Рішення № 38976443, 13.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 р. Справа № 904/1888/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Н.Фартушку розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер", с. Кірове, Оріхівський район, Запорізька область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", Львівська область, м. Трускавець;

про: стягнення 123 482 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дячина Л.І. - представник на підставі довіреності б/н від 08.05.2014 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 164 518 грн. 00 коп. направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.04.2014 року судом прийнято до провадження та призначено до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 164 518 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 24.04.2014 року.

У судове засідання 24.04.2014 року представники сторін не з'явилися, вимог ухвали суду від 07.04.2014 року не виконали. Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі. Враховуючи невку представників сторін, судом відкладено розгляд справи на 13.05.2014 року.

У судовому засіданні 13.05.2014 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі здійснення відповідачем часткового погашення боргу та подав копії банківських виписок для долучення до матеріалів справи. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив. Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 13.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 123 482 грн. 00 коп. заборгованості, з яких 119 472 грн. основного боргу, 4 010 грн. пені. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а відповідно і нової ціни позову).

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами 17.12.2012 року, а саме в частині оплати отриманого товару.

Відповідач, належним чином повідомлений про порушення провадження у справі, про час і місце розгляду справи, явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав. У процесі розгляду справи здійснив часткове погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 17.12.2012 року сторони уклали договір поставки продукції № 2012-12-17 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1 якого, постачальник постачає і передає у власність покупця, а останній приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору. Відповідач надає замовлення постачальнику на підставі прайс-листів, в яких наведено список товарів, їхня ціна, асортимент.

Пунктом 2 договору сторони визначили строки та умови поставок. Зокрема, постачальник зобов'язався постачати товари вчасно та згідно із замовленням, у відповідній кількості та належній якості у наступні строки: в робочі дні з 8:00 до 15:00 год.

Згідно з п. 3.1 договору відповідач здійснює оплату вартості товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі (видатковій накладній) протягом 21 календарного дня.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № НП-0000418 вiд 11.10.2013 року на суму 5 472 грн., № НП-0000431 вiд 18.10.2013 року на суму 5 817 грн., № НП-0000440 вiд 23.10.2013 року на суму 6 930 грн., № НП-0000458 вiд 01.11.2013 року на суму 1291 грн., № НП-0000472 вiд 08.11.2013 року на суму 4 134 грн., № НП-0000482 вiд 15.11.2013 року на суму 4 870 грн., № НП-0000489 вiд 20.11.2013 року на суму 14 070 грн., № НП-0000501 вiд 27.11.2013 року на суму 5 938 грн., № НП-0000514 вiд 04.12.2013 року на суму 5638 грн., № НП-0000530 вiд 11.12.2013 року на суму 62 036 грн., № НП-0000532 вiд 13.12.2013 року на суму 1 362 грн., № НП-0000536 вiд 16.12.2013 року на суму 33750 грн., № НП-0000545 вiд 19.12.2013 року на суму 54158 грн., № НП-0000562 вiд 25.12.2013 року на суму 14 202 грн., копії яких долучені до позовної заяви, позивач поставив відповідачу товар на суму 219 668 грн. 20 коп.

Обов'язок по оплаті отриманого товару покупець виконав частково, оплативши лише 59 160 грн. 20 коп., що підтверджується банківськими виписками від 13.11.2013 року на суму 5 472 грн., від 27.11.2013 року на суму 7 108 грн., від 09.01.2014 року на суму 11 064 грн., від 16.01.2014 року на суму 9 900 грн., від 17.01.2014 року на суму 9 040 грн. 20 коп., від 21.02.2014 року на суму 10 638 грн. Копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи. Відтак станом на момент подання позову за розрахунками позивача несплаченою залишилась сума 160 508 грн. 00 коп.

Однак, згідно із заявою від 13.05.2014 року позивач просив зменшити позовні вимоги у зв'язку із частковим погашенням заборгованості відповідачем і заявив до стягнення 119 472 грн. основного боргу та 4 010 грн. пені. Враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, що містяться в Постанові № 18 від 26.11.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», судом прийнято подану заяву, а спір вирішується з урахуванням нової ціни позову.

