Рішення № 38983927, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2726/14 20.05.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна

фірма "Укрспецприлад"

про стягнення 102039,34 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕКО" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Укрспецприлад" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 102 039,34 грн. за поставлений товар по договору поставки № 957 від 17.09.2013 року, з яких 96800,75 грн. основного боргу, 3 546, 61 грн. пені, 818,45 грн. 3 % річних, 873,53 грн. інфляційних нарахувань, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2726/14, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/2726/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року справу № 910/2726/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/2726/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

12.05.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про припинення провадження по справі.

20.05.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли клопотання про припинення провадження по справі.

Представники сторін в судове засідання 20.05.2014 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до поданих сторонами клопотань про припинення провадження по справі відповідачем 11.04.2014 року, 15.04.2014 року, 06.05.2014 року, 07.05.2014 року здійснені оплати заборгованості за договором поставки № 957 від 17.09.2013 року в розмірі 86 800, 75 грн. При цьому відповідно до наявних в матеріалах справи документів 10000, 00 грн. відповідач оплатив позивачу за договором 19.03.2014 року. Таким чином, станом на 20.05.2014 року основна заборгованість відповідача перед позивачем оплачена, що підтверджено матеріалами справи.

Разом з тим, в клопотанні позивача від 20.05.2014 року не зазначено про відмову позивача від стягнення з відповідача 3546, 61 грн. пені, 818,45 грн. 3 % річних, 873,53 грн. інфляційних нарахувань, а також витрат по оплаті судового збору, а отже направлений позивачем відповідачу лист ТОВ "Ветеко" за № 73 від 28.04.2014 року суд не може розцінити як відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій та санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, відповідно до ст. 78 ГПК України.

В судове засіданні 20.05.2014 року представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2013 року між ТОВ "Ветеко" як продавцем за умовами договору та ТОВ "Укрспецприлад" як покупцем за умовами договору, було укладено договір поставки № 957, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товару, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згіднол п. 2.1 договору, кількість та асортимент товару передбачається в видаткових накладних на кожну окрему поставку.

Як визначено п. 4.1 покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку. Виставлений продавцем рахунок дії протягом терміну визначено п. 5.2 даного договору, продавець до моменту поставки товару покупцю має право змінити ціни. Якщо покупець прийняв товар - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору, порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін три календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Пунктом 6.1 договору встановлено термін дії договору до 31 грудня 2014 року.

В рамках дії договору поставки № 957, позивач поставив відповідачеві товар у період з 24.09.2013 року по 13.11.2013 року на загальну суму 247719,29 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 5243 від 24.09.2013 року на суму 171,80 грн.;

- № 5531 від 20.09.2013 року на суму 42840,00 грн.;

- № 5688 від 09.10.2013 року на суму 86000,00 грн.;

- № 5879 від 16.10.2013 року на суму 21903,11 грн.;

- № 6161 від 30.10.2013 року на суму 1282,68 грн.;

- №6204 від 31.10.2013 року на суму 87000,00 грн.;

-№ 6441 від 13.11.2013 року на суму 8521,70 грн.

Проте, за твердженням позивача у справі, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не оплатив поставлений товару у строки, передбачені п. 5.2 договору, а тому станом на 19.02.2014 року (момент подачі позову) у відповідача утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 96800,75 грн. по накладним № 6161, № 6204 та № 6441, а також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошових зобов'язань.

