Рішення № 38972899, 19.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2858/14 19.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

До Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

Про стягнення 3130,88 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Діденко І.В. - представник (дов. № Э.37.7.0.0/д-841 від 08.11.2013 р.)

Від відповідача Грабовський О.О. - представник (дов. № 68/ЗОВ від 27.12.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору страхування наземного транспорту № K3V0A+90943964 від 28.09.2011 р. в розмірі 3 130, 88 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором страхування наземного транспорту № K3V0A+90943964 від 28.09.2011 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_3 - ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «Suzuki» державний номер НОМЕР_2, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, водій якого ОСОБА_3 визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПрАТ «АСК «Омега» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5010090, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3 130, 88 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2014 р. порушено провадження у справі №910/2858/14, та призначено справу до розгляду на 17.03.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. справу № 910/2858/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 3 130, 88 грн. передано на розгляд судді Капцовій Т.П.

Ухвалою суду від 17.03.2014 р. справу № 910/2858/14 прийнято до провадження суддею Капцовою Т.П., розгляд справи призначено на 31.03.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.03.2014 р. справу № 910/2858/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 3 130, 88 грн. передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою суду від 21.03.2014 р. справу № 910/2858/14 прийнято до провадження суддею Картавцева Ю.В. та призначено розгляд справи на 31.03.2014 р.

У судовому засіданні 31.03.2014р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить у позові відмовити з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 було застраховано в ПрАТ «АСК «ОМЕГА» відповідно до Полісу серії АВ/5010090, згідно якого розмір франшизи становить - 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 35 Закону, до заяви про страхове відшкодування додаються, зокрема документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону Страховик за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У зв'язку із тим, що АСК «ОМЕГА» було здійснено запит щодо додаткових документів та пояснень, розгляд справи було призупинено.

Отже, відповідач вважає, що ПрАТ «АСК «ОМЕГА» не порушувало прав Позивача щодо отримання страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст.ст. 1,2 ГПК України підставою для звернення до суду є порушення прав.

Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

У судових засіданнях 31.03.2014р. та 14.04.2014р. оголошувались перерви.

Суд, у судовому засіданні 15.04.2014р. у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю витребування додаткових доказів, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.05.2014р., про що 15.04.2014р. виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 12.05.2014р. оголошено перерву до 19.05.2014р.

У судовому засіданні 19.05.2014р. представник відповідача підтримав подані ним заперечення проти задоволення позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, а також усно заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач, крім іншого, зазначив, що позивачем не обґрунтовано виплату суми страхового відшкодування саме ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за договором лізингу в ПАТ КБ «Приватбанк», а не безпосередньо страхувальнику, також до позову не додано доказів, які б підтверджували законність керування ОСОБА_4 транспортним засобом автомобілем «Fiat», державний номер НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП.

Крім того, відповідач заперечив проти включення до суми страхового відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки позивачем до позову не додано доказів, які підтверджують проведення відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу.

Зокрема, відповідач посилався на зміни внесені до статті 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з тексту редакції якого, відповідач зазначає, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Представник позивача висловив заперечення на зазначені відповідачем доводи, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.05.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено договір фінансового лізингу, що підтверджується заявою № K3V0A+90943964 від 16.09.2011р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті Банку www.privatbank.ua. Згідно даної заяви, остання, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає договір фінансового лізингу.

Однією, з особливих умов даного Договору, є Страхування предмету лізингу. Так, згідно п. 1.2.1, підпункту 1.2.1.3., Договорами страхування за цим Договором, є Договір страхування предмета лізингу №K3V0A90943964.

28.09.2011р. на виконання умов договору Лізингу, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (Страховик) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспорту №K3V0A+90943964, згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_3.

Відповідно до Заяви Страхувальника про укладення договору страхування наземного транспорту від 28.09.2011р. (Додаток №1 до Договору страхування наземного транспорту №K3V0A+90943964 від 28.09.2011р.) Страхувальник, зокрема, доручив керування транспортним засобом «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_3, наступним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №8961297 та постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.02.2012 р., 13.02.2012 р. о 10 год. 30 хв. У м. Києві по вул. Саксаганського, трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_3, що належить ПАТ КБ «Приватбанк» під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу автомобіля «Suzuki» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.02.2012 р.

До ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту № 2121 від 27.02.2012р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу автомобіля «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Fiat Doblo» державний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження, складає 4810,74 грн.

27.03.2012 р. ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» на підставі Страхового акту № И-1007 від 19.03.2012 р. здійснило виплату Страховику страхового відшкодування за договором страхування № K3V0A+90943964 від 28.09.2011 р. в розмірі 4130,88 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 2942 від 27.03.2012 р.

Згідно з меморіальним ордером № вор3-16 від 28.03.2012р. суму страхового відшкодування в розмірі 4130,88 грн. зараховано на рахунок ОСОБА_4, як погашення заборгованості по кред. дог. № K3V0A+90943964 від 16.09.2011р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Suzuki» державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Fiat Doblo» державний номер НОМЕР_3, належить ОСОБА_7

Цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах використовують транспортний засіб «Suzuki» державний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/5010090).

Вина водія ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Suzuki» державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.02.2012 р.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Fiat Doblo» державний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/5010090), а до ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ/5010090) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000, 00 грн., франшиза - 1000 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50 000, 00 грн. та франшизу у розмірі 1000 грн., вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 3130,88 грн. є обґрунтованою. (4130,88 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000 грн. (франшизи за полісом АВ/5010090) = 3130,88 грн.).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3130,88 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Викладені у відзиві заперечення Відповідача, а також заявлені усно у судових засіданнях, не приймаються судом до уваги, оскільки є такими, що спростовуються наявним в матеріалах справи доказами.

Зокрема, стосовно обґрунтованості виплати суми страхового відшкодування саме ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за договором лізингу в ПАТ КБ «Приватбанк», а не безпосередньо страхувальнику, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Платіжне доручення № 2942 від 27.03.2012 р. з якого вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» на підставі Страхового акту № И-1007 від 19.03.2012 р. здійснило виплату суми страхового відшкодування за договором страхування № K3V0A+90943964 від 28.09.2011 р. в розмірі 4130,88 грн. саме Страхувальнику, ПАТ КБ «Приватбанк».

ПАТ КБ «Приватбанк», в свою чергу, зарахував вказану грошову суму в розмірі 4130,88 грн. на рахунок ОСОБА_4 відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк», як погашення заборгованості по договору Лізингу № K3V0A+90943964 від 16.09.2011р., доказом чого є меморіальний ордер № вор3-16 від 28.03.2012р.

Таким чином, в матеріалах справи наявні достатні докази, для того, щоб зробити висновок, що сума страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» була виплачена на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Стосовно законності керування ОСОБА_4 транспортним засобом автомобілем «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП, суд зазначає, що 13.08.2011р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень», згідно норм якого, внесено зміни у ряд законодавчих актів України, зокрема, статтю 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно даних змін - доказом законності керування транспортним засобом, є посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Таким чином, з 13.08.2011р. законодавцем не вимагається наявність у водія будь-яких довіреностей на право керування транспортним засобом. В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Fiat Doblo» державний номер НОМЕР_3, власником якого є ПАТ КБ «Приватбанк». У зв'язку з зазначеним вище, можна зробити висновок, що ОСОБА_4 в день вчинення ДТП 13.02.2012 р., керував транспортним засобом автомобілем «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_3 на законних підставах.

Стосовно усних заперечень відповідача щодо включення до суми страхового відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів, необхідних для виправлення пошкодженої речі.

При цьому, системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).

Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість робіт та матеріалів) без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.

Винятком з наведеного є внесені згідно Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI зміни до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за змістом яких якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно з частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13-21 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зважаючи на те, що ДТП трапилось 13.02.2012 р., суму страхового відшкодування за договором страхування № K3V0A+90943964 від 28.09.2011 р. виплачено Страховику 27.03.2012 р., тобто, до набрання чинності змінами до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (дата набрання чинності - 05.02.2013р.), посилання відповідача на вказані норми є необґрунтованими.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, вул. обсерваторна, будинок 17, літ. А, ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна перемоги, будинок 32, ідентифікаційний код 33248430) шкоду в розмірі 3130 (три тисячі сто тридцять) грн. 88 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 26.05.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева