Ухвала суду № 38980523, 28.05.2014, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1424/166/2012

Провадження № 1-о/486/1/2014

28 травня 2014 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І. при секретарі Стрельніковій В.П. розглянувши у відкритому судовому засвіданні заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 15.05.2012 р. про визнання ОСОБА_1 винним у скоєні кримінальних злоченів передбачених ч.1 ст. 162 , ч.2 ст. 121 КК України кримінальній справі №124/166/2012

В С Т А Н О В И В:

8 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 15.05.2012 р. за нововиявленими обставинами.

В судове засідання учасники кримінального провадження не з'явилися, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, їх неприбуття не перешкоджає розгляду заяви.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 15.05.2012 р. його було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 121 КК України та засуджено до 7 років позбавлення волі. Засуджений вважає, що висновок суду щодо його вини ґрунтується на неправдивих свідченнях потерпілої сторони та висновках експерта ОСОБА_2 «що розрив шва між лобно-клиновим відростком акулової кістки і лобної кістки зі зміщенням та розходженням до 0,6 см. Дане тілесне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як перелом кісток основи черепу».

В заяві ОСОБА_1 посилається на висновки спеціалістів з судової медицини комерційних та державних установ: центру судово-медичних послуг «Мібі- Лекс» та Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, які вказують на наявність невірних висновків судово-медичного експерта № 791 від 21.11.2011р., висновки яких вказують, що шов відноситься до кісток лицевого скелета і у відповідності до п.2.1.3 (б) " правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" , затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р.№6, є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Засуджений вважає, що існують нововиявлені обставини, що доводять його невинність у спричинені тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. В якості обставин, які відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України є нововиявленими, зазначив наявність консультативного висновку спеціалістів в галузі судової медицини від 04.03.2013р. Центру судово-медичих послуг "МіБі-Лекс" та відповідь-роз'яснення Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я якими, на його думку, спростовується висунуте йому обвинувачення, але ці обставини не були відомі суду під час постановлення вироку.

Згідно ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявленими є такі обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були відомі чи не могли бути відомі на той час суду та слідчим органам. Обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування.

Вивчивши матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку, що засуджений фактично оскаржує докази, які вже були оцінені судом при постановлені вироку суду від 15.05.2012 року.

Судом встановлено, що досліджені при розгляді кримінальної справи докази підтверджують факт отримання тілесних ушкоджень тяжкого ступеня потерпілим внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, які мали місце 02.11.2012 року.

Встановлені обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким дана належна оцінка, про що безпосередньо вказано у вироку.

Нововимявлені обставини - у процесуальному праві узагальнена категорія юридичних фактів, які мають суттєве значення для вирішення справи, але не були відомі суду та іншим учасникам процесу на момент постановлення рішення, внаслідок чого була допущена судова помилка.

Не є нововиявленими обставинами ті, на які посилалися як на докази сторони кримінального провадження, або об'єктивно могли бути долучені як докази, невчасно подані сторонами докази.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Суд розмежовує поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту. Так як не можуть вважатися такими обставинами надані висновки спеціалістів так як за своєю правовою природою вони є саме новими доказами.

Посилання ОСОБА_1 в заяві про невідповідність також є неконкретизованими та не підтверджуються об'єктивними даними, зокрема вироком суду чи матеріалами розслідування, як цього вимагає ч. 3 ст. 459 КПК України.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду у справі, в якій винесено остаточне рішення (справи: Brumarescu V. Romania, Козак проти України «21291/02, 17.12.2002 р., Кучеренко проти України, № 41974\98, рішення у справі «Х проти Австрії», № 7761/77, DR 14, 08.05.78, с. 171, 174; рішення у справі «Хосе Марія Руїз Матеос та інші проти Іспанії», № 24469/94, DR 79, 2.12.94, с. 141).

Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з Прав Людини») у справах «Рябих проти Росії» та «Науменко проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував: принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду й ухвалення нового рішення у справі.

За змістом статті 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р., судове рішення, що набрало законної сили, може бути переглянуте в межах кримінальної процедури відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів, які могли вплинути на результати розгляду справи.

Проте, обставини, на які посилається засуджений в своїй заяві про перегляд вироку - не є нововиявленими обставинами.

Принцип диспозитивності у кримінальному процесі дозволяє особі самостійно обирати засоби, форми захисту і реалізації своїх суб'єктивних прав та законних інтересів не може їх вважати нововиявленими обставинами.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволені заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами.

Керуючись Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р., ст. 459, 462, 467 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 15.05.2014 р. про визнання ОСОБА_1 винним у скоєні кримінальних злочинів передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 121 КК України кримінальній справі №124/166/2012 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Волкова