Відповідач в процесі розгляду справи стверджує про погашення ним суми основного боргу у розмірі 96800,75 грн., що також не заперечується і позивачем. Проте відповідач вважає, що позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій, чого з матеріалів справи не вбачається.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 96800,75 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а інші позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою договір поставки № 957 від 17 вересня 21013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

На відповідача Договором покладено обов'язок своєчасно прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та розмірі ним передбаченому.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити покупцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем в рамках договору поставки № 957 від 17.09.2013 року було здійснено відповідачеві поставку товару по накладним № 5243 від 24.09.2013 року на суму 171,80 грн.; № 5531 від 20.09.2013 року на суму 42840,00 грн.; № 5688 від 09.10.2013 року на суму 86000,00 грн.; № 5879 від 16.10.2013 року на суму 21903,11 грн.; № 6161 від 30.10.2013 року на суму 1282,68 грн.; №6204 від 31.10.2013 року на суму 87000,00 грн.; № 6441 від 13.11.2013 року на суму 8521,70 грн. на загальну суму 247719,29 грн. Копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

Судом також досліджено виставлення позивачем відповідачеві рахунків на оплату поставленого товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач не у повному обсязі тане у передбачені п. 5.2 договору строки оплатив поставлений товару, в зв'язку з чим станом на 19.02.2014 року (момент подачі позову) у відповідача утворилась заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 96800,75 грн.

Відповідно до поданих сторонами клопотань про припинення провадження по справі відповідачем 11.04.2014 року, 15.04.2014 року, 06.05.2014 року, 07.05.2014 року здійснені оплати заборгованості за договором поставки № 957 від 17.09.2013 року в розмірі 86 800, 75 грн. При цьому відповідно до наявних в матеріалах справи документів 10000, 00 грн. відповідач оплатив позивачу за договором 19.03.2014 року. Таким чином, станом на 20.05.2014 року основна заборгованість відповідача перед позивачем оплачена, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 ГПК України.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 957 від 17.09.2013 року, в розмірі 96800,75 грн. оплачена відповідачем, що підтверджено належними доказами. Таким чином, станом на 20.05.2014 року між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення основного боргу у розмірі 96800,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, що між сторонами відсутній предмет спору (припинив існування в процесі розгляду справи, в зв'язку зі сплатою боргу), і між ними не залишилось неврегульованих питань, відповідно до п.1 -1) ч.1 ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 96800,75 грн. основного боргу.

Щодо інших позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то суд зазначає, що дані позовні вимоги підлягають розглядові, оскільки в процесі розгляд справи до суду не надійшла адресована суду заява про відмову від даних позовних вимог, а надісланий позивачем відповідачу лист № 73 від 28.04.2014 року не є належним чином оформленою заявою про відмову від цих вимог в розумінні ст.ст. 22, 78 ГПК України, що були б достатніми для вираження волі позивача відмовитись від раніше заявлених позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 546, 61 грн. пені, 818,45 грн. 3 % річних, 873,53 грн. інфляційних нарахувань за порушення виконання грошового зобов'язання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідачем оплати основного боргу по договору, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 818,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 873,53 грн. за період з 05.11.2013 року по 11.02.2014 року на суму заборгованості по накладним № 6161, № 6204, № 6441 ґрунтуються на вимогах закону та є обґрунтованими.

Щодо позовних вимоги про стягнення пені, то суд також приходить до висновку, що умовами договору, а саме п. 7.2 передбачена відповідальність відповідача за порушення строків розрахунків за поставлений товар, а отже перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3546,61 грн., суд приходить до висновку, що він є вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені за період з 05.11.2013 року по 11.02.2014 року на суму заборгованості по накладним № 6161, № 6204, № 6441 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Враховуючи, що спір доведено до судового розгляду внаслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 957 від 17.09.2013 року, що кошти в розмірі 96 800, 75 грн. за договором сплачені відповідачем після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку про покладення витрат на оплату судового збору в повному обсязі на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 96800,75 грн. - припинити.

2. Інші позовні вимоги - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "Укрспецприлад» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРОПУ 32070131, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» (031510, м. Київ, вул. Ушинського, 25-А, код ЄДРПОУ 37686849) 3546,61 грн. (три тисячі п'ятсот сорок шість гривень 61 копійка) пені; 818,45 грн. (вісімсот вісімнадцять гривень 45 копійок) - 3% річних; 873,53 (вісімсот сімдесят три гривні 53 копійки) - інфляційних витрат; 2040,79 грн. (дві тисячі сорок гривень 79 копійок) - витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко