Рішення № 38978139, 30.05.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7518/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Данко В.Й.,

при секретарі Павлюх Л.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Дякун Х.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середньомісячного заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середньомісячного заробітку. Мотивуючи свої вказує на те, що наказом генерального директора ТОВ «Техносатсервіс» від 13.09.2011 року позивача було прийнято на роботу і призначено відповідальним (виконробом) за проведення робіт по будівництву загальноосвітньої школи 1-2 ст. у с. Вишка, Великоберезнянського району, генеральним підрядником по будівництву якої є ТОВ «Техносатсервіс». 20.03.2012 року наказом генерального директора ТОВ «Техносатсервіс» ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. За весь час роботи у відповідача ОСОБА_1 не було жодного разу виплачено заробітної плати та не проведено жодного розрахунку по день звернення з даним позовом. З приводу невиплати позивачу заробітної плати та не проведення розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 був змушений звернутися до Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області за захистом своїх прав на оплату праці. В ході проведення документальної перевірки додержання ТОВ «Техносатсервіс» вимог законодавства про працю встановлено, що згідно розрахунково - платіжних відомостей нарахування заробітної плати за період перебування у трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата у таких розмірах: за вересень 2011 року разом із премією - 1680грн., за жовтень 2011 року - 1477,50грн., за листопад 2011 року - 1567,05грн., за грудень 2011 року - 1834,58грн., за січень 2012 року - 1470,68грн., за лютий - 2012 року 1698,92грн., за березень 2012 року - 1027,14грн. Разом за увесь період нараховано 10755,87грн., всього утримано із заробітної плати за весь період - 2049,11грн. Таким чином сума належних позивачу витрат за весь період становить 9297,02грн. Оскільки з ОСОБА_1 не було проведено розрахунку при звільненні, то сума середнього заробітку за час затримки станом на 20.12.2012 року з урахуванням 190 днів з дати звільнення становить 15665,50грн. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку провести з позивачем повних розрахунок, просить суд задовольнити позов, та, винести рішення, яким стягнути з ТОВ «Техносатсервіс» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 24962,52грн., з яких 9297,02грн. - заробітна плата з компенсацією за невикористану відпустку та 15665,50грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку, з вирахуванням податків та внесків.

Позивач в судовому засіданні уточнив позовні вимоги. Просив суд винести рішення, яким стягнути з ТОВ «Техносатсервіс» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 97493,17грн., з яких 9297,02грн. - заробітна плата з компенсацією за невикористану відпустку, 45347,50грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 28.05.2014 року відповідно до ст.117 КЗпП України, 848,65грн. - 3% річних від простроченої суми заробітної плати за кожен місяць відповідно до ст.625 ЦК України, 40000грн. - у відшкодування заподіяної моральної шкоди та 2000грн. - за надання правової допомоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що доводи ОСОБА_1 не відповідають дійсності, так як позивач, працюючи на ТОВ «Техносатсервіс» щомісячно отримував заробітку плату, також з ним був проведений повний розрахунок при звільненні. А тому, звернення до суду позивача з даним позовом є безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що наказом генерального директора ТОВ «Техносатсервіс» від 13.09.2011 року позивача було прийнято на роботу і призначено відповідальним (виконробом) за проведення робіт по будівництву загальноосвітньої школи 1-2 ст. у с. Вишка, Великоберезнянського району, генеральним підрядником по будівництву якої є ТОВ «Техносатсервіс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Наказу №17 від 13.09.2011 року.

20.03.2012 року наказом генерального директора ТОВ «Техносатсервіс» ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією даного Наказу та копією Трудової книжки від 29.01.1981 року.

За приписами ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату. Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві та в наданих в судовому засіданнях поясненнях вказував на те, що він жодного разу з моменту прийняття на роботу до ТОВ «Техносатсервіс» не отримував належну йому заробітку плату, а щодо її розмірі позивачу не було відомо.

Однак, з наявної в матеріалах справи копії Акту №20-0526/04 від 10.05.2012 року Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 вбачається, що в ході проведення перевірки бухгалтером ТОВ «Техносатсервіс» представлено розрахунково - платіжні відомості нарахування заробітної плати за період перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, а саме з 13.09.2011 року по 20.03.2012 року, з вивчення яких встановлено, що позивачу проводилося нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час згідно табелів обліку робочого часу.

Окрім того, в ході проведення перевірки пред'явлено розрахунково - платіжну відомість нарахування заробітної плати за березень 2012 року, з вивчення якої встановлено, що ОСОБА_1 нараховано розрахункові кошти: заробітку плату згідно посадового окладу за 10 робочих днів - 1027,14грн., компенсацію за 11 календарних днів невикористаної відпустки - 590,26грн., всього нараховано - 1617,40грн. Утримано - 292,11грн., до видачі - 1325,29грн.

В підтвердження викладених в зазначеному акті обставин, представник відповідача надала суду оригінали Відомості на виплату грошей №27, №28 за вересень 2011 року, №29, №30 за жовтень 2011 року, №31, №32 за листопада 2011 року, №34, №1 за грудень 2011 року, №2, №3 за січень 2012 року, №4, №5 за лютий 2012 року, №6 за березень 2012 року, оглянувши які ОСОБА_1 дав пояснення суду з цього приводу, та, пояснив, що підпис, який вказує на отримання ним грошей не належить ОСОБА_1

У відповідності до ч.2 ст.143 ЦПК України, для з'ясуваня обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Так, 10.01.2014 року Ужгородським міськрайонним судом було винесено ухвалу, якою призначено судово - почеркознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено питання про належність підпису в зазначених вище відомостях про отримання заробітної плати позивачу ОСОБА_1

Витрати на проведення даної судово - почеркознавчої експертизи були покладені на позивача ОСОБА_1

Однак, судом встановлено, що проведення зазначеної експертизи виявилося неможливим, у зв'язку із відсутністю оплати позивачем на проведення такої експертизи.

У відповідності до ч.1 ст.146 ЦК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд незалежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1, всупереч наявних в матеріалах справи оригіналів розрахунково - платіжних відомосте нарахування йому заробітної плати за період перебування у трудових відносинах з відповідачем, не зміг довести суду належними доказами факт відсутності виплати йому заробітної плати та повного розрахунку при звільненні, що робить також безпідставним звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, 3% річних від простроченої суми заробітної плати за кожен місяць відповідно до ст.625 ЦК України, відшкодування заподіяної моральної шкоди та витрат за надання правової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог, не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував викладені ним обставини, а також ухилився від оплати на проведення судово - почеркознавчої експертизи, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 79, 119, 143, 146, 218, 228, 367 ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 95, 97, 115, 116, 117, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21, 24, 33 Закону України «Про оплату праці», ч.5 п.25, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", рішенням КСУ України від 15.10.2013 року №1-18/2013, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середньомісячного заробітку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко