Ухвала суду № 38981105, 29.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/531/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1227/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М. І. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Горблянського Я.Д., Беркій О.Ю.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тисменицького районного суду від 09 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося в суд з позовом, в якому, посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, укладеного 29.07.2011 року, просило стягнути з неї заборгованість, яка станом на 27.02.2014 року складала 26518,94 грн., в тому числі 3567,95 - заборгованість за кредитом; 2,44 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 836,63 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20372,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1239 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Тисменицького районного суду від 09 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 6196 грн. 02 коп. заборгованості за кредитним договором та 243 грн. 60 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

На вказане рішення ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення суду в частині стягнення пені. Так, апелянт зазначає, що суд незаконно зменшив розмір нарахованої відповідно до умов кредитного договору пені з 20372,92 грн. до 50 грн., оскільки неправильно застосував ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, на думку апелянта, розмір пені може бути зменшено тільки за наявності одночасно двох умов: якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків та наявності інших обставин, які мають істотне значення. Також суд не врахував роз'яснення, викладене в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Вважає, що докази наявності істотних обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, в матеріалах справи відсутні, є лише посилання на інвалідність боржника та наявність дітей. З цих підстав апелянт просив рішення суду в частині зменшення розміру пені змінити, задовольнивши в цій частині позов в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В судове засідання представник ПАТ КБ "ПриватБанк" не прибув, хоча належно повідомлений про розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, заперечення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення в частині стягнення пені, то саме в цій частині воно підлягає перегляду та перевірці в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що 29.07.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого останній надано кредит в розмірі 7131,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору загальна заборгованість за цим договором станом на 27.02.2014 р. складає 26518, 94 грн., в тому числі: 3567,95 грн. - заборгованість за кредитом; 2,44 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 836,63 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20372,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1239 грн. - штраф (процентна складова).

Зменшуючи розмір пені, нарахованої відповідно до умов кредитного договору, з 20372,92 грн. до 50 грн., суд першої інстанції застосував ч.3 ст.551 ЦК України, врахувавши, що відповідач є інвалідом третьої групи та має на утриманні двох дітей, представником позивача не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували настання для нього негативних наслідків через прострочення відповідачем виконання зобов'язання, а розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Такий висновок відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Більш детальніше зазначена норма роз'яснена у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", де зокрема вказано, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

На аркуші справи №30 міститься заява ОСОБА_2, в якій вона просить суд зменшити пеню і штрафи, врахувавши її матеріальне становище, те, що є інвалідом і не зможе погасати борг та має на утриманні двох дітей.

Обставини, викладені в заяві, підтверджуються копією довідки МСЕК, згідно якої відповідач є інвалідом третьої групи з дитинства безстроково, та копіями свідоцтва про народження дітей відповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд правильно згідно заяви відповідача зменшив розмір пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, врахувавши вищенаведені обставини (інвалідність, наявність двох дітей, відсутність негативних наслідків для позивача), які є істотними в розумінні зазначеної норми.

Отже, рішення суду в частині стягнення пені є законним та обгрнутованим.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи і на правильність висновків суду не впливають.

Таким чином, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 09 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: Я.Д. Горблянський

О.Ю. Беркій