Вирок № 38978888, 02.06.2014, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/453/14-к

Провадження №1-кп/743/40/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Воєдило О.В., Коваль Т.С.

з участю прокурора Софієнка В.В., Рубіса М.М.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки кримінальне провадження № 12013260220000191 про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт.Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, з повною вищою освітою, одруженого, суб"єкта підприємницької діяльності, не військовозобов"язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 маючого на утриманні неповнолітню дитину, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України;

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 року близько 20 години 20 хвилин неподалік вул.Комсомольської в смт.Замглай Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_4, на грунті раніше виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_1 не менше одного удару ногою та одного удару дерев"яним брусом в область тулуба, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров"я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що між ним і ОСОБА_1 склалися неприязні відносини через неузгодженість порядку користування проїздом на земельній ділянці, яка перебуває у віданні територіальної громади і розташована в межах смт.Замглай Ріпкинського району. Зокрема, в користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_1 перебувають самовільно зведені господарські споруди і потерпілий чинить перешкоди обвинуваченому у доступі до належного йому майна. Близько 20 години 13.05.2013 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 побачили, як ОСОБА_1 загороджує проїзд між будівлями і зробили з даного приводу зауваження, на що потерпілий відреагував агресією. Коли ОСОБА_4 наблизився до ОСОБА_1, останній наніс йому удар молотком в лобну ділянку голови та дерев"яним брусом в потиличну ділянку. В свою чергу ОСОБА_4, падаючи, повалив ОСОБА_1 на землю і між ними розпочалася боротьба, в ході якої обвинувачений не завдавав ударів потерпілому, а повернувши його вниз обличчям, тримав за руки, намагаючись заспокоїти. Під час боротьби ОСОБА_4 і ОСОБА_1 качалися по землі, а потерпілий колов обвинуваченого цвяхами, які перед конфліктом тримав у руці. Згодом на місце події прибув ОСОБА_6, котрий намагався затримати ОСОБА_1, але останній втік. Того ж дня ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою до Ріпкинської ЦРЛ. Цивільні позови, заявлені прокурором в інтересах Ріпкинської ЦРЛ, а також потерпілим - про відшкодування майнової і моральної шкоди, обвинувачений не визнає з тих підстав, що тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не спричиняв, а перелом ребра потерпілий міг отримати внаслідок падіння на нього ОСОБА_4, з послідуючим ударом об дерев"яні бруси, які лежали на землі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що він отримав в користування від жителя смт.Замглай ОСОБА_14., сінник, який розташований в межах населеного пункту. Між потерпілим і обвинуваченим склалися неприязні відносини з приводу порядку користування проїздом біля споруди, оскільки ОСОБА_4 систематично залишає там свій трактор і деревину. В обідню пору 13.05.2013 року ОСОБА_1 побачив, що ворота які закриватюь проїзд, знаходились у відчиненому положенні, а в проїзді стоїть трактор. Після усного зауваження зі сторони потерпілого, ОСОБА_5 прибрав транспортний засіб, а ОСОБА_1 вирішив забити проїзд. Близько 20 години того ж дня, коли ОСОБА_1 забивав ворота рейками, він побачив автомобіль, з якого вибігли ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Підбігши до потерпілого, обвинувачений наніс йому один удар ногою в пах і один удар кулаком в область голови, внаслідок чого ОСОБА_1 на короткий час втратив свідомість і впав на землю. Після падіння ОСОБА_1 обвинувачений наніс йому ще ряд ударів в різні частини тіла, і саме в цей момент потерпілий відчув найбільш гострий біль в лівій стороні тулуба. Вподальшому ОСОБА_4 сів на ОСОБА_1, заламав йому руки та спільно з ОСОБА_5 намагався зв"язати. Через деякий час на місце події прибув ОСОБА_6, котрий переслідуючи ОСОБА_1, наніс йому ряд ударів дерев"яним руків"ям від мітли в різні частини тіла.