суму 500,00 грн., № 182 від 30.06.2011 р. на суму 500,00 грн., № 222 від 30.07.2011 р. на суму 500,00 грн., № 310 від 30.09.2011 р. на суму 500,00 грн., № 351 від 31.10.2011 р. на суму 500,00 грн., № 394 від 30.11.2011 р. на суму 500,00 грн., № 435 від 31.12.2011 р. на суму 500,00 грн., № 10 від 31.01.2014 р. на суму 500,00 грн., № 48 від 28.02.2014 р. на суму 500,00 грн., № 456 від 30.11.2013 р. на суму 500,00 грн., що також підтверджується актами прийому-передачі за квітень 2011 року, за листопад 2013 року, за січень 2014 року та за лютий 2014 року.

07.05.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 04.06.2014 р.

22.05.2014 р. до господарського суду Київської області від ДП «Укрспирт» було подано додаткові пояснення № 4-2/191 від 21.05.2014 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що проплата за виконані Міжрегіональним центром швидкого реагування роботи у листопаді 2013 року проводилась на підставі рахунку № 456 від 30.11.2013 р. та підтверджується платіжним дорученням № 557 від 18.12.2013 р. Оплата за обслуговування у січні та лютому 2014 року проводилася на підставі рахунків № 10 від 31.01.2014 р. та № 48 від 28.02.2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1357 від 22.04.2014 р. про сплату 1000,00 грн.

Водночас, відповідач зазначив, що умовами договору № 223 від 01.09.2009 р. не встановлений строк, протягом якого ДП «Укрспирт» зобов'язане здійснити оплату за виконані Міжрегіональним центром швидкого реагування роботи, в актах прийому-передачі та рахунках, що були надані позивачем суду на підтвердження існування заборгованості ДП «Укрспирт», також відсутні встановлені строки для оплати за договором. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ДП «Укрспирт» пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, на переконання відповідача, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, ДП «Укрспирт» заперечує проти задоволення заяви Міжрегіонального центру швидкого реагування про уточнення позовних вимог з огляду на те, що ст. 22 ГПК України взагалі не передбачено права позивача на подання заяв про «уточнення» позовних вимог. Крім того, виходячи з вимог та доданих доказів, вказана заява Міжрегіонального центра швидкого реагування, на думку відповідача, має на меті змінити підставу позову.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Поряд з цим, обов'язковими вимогами до позовної заяви, що встановлені п. 5 ст. 54 ГПК України, є виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують позов.

Такими обставинами та доказами, що підтверджують позов у даній справі, були надані Міжрегіональним центром швидкого реагування рахунки та акти прийому-передачі за період з липня 2012 року по січень 2014 року та рахунки № 241, № 288, № 336, № 383, № 432, № 482, № 534, № 13, № 59, № 107, № 155, № 207, № 242, № 289, № 329, № 373, № 413, № 456, № 498, № 10.

Відповідач зауважував, що вимоги до ДП «Укрспирт» погасити заборгованість за інший період у тексті позовної заяви відсутні, так само як і обставини, що їх обґрунтовують, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, заява про «уточнення» позовних вимог Міжрегіонального центра швидкого реагування містить посилання на відмінні від зазначених у позовній заяві обставини, що є зміною підстав позову. Водночас, справа № 911/845/14 вже розглядалася по суті в судовому засіданні 03.04.2014 р., відтак зміна підстав позову на даному етапі розгляду справи суперечить ст. 22 ГПК України.

Заперечення відповідача в частині посилання на зміну позивачем підстав позову відповідно до заяви про уточнення позовних вимог не береться судом до уваги, оскільки підставою позову у даній справі є порушення відповідачем умов договору № 223 від 01.09.2009 р., а розширення позивачем періоду, за який заявлено до стягнення заборгованість внаслідок невиконання відповідачем умов вказаного договору, не є зміною підстав позову в розумінні приписів ст. 22 ГПК України згадуваного п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р.

23.05.2014 р. до господарського суду Київської області від Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшли письмові пояснення № 25-656вих14 від 22.05.2014 р., відповідно до яких прокурор підтримує заяву позивача про зміну розміру позовних вимог.

26.05.2014 р. до господарського суду Київської області від Міжрегіонального центру швидкого реагування надійшли письмові пояснення № 01-685/01-21 від 22.05.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що форма договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, його умови затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17.11.2003 р. № 440.

Згідно з п. 4.2 зразка затвердженого договору, плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Відповідно до вимог п. 6.1 укладеного сторонами договору № 223 від 01.09.2009 р., оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на підставі підтверджуючих документів, а п. 6.2 договору передбачено, що плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячними перерахуваннями коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Отже, на переконання позивача, моментом виникнення прострочення з оплати наданих позивачем послуг є перший день наступного місяця, в якому було надано підтверджуючі документи про надання послуг.

У судовому засіданні 26.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01 вересня 2009 року між Спеціальним регіональним центром швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби МНС України (правонаступник - Міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій) (аварійно-рятувальна служба) та Державним підприємством «Дубов'язівський спиртовий завод» (об'єкт) було укладено договір № 223 на постійне та обов'язкове обслуговування державними та аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, відповідно до п. 1 якого предметом договору є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 6.1 договору вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 6000,00 грн. на рік. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

У відповідності з п. 6.2 договору плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

05.12.2011 р. між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (сторона-1), Спеціальним регіональним центром швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби МНС України (сторона-3) та Державним підприємством «Дубов'язівський спиртовий завод» (сторона-2) було укладено додатковий договір № 392а про зміну сторони у договорі, відповідно до п. 1 якого сторона-2 передає стороні-1 всі свої права та обов'язки замовника по укладеному між стороною-2 та стороною-3 договору № 223 від 01.09.2009 р. про постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

Згідно з п. 2 додаткового договору, сторона-3 погоджує заміну сторони та зобов'язується належним чином реалізовувати права та виконувати свої зобов'язання за умовами договору № 223 від 01.09.2009 р. про постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

У відповідності з п. 4 додаткового договору, заміна сторони зобов'язання на підставі цього договору не тягне за собою жодних змін умов договору № 223 від 01.09.2009 р. про постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, укладеного між стороною-2 та стороною-3, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони зобов'язання.

Як вбачається із заяви про зменшення розміру позовних вимог, на виконання умов договору № 223 на постійне та обов'язкове обслуговування державними та аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 01.09.2009 р., у період з лютого 2011 року до березня 2014 року позивачем було надано послуги відповідачу на суму 6000,00 грн., у підтвердження чого Міжрегіональним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій було надано до справи рахунки, у тому числі - № 71 від 31.03.2011 р. на суму 500,00 грн., № 103 від 30.04.2011 р. на суму 500,00 грн., № 145 від 31.05.2011 р. на суму 500,00 грн., № 182 від 30.06.2011 р. на суму 500,00 грн., № 222 від 30.07.2011 р. на суму 500,00 грн., № 310 від 30.09.2011 р. на суму 500,00 грн., № 351 від 31.10.2011 р. на суму 500,00 грн., № 394 від 30.11.2011 р. на суму 500,00 грн., № 435 від 31.12.2011 р. на суму 500,00 грн., № 10 від 31.01.2014 р. на суму 500,00 грн., № 48 від 28.02.2014 р. на суму 500,00 грн., № 456 від 30.11.2013 р. на суму 500,00 грн., а також акти прийому-передачі за квітень 2011 року, за листопад 2013 року, за січень 2014 року та за лютий 2014 року (копії рахунків та актів долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Як зазначають прокурор та позивач, відповідач не розрахувався з Міжрегіональним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій за надані послуги в сумі 6000,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, за умови доведення відповідними належними та допустимими доказами факту надання послуг, останні підлягають оплаті в силу наведених вище приписів ст.ст. 901, 903 ЦК України та на підставі укладеного договору.

Як встановлено судом, відповідачем було оплачено рахунок № 456 від 30.11.2013 р. платіжним дорученням № 557 від 18.12.2013 р. на суму 500,00 грн., а також рахунок № 48 від 28.02.2014 р. на суму 500,00 грн. - платіжним дорученням № 1357 від 22.04.2014 р.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням викладеного вище, матеріали справи свідчать, що відповідачем до подання прокурором позову у даній справі було погашено основний борг за листопад 2013 року (рахунок № 456 від 30.11.2013 р.) в сумі 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 557 від 18.12.2013 р., у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, в процесі розгляду справи ДП «Укрспирт» за лютий 2014 року було сплачено на користь Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1357 від 22.04.2014 р.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу за лютий 2014 року (рахунок № 48 від 28.02.2014 р.) підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Водночас, суд залишає без задоволення позовні вимоги прокурора в частині стягнення 4000,00 грн. згідно рахунків № 71 від 31.03.2011 р. на суму 500,00 грн., № 145 від 31.05.2011 р. на суму 500,00 грн., № 182 від 30.06.2011 р. на суму 500,00 грн., № 222 від 30.07.2011 р. на суму 500,00 грн., № 310 від 30.09.2011 р. на суму 500,00 грн., № 351 від 31.10.2011 р. на суму 500,00 грн., № 394 від 30.11.2011 р. на суму 500,00 грн., № 435 від 31.12.2011 р. на суму 500,00 грн., оскільки прокурором та позивачем належних та допустимих доказів, в розумінні зазначених вище приписів статей 32-34 ГПК України, надання послуг відповідачу, як це передбачено умовами п. 6.1 договору, надано суду не було.

Як зазначалось вище, згідно з п. 6.1 договору оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

У свою чергу, акти чи відомості обліку робочого часу щодо надання позивачем послуг згідно виставлених рахунків на суму 4000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Водночас, і доказів направлення/вручення відповідачеві наведених вище рахунків на суму 4000,00 грн., які є односторонніми документами позивача, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу згідно рахунків № 103 від 30.04.2011 р. на суму 500,00 грн. та № 10 від 31.01.2014 р. на суму 500,00 грн., надання послуг за якими підтверджується актами прийому-передачі виконання умов договору № 223 від 01.09.2009 р. за квітень 2011 року та за січень 2014 року та зазначеними рахунками.

Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача 17,87 грн. пені на підставі договору № 223 на постійне та обов'язкове обслуговування державними та аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 01.09.2009 р.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір № 223 на постійне та обов'язкове обслуговування державними та аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 01.09.2009 р. не містить умов відповідальності замовника за несвоєчасну оплату наданих послуг.

Слід зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи викладене, оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 17,87 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, прокурор просив суд стягнути з ДП «Укрспирт» на користь позивача 347,34 грн. річних та 40,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені вище позовні вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат є необгрунтованими та не підлягають задоволенню судом, оскільки прокурором та позивачем не доведено суду існування у відповідача простроченої заборгованості.

Так, з поданих позивачем суду пояснень слідує, що оскільки договором для оплати не встановлено «визначених строків», про які йдеться у п. 6.2 договору, то моментом виникнення прострочення з оплати наданих позивачем послуг є перший день наступного місяця, в якому було надано підтверджуючі документи про надання послуг.

Проте, до матеріалів справи прокурором та позивачем не було надано будь-яких доказів, що надавали б можливість встановлення місяця, в якому позивачем відповідачеві надавалися підтверджуючі документи, а саме - доказів направлення/отримання/вручення їх відповідачеві.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Заступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно з п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Поряд з цим, п. 4.7 тієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК встановлено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Таким чином, судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в частині задоволення позовних вимог та в частині припинення провадження у справі (з урахуванням здійснення відповідачем сплати частини суми основного боргу в розмірі 500,00 грн. вже в процесі розгляду даної справи), а також на позивача - у решті позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, шляхом стягнення сум судового збору в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) на користь Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (42001, Сумська обл., м. Ромни, вул. Маяковського, 64, код 33219415) - 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) в дохід Державного бюджету України - 427 (чотириста двадцять сім) грн. 85 коп. судового збору.

6. Стягнути з Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (42001, Сумська обл., м. Ромни, вул. Маяковського, 64, код 33219415) в дохід Державного бюджету України - 1399 (одну тисячу триста дев'яносто дев'ять) грн. 15 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 30.05.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна