Рішення № 38974376, 14.05.2014, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3854/13-ц

2/296/613/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"14" травня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давиденко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення майнової шкоди, який обґрунтовувався тим, що відповідач самовільно зайняв частину земельної дільники площею 0,079 га, що належить позивачу на праві приватної власності, та без згоди на це позивача самовільно розмістив на ній вигрібну яму, яку використовує для власних потреб, чим заподіяв позивачу шкоду у розмірі 565,54 грн.

В ході розгляду справи представник позивача збільшив позовні вимогу та остаточно просив суд зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0079 га за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, шляхом її звільнення та перенесення вигрібної ями, і привести земельну ділянку у придатній для використання стан; стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного заняття земельної ділянки за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8 в сумі 565,54 грн. (а.с. 52).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що відповідач використовує вигрібну яму для власних потреб тривалий час ще до оформлення позивачем права приватної власності на спірну земельну діяльну, а також на те, що на даний час між сторонами в судовому порядку вирішується спір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою (земельного сервітуту) для обслуговування вигрібної ями, у звязку з чим просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в справі документи і матеріали, оцінивши докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0667 га, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, кадастровий номер 1810136600:05:023:0020, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 3738694 від 17.07.2009 року (а.с. 9).

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЖТ 043516 від 01.12.1998 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0176 га, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (а.с. 10).

Як вбачається зі змісту ОСОБА_3 перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А06310 від 01.06.2010 р. під час перевірки інспектором управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держкомзему у Житомирській області було встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_2 для власних потреб земельної ділянки за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, площею близько 0,0070 га, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акта на земельну ділянку від 17.07.09 р. № 010920900469 (а.с. 14).

З наявного в матеріалах справи ОСОБА_3 обстеження земельної ділянки №А06083 від 01.06.2010 р. вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, самовільно зайняв земельну ділянку площею близько 0,0070 га для власних потреб, навколо якої встановлено огорожу. Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акта на земельну ділянку від 17.07.09 р. № 010920900469 (а.с. 15).

Відповідно до висновку №205/13 судової будівельно-технічної експертизи від 02.09.2013 року, проведеної у цивільній справі №296/3350/13-ц, площа земельної ділянки, якою користується позивач ОСОБА_4 становить 0,0588 га із зазначених у державному акті 0,0667 га, а відповідач ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою площею 0,0255 га із зазначених у державному акті 0,0176 га (а.с. 58).

З зазначеного вбачається, що відповідач ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою, що на 0,0079 га більше ніж встановлено у його державному акті (0,0255 га - 0,0176 га), за рахунок самовільно зайнятої земельної ділянки позивача ОСОБА_4 у фактичному користуванні якої на зазначену площу 0,0079 га менше ніж встановлено у її державному акті (0,0667 га - 0,0588 га).

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до пункту г) частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0079 га.

Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована вигрібна яма, що використовується відповідачем ОСОБА_5 для власних потреб, що відповідачем у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до листів Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області №115 від 20.01.2014 проектно-технічна документація на водопостачання та каналізування приватного житлового будинку АДРЕСА_1, де мешкає гр. ОСОБА_5 в Житомирське міськрайонне управління ГУ ДСЕСУ не надавалась та не узгоджувалась (а.с. 66).

Відповідно до листа КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради №4/65 від 17.01.2014 технічна документація на водопостачання та водовідведення частини ж/будинку АДРЕСА_1, власник ОСОБА_2, в архівних документах відсутня, в Книзі реєстрації робочих проектів на водопостачання та водовідведення житлових будинків приватного сектору не значиться (а.с 65).

Згідно із пунктом 4.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я №173 від 19.06.96, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за N 379/1404, при відсутності інженерних мереж міської (селищної) каналізації передбачати каналізування садиб на місцеві очисні споруди, що виконуються за затвердженим для регіону типовими проектами. Обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.

Відповідно до пунктів б), ґ) і д) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Беручи до уваги, що самовільно розміщена відповідачем вигрібна яма, використовується останнім без наявності на це будь-якої згоди позивача як власника земельної ділянки, а також враховуючи наявну заборону закону на відведення побутових стоків у вигріб, суд дійшов висновку, що порушене право позивача на земельну ділянку з урахуванням вимог закону підлягає захисту шляхом демонтажу розташованої на самовільно зайнятій земельній ділянці вигрібної ями з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.

Згідно пункту ґ) частини 1 статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку спеціалістів Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держкомзему у Житомирській області №165 від 02.06.2010, проведеного на підставі ОСОБА_5 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 (далі ОСОБА_5), розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки складає 565 грн. 54 коп. (а.с. 87).

Відповідно до пункту 7 ОСОБА_5, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, покладено на інспекції Мінприроди або Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами.

Отже, суд приймає розрахунок Державної інспекції №165 від 02.06.2010 як належний та допустимий доказ визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зроблений компетентним органом відповідно до вимог закону, а тому вважає, що вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 565 грн. 54 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесений ним судовий збір на загальну суму 344 грн. 10 коп., що складається зі ставки судового збору за вимоги майнового характеру в сумі 229,40 грн. та ставки судового збору за вимоги немайнового характеру в сумі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 213 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд м. Житомира ,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов'язани ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0667 га, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Табірний, 8, кадастровий номер 1810136600:05:023:0020, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №738694 від 17 липня 2009 року, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0079 га та демонтажу розташованої на ній вигрібної ями з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 565 (п"ятсот шісдесят п"ять) грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційни

Суддя К. В. Шалота