Рішення № 38976409, 13.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 р. Справа № 904/10252/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Н.Фартушку розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В", с. Лука-Мелешківська, Вінницька область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", Львівська область, м. Трускавець;

про: стягнення 39 639 грн. 60 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 39 639 грн. 60 коп. направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року судом прийнято до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 39 639 грн. 60 коп. Розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

У судовому засіданні 08.04.2014 року представники сторін не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (№82200 0038618 8 та №21027 2184552 9 від 19.03.2014 року). Вимог ухвали суду від 17.03.2014 року сторони не виконали. Забезпечуючи сторонам можливість подати додаткові докази по справі, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, судом відкладено розгляд справи на 24.04.2014 року.

У судове засідання 24.04.2014 року сторони явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, вимог попередніх ухвал суду не виконали. Судом відкладено розгляд справи на 13.05.2014 року.

У судове засідання 13.05.2014 року представники сторін не з'явилися, заяв, клопотань не подавали.

У судовому засіданні 13.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 39 639 грн. 60 коп. заборгованості.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами 03.12.2012 року, а саме в частині оплати отриманого товару.

Відповідач, належним чином повідомлений про порушення провадження у справі, про час і місце розгляду справи, явки представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, наявність боргу не спростував.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 03.12.2012 року сторони уклали договір поставки продукції № 366/13 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого, постачальник постачає і передає партіями у власність покупця, а останній приймає та оплачує на умовах даного договору повидло Прилуцьке яблучне (надалі по тексту рішення - товар), зазначений в замовленнях та видаткових накладних. Найменування, кількість та ціна за кожну партію товару вказується у замовленнях покупця та/або у видаткових накладних (специфікаціях) на кожну партію товару, які додаються до договору та є його невід'ємними частинами.

Передача та прийом товару здійснюється на підставі видаткової накладної, оформленої відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яка підписується уповноваженими представниками сторін та являється невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків. Зокрема, розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № РН-00565 вiд 10.10.2013 року на суму 19 819 грн. 80 коп., № РН-00596 вiд 18.10.2013 року на суму 19 819 грн. 80 коп., копії яких долучені до позовної заяви, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39 639 грн. 60 коп. Вказаний товар отримав представник відповідача Смірнова О.М. на підставі довіреності № 1273 від 09.10.2013 року та № 1519 від 25.1-0.2013 року.

Всупереч умовам договору покупець зобов'язання по оплаті не виконав. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію № 17/12 від 17.12.2013 року з вимогою погасити наявну заборгованість протягом 2 банківських днів з дня отримання претензії, копія якої та докази надіслання знаходяться в матеріалах справи. вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

На момент прийняття рішення заборгованість у розмірі 19 819 грн. 80 коп. відповідачем не погашена.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони, уклавши договір поставки, визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони визначили, що оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар. Згідно з накладними, описаними вище, позивачем належним чином виконано свої обов'язки по поставці товару, а покупцем прийнято поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи встановлено, що строк для здійснення оплати отриманого товару закінчився 09.11.2013 року за видатковою накладною № РН-00565 та 27.11.2013 року за видатковою накладною № РН-00596. Видаткові накладні оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять реквізити, необхідні для первинних та зведених облікових документах (назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Відповідно, з 10.11.2013 року та 28.11.2013 року покупець вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідачем не спростовано наявності заборгованості в зазначеному позивачем розмірі та не підтверджено належного виконання своїх обов'язків по оплаті отриманого товару. Натомість матеріалами справи належними доказами підтверджуються позовні вимоги, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність їх задоволення з метою захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. Стебницька, будинок 73, код ЄДРПОУ 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (23234, Вінницька обл., Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вул. Щорса, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 32938796) 39 639 грн. 60 коп. заборгованості та 1 720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 19.05.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.