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показав, що безпосереднім очевидцем конфлікту між обвинуваченим і потерпілим він не був, однак бачив тілесні ушкодження у ОСОБА_1, котрий пояснив, що його побив ОСОБА_4 Зі слів потерпілого свідку стало відомо, що конфлікт між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 виник в той момент, коли останній забивав ворота в проїзді між сінником і господарськими спорудами. Крім того, ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_7, що під час бійки він, падаючи, зачепив молотком ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що в один із днів травня 2013 року він, їдучи на власному автомобілі до ОСОБА_4, зателефонував останньому, але на дзвінок відповів ОСОБА_5, повідомивши, що ОСОБА_4 розбили голову. Прибувши на місце події ОСОБА_6 побачив, що ОСОБА_1 тікав від ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Переслідуючи ОСОБА_1, свідок проник на огороджену територію, де розташований гараж потерпілого, однак тілесних ушкоджень йому не наносив, відібравши лише мітлу. Вподальшому ОСОБА_6 відвозив ОСОБА_4 до Ріпкинської ЦРЛ, оскільки у нього була розбита голова. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 свідок не бачив, але також зустрів його в лікарні.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він за трудовим договором працює на пилорамі у ОСОБА_4 і в його присутності ОСОБА_1, знаходячись в проїзді поряд із сінником, вдарив обвинуваченого молотком в лоб. Від отриманого удару ОСОБА_4 став падати, поваливши потерпілого, який в свою чергу випустив молоток з руки. ОСОБА_4 і ОСОБА_1 впали на тверду рівну поверхню, на якій не було дерев"яних брусів. Після падіння ОСОБА_4 тримав за руки ОСОБА_1, який лежачи обличчям до землі намався вирватись. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 намагались зв"язати потерпілого, але це їм не вдалося. Через деякий час на місце події прибув ОСОБА_6, який став переслідувати ОСОБА_1 і останній втік. В присутності ОСОБА_5, ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому не завдавали. Конфлікт тивав близько 30 хвилин, після чого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відвезли ОСОБА_4 до Ріпкинської ЦРЛ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що безпосереднім очевидцем конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 він не був, однак чув крики, які доносились від споруд, котрими користуються потерпілий і обвинувачений. Вподальшому від власної дружини ОСОБА_8 дізнався про бійку, проте її деталі свідку невідомі.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показала, що ввечері 13.05.2013 року вона, разом з чоловіком спочатку почула крики, які доносились зі сторони господарських споруд, що перебувають в користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_1, а потім побачила, як на вулицю спочатку визирнув ОСОБА_5, а потім проїжджу частину перебіг ОСОБА_1, який звав на допомогу. Підійшовши до сараю, належного потерпілому, ОСОБА_9 побачила, що поблизу стояв ОСОБА_4 і тримався за голову, з якої йшла кров та сказав, що ОСОБА_1 вдарив його молотком. У дворі ОСОБА_1 свідок бачила незнайомого чоловіка, який вів себе аргесивно і тримаючи в руці палицю ганявся за потерпілим, погрожуючи розправою.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він доводиться сином потерпілому і в травні 2013 року йому зателефонував батько та попросив про допомогу, так як ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 нанесли потерпілому тілесні ушкодження. Приїхавши до господарських споруд, які належать потерпілому, ОСОБА_10 побачив батька, у якого на відкритих ділянках малися тілесні ушкодження, кров на одязі, а рука була підв"язана. ОСОБА_10 відвіз потерпілого до Ріпкинської ЦРЛ, на вході якої вже знаходились ОСОБА_5 і ОСОБА_6, не пропускаючи їх до приміщення та погрожуючи фізичною розправою. Свідок і потерпілий змогли пройти до лікарні лише після того, як викликали працівників міліції, котрі помістили ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до службового автомобіля.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що в травні 2013 року їй зателефонувала ОСОБА_9, котра повідомила що ОСОБА_1 б"є ОСОБА_4 з друзями. Прибувши до господарських споруд які перебувають в користуванні потерпілого, ОСОБА_11 побачила ОСОБА_4, ОСОБА_5 та раніше незнайомого чоловіка, який вів себе агресивно. Сам ОСОБА_1 до місця події повернувся пізніше, на ньому були видимі тілесні ушкодження, порваний одяг і він розповів що його побили ОСОБА_4, ОСОБА_5 та незнайомий чоловік.

Аналогічні покази дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13

При слідчому експерименті 12.10.2013 року, потерпілий розповів і показав на місцевості, яким чином розвивався конфлікт між ним, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 13.05.2013 року.

В ході слідчого експеримента, проведеного 14.01.2014 року, потерпілий за участі статиста, розповів і показав, яким чином ОСОБА_4 наносив йому удари.

Під час слідчого експеримента проведеного за участі підозрюваного 24.02.2014 року, ОСОБА_4 розповів і показав, яким чином ОСОБА_1 наніс йому удар молотком в область голови, як вони упали на землю та яким чином проходила боротьба між ними.

При слідчому експерименті, проведеному за участі свідка ОСОБА_5, останній на місцевості розповів і показав, яким чином ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удар мололтком в область голови, яким чином обвинувачений і потерпілий впали, як між ними проходила боротьба та напрямок руху ОСОБА_1 з місця події.

З висновку судово-медичної експертизи № 545 від 18.07.2013 року вбачається, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у виді закритої травми лівої половини грудної клітки; перелому 10-го ребра зліва; підшкірних гематом задньої поверхні лівої половини грудної клітки та лівої поперекової ділянки; закритої черепно-мозкової травми; забиття головного мозку, котрі виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі в результаті ударів руками, ногами і могли утворитися 13.05.2013 року.

Закрита травма лівої половини грудної клітки, перелом 10-го ребра зліва, підшкірні гематоми задньої поверхні лівої половини грудної клітки та лівої поперекової ділянки, в сукупності відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров"я понад 21 день.

Комплекс тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, виник внаслідок 2-3 травмуючих дій.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 14.02.2014 року підтверджується, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку та закритої травми лівої половини грудної клітки з переломом 10-го лівого ребра по задньо-пахвинній лінії; підшкірних гематом задньої поверхні лівої половини грудної клітки та лівої поперекової ділянки, які могли утворитись 13.05.2013 року від ударної дії тупих предметів.

Тілесне ушкодження у виді перелому 10-го ребра зліва, відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров"я та могло утворитись за обставин, на які вказував ОСОБА_1 під час допиту і проведення слідчого експеримента, в тому числі від одноразового удару дерев"яною палицею.

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 45 від 27.02.2014 року вбачається, що комплекс тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, не міг утворитись внаслідок падіння на площину з наданням тілу прискорення та ударом об тупу тверду поверхню, а також послідуючим падінням на потерпілого іншої особи.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого про його непричетність до вчинення злочину і вважає їх спрямованими на уникнення передбаченої законом відповідальності.

Суд також критично ставиться до показів свідка ОСОБА_5, в тій їх частині, що ОСОБА_4 не наносив ударів потерпілому, оскільки свідок перебуває у товариських і трудових відносинах з обвинуваченим, отже є особою заінтересованою в результатах розгляду справи.

Одночасно суд визнає недопустимим доказом копію відеозапису з фіксацією тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, так як органом досудового розслідування і прокурором не з"ясовано джерело походження цього відеозапису, час його створення, а також не встановлено причину неможливості приєднання до матеріалів справи оригіналу запису.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров"я, а дії обвинуваченого органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставини за яких воно вчинено, а також відомості про особу обвинуваченого.

Обставин пом"якшуючих і обтяжуючих покарання обвинуваченого, по справі не встановлено.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, вважається не судимим, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів.

Обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальноті, має на утриманні неповнолітню дитину.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 доцільно визначити покарання у вигляді обмеження волі, однак без його реального відбування, з встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України та покладенням обов"язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов заявлений прокурором необхідно задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_4 на користь Ріпкинської ЦРЛ 5057 грн. 45 коп., в якості відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Позов потерпілого про відшкодування шкоди, завданої діями ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні підтверджено причинно-наслідковий зв"язок між діями обвинуваченого та тілесними ушкодженнями, отриманими потерпілим, внаслідок чого ОСОБА_1 переніс фізичний біль та душевні страждання, тривалий час був непрацездатним, що в свою чергу потребувало від нього додаткових зусиль для організації власного життя.

Таким чином, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, в якості відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Вимоги потерпілого про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 4500 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордера № 001/14 від 11.04.2014 року та узгоджуються з положеннями ч.1 ст.124 КПК Україн.

Речові докази - оптичні носії з відеозаписами до протоколів слідчих еспериментів, проведених за участі потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Оптичний носій з копією відеофіксації тілесних ушкоджень у ОСОБА_1, підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього, у відповідності до ст.76 КК України, обов"язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь комунального закладу "Ріпкинська центральна районна лікарня"(код ЄДРПОУ 02006478, р/р 35418008002173, МФО 853592 банк - ГУДКСУ у Чернігівській області) 5057 грн. 45 коп., в якості відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого в АДРЕСА_2, 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, а також 4500 грн. в якості відшкодування процесуальних витрат.

Речові докази - оптичні носії з відеозаписами до протоколів слідчих еспериментів, залишити в матеріалах кримінального провадження (а/п 35-36, 47-48, 72-73, 75-76).

Оптичний носій з копією відеофіксації тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження (а/п 93-94).

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Суддя Є.А. Жовток