Банківськими виписками від 04.03.2014 року на суму 2 036 грн., від 07.03.2014 року на суму 5 000 грн., від 11.03.2014 року на суму 2 000 грн., підтверджено факт часткового (9 036 грн.) погашення заборгованості відповідачем ще до звернення з позовною заявою до суду, хоча ця сума не врахована при складенні позовної заяви.

У процесі розгляду справи відповідач оплатив частину заборгованості, підтвердженням чого є банківські виписки від 02.04.2014 року на суму 20 000 грн., від 04.04.2014 року на суму 5 000 грн., від 16.04.2014 року на суму 5 000 грн., від 29.04.2014 року на суму 2 000 грн., тобто на загальну суму 32 000 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони, уклавши договір поставки, визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони визначили, що відповідач за умови виконання постачальником усіх вимог договору здійснює оплату вартості товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі (видатковій накладній) протягом 21 календарного дня. Платіжне зобов'язання вважається виконаним після списання коштів з рахунку відповідача. Відповідно до п. 3.3 покупець зобов'язався вчасно проводити розрахунки за товари. Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари до складу покупця із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством, умовам замовлення, цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи встановлено належне виконання постачальником своїх обов'язків. Жодних зауважень до поставленого товару та супровідних документів покупець не пред'являв, що не давало підстав для відстрочки оплати. Відтак, враховуючи дату поставки (зазначену в накладних), відповідач протягом 21 дня повинен був розраховуватись за отриманий товар. Проте, як підтверджено матеріалами справи, (товар поставлено 11.10.2013 року, а оплата здійснена 13.11.2013 року, тобто з простроченням 21-денного строку) вчасно така оплата не здійснювалась, у зв'язку з чим станом на кінець квітня 2014 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 119 472 грн. Наявність заборгованості в зазначеному розмірі підтверджується видатковими накладними і банківськими виписками, описаними вище, та не спростована відповідачем. Відтак, суд вбачає достатні підстави для захисту права позивача на отримання коштів за поставлений товар шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 119 472 грн.

Стосовно позовної вимоги в частині стягнення пені за неналежне виконання обов'язків відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (пп. 4.4.1) сторони встановили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пп. 3.1 договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснивши перерахунок суми пені у відповідності до вимог законодавства, встановивши момент прострочення по кожній видатковій накладній, врахувавши рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, зазначені в п. 1.7 Постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору), суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимоги про стягнення пені в розмірі 3 940 грн. 60 коп.

За подання позовної заяви позивачем сплачено 3 470 грн. 50 коп. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Враховуючи первісну ціну позову 164 518 грн., сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3 290 грн. 36 коп., а не 3 470 грн. 50 коп., у зв'язку з чим зайво сплачена сума судового збору (180 грн. 14 коп.) підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом). Крім цього, як зазначено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог та підтверджено банківськими виписками, заборгованість у розмірі 9 036 грн. станом на момент звернення з позовом до суду вже не існувала, однак, не була врахована при складенні позовної заяви. У зв'язку зі зменшенням позовних вимог у частині сплачених коштів до подання позовної заяви сума сплаченого судового збору у відповідному розмірі (180 грн. 72 коп.) підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Беручи до уваги наведені положення, досліджені обставини справи та часткове погашення боргу відповідачем після порушення провадження у справі, суд вважає, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що дає підстави покласти відшкодування сплаченого позивачем судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. Стебницька, будинок 73, код ЄДРПОУ 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" (70540, Запорізька обл., Оріхівський район, село Кірове, вул. Шкільна, будинок 24, код ЄДРПОУ 37088610) 119 472 грн. основного боргу, 3 940 грн. 60 коп. пені, 3 109 грн. 64 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 69 грн. 40 коп. пені.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" (70540, Запорізька обл., Оріхівський район, село Кірове, вул. Шкільна, будинок 24, код ЄДРПОУ 37088610) з державного бюджету 360 грн. 86 коп. судовий збір згідно з платіжним дорученням № 52 від 05.02.2014 року.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 19.05.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.