Рішення № 38972783, 26.05.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 р. Справа № 2/110/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 14)

до: Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 70)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про визнання права власності на нерухоме майно, ціна позову 140 500 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Сувалов В.О., посвідчення № 002218 від 31.08.12 р., старший прокурор відділу;

від позивача: Сімон І.В., довіреність №3719/15/14-14 від 20.05.14 р., представник;

від відповідача: Руденко В.В., довіреність №01-29-218 від 04.04.14 р., представник;

від третьої особи (ФДМУ): не з'явився;

від третьої особи (ФОП ОСОБА_1): ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 13.02.1998 р., виданий Могилів - Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області.

В С Т А Н О В И В :

13.12.2012р. заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про скасування свідоцтв на право колективної власності №393, №394 від 18.12.2006р. видані ПАТ "Київський річковий порт", визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що складаються з річкового вокзалу літ."А" та літ."А1" загальною площею 455,6 кв.м., у тому числі сходи та підпірна стіна, а також на нежитлову будівлю АДРЕСА_3, яка складається з майстерні літ. "А", добудови літ."а", ганків літ. "а1", "а2", загальною площею 125,4 кв.м. Позов мотивовано тим, що зазначені приміщення не передавались до статутного фонду товариства та залишились у державній власності, що було установлено судовим рішенням у іншій справі, тому ПАТ "Київський річковий порт" незаконно продовжує володіти цим майном, що за доводами прокурора, викликало необхідність підтвердження права власності держави на нежитлові приміщення.

29.04.2013р. рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Колбасов Ф.Ф.), залишеним без змін 17.09.2013р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) позов задоволено частково, визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на визначені нежитлові приміщення, в решті позову відмовлено. Рішення обґрунтовані положеннями ст.392 ЦК України та невизнанням права державної власності товариством, який незаконно володіє спірним майном.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 29.04.2013 р. скасовано, а справу № 2/110/2012/5003 направлено на новий розгляд.

В зазначеній постанові від 17.03.2014 року Вищий господарський суд України зазначив зокрема, що "...державне майно пристані Могилів-Подільський, виділене в процесі реорганізації Вінницького районного управління річкового транспорту шляхом його поділу, не було реалізовано Фондом державного майна України відповідно до ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств". Визначені об'єкти нерухомості не передавались до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" та перебувають у державній власності. Зважаючи на установлені судовим рішенням у справі №11/126-10 обставини, розпорядження Кабінету Міністрів України №1485-р від 25.11.2009р., за яким Міністерство транспорту і зв'язку (правонаступник Міністерства інфраструктури України) визначено органом управління об'єктами державної власності, які не увійшли до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт", попередні судові інстанції дійшли висновку щодо правомірності позову про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на спірне майно, яким безпідставно продовжує володіти ПАТ "Київський річковий порт. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів, якими виходячи з предмету та підстав позову, не досліджувалось належним чином питання щодо обраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним та чи призведе задоволення відповідного позову до відновлення цього права...".

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.04.14 р. справу для розгляду розподілено судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 03.04.14 р. справу прийнято до свого провадження та призначено засідання на 05.05.14 р.

Ухвалою суду від 05.05.14 р. за клопотанням відповідача та в зв''язку з неявкою в судове засідання представників позивача, відповідача та третіх осіб розгляд справи відкладено до 26.05.14 р.

Прокурор та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач з наданих усних та письмових пояснень проти позову заперечує, мотивуючи свою процесуальну позицію пропуском прокурором строку позовної давності для звернення до суду.

Представник Фонду державного майна України в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при розгляді справи поклалась на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно наказу Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР від 26.12.1980р. №66-пр "Про створення Вінницького районного управління річкового флоту" на базі пристані "Вінниця" Київського річкового порту та пристані "Могилів-Подільський" Дністровського районного управління створено з 01.01.1981р. Вінницьке районне управління річкового транспорту.

Пунктами 6, 8, 10 наказу зобов"язано провести перерозподіл власних оборотних коштів Київського річкового порту та Дністровського районного управління з метою забезпечення Вінницьке районне управління оборотними коштами. Забезпечити перерозподіл залишків фондів економічного стимулювання між Дністровським, Вінницьким районними управліннями та Київським річковим портом; виділити необхідні матеріальні ресурси Вінницькому райуправлінню на 1981 рік. Дністровському райуправлінню підготувати розподільчий баланс пристані Могилів-Подільський та Дністровського райуправління без пристані Могилів-Подільський станом на 01.01.1981р. Забезпечити освоєння капіталовкладень на будівництво причальної набережної та пасажирського павільйону в Могилів-Подільському за рахунок коштів по транспортному освоєнню Дністровського гідровузла в 1981-1982 роках.

Наказом Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР від 10.01.1985р. №2-пр "Про приєднання до Київського річкового порту Вінницького райуправління річкового транспорту "Вінницьке районне управління з 01.01.1985р. приєднано до Київського річкового порту на правах внутрішнього госпрозрахункового підрозділу ( т.2, а.с.68-69).

Як передбачено п.2.3 вказаного наказу, начальнику Київського річкового порту необхідно прийняти вступний баланс Вінницького районного управління станом на 01.01.1985р.

Згідно п.2.4 наказу наділено Вінницьке районне правління основними фондами та обіговими коштами для його нормальної фінансово-господарської діяльності.

Пунктом 2.6. наказу начальника Київського річкового порту зобов"язано надавати Вінницькому районному управлінню матеріально-технічну допомогу по ремонту флоту і перевантажувальної механізації.

Відповідно до пункту 3.2 наказу передбачено оформити фінансування Вінницького районного управління Київського річкового порту у місцевому відділенні Держбанку у встановленому порядку.

Наказом Київського річкового порту від 17.01.1985р. №27 "Про приєднання до Київського річкового порту Вінницького районного управління річкового транспорту" Вінницьке районне управління річкового транспорту з 01.01.1985р. приєднане до Київського річкового порту (т.2, а.с.74-75) .

Наказом Київського річкового порту від 01.03.1993р. №49 "Про реорганізацію Вінницького районного управління річкового транспорту" Вінницьке районне управління річкового транспорту Київського річкового порту з 01.05.1993р. ліквідоване ( т.2, а.с.76).

Відповідно до п.2 зазначеного наказу на базі ліквідованого Вінницького районного управління річкового транспорту створено два самостійних підрозділи Київського річкового порту, а саме: пристань "Вінниця" та пристань "Могилів-Подільський".

Наказом Фонду державного майна України №477 від 10.11.1992 року "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" створено на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (згідно додатку №1) Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна; на базі інших підприємств МДО "Укррічфлот", що не увійшли до складу судноплавної компанії (згідно додатку №2, в т.ч. Київський річковий порт), створено окремі акціонерні товариства; затверджено Статут "Державної акціонерної компанії "Укррічфлот" (т.2, а.с.70-73).

Комісією, створеною згідно наказу начальника Київського річкового порту від 28.08.1992р. №307, на підставі розгляду результатів інвентаризації майна, складено акт оцінки вартості цілісного майна комплексу Київський річковий порт станом на 01.09.1992р. (т.1, а.с.55-59, 60-62).

15.01.1993 року наказом Фонду державного майна України №25 затверджено Статут акціонерного товариства "Київський річковий порт" (т.1, а.с.31).

Державна реєстрація Статуту акціонерного товариства "Київський річковий порт" здійснена 29.04.1993 року (т.1, а.с.132-148).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 вказаного Статуту акціонерне товариство "Київський річковий порт" (далі - товариство) засноване Фондом державного майна України шляхом перетворення державного підприємства в відкрите акціонерне товариство та з моменту його реєстрації є правонаступником державного підприємства Київський річковий порт з переходом до нього усіх майнових прав і зобов'язань останнього.

Відповідно до п.1.5 Статуту товариство засноване на базі державного майна "Київський річковий порт" шляхом випуску акцій на повну вартість цього майна.

Пунктом 4.2 Статуту встановлено, що з метою виконання основних завдань акціонерне товариство "Київський річковий порт" на час реєстрації Статуту включає до свого складу зазначені підрозділи, без права юридичної особи, зокрема: пристані "Вінниця" та "Могилів-Подільська".

01.03.1993р. наказом Київського річкового порту №49 з 01.05.1993р. ліквідовано Вінницьке районне управління річкового транспорту Київського річкового порту, а на його базі створено два самостійних підрозділи Київського річкового порту, а саме: пристань "Вінниця" та пристань "Могилів-Подільський" (т.2, а.с.77).

Згідно рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради №434 від 05.12.2006р. "Про оформлення права колективної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" оформлено право колективної власності в цілому на нежитлові об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі, що складаються з майстерні літ. "А", добудови літ. "а", ганків літ. "а1", "а2", загальною площею 125,4 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_3, а також річковий вокзал літ. "А", "А1", загальною площею 455,6 кв.м, сходи, підпірна стіна, що розташовані в АДРЕСА_2, за ВАТ "Київський річковий порт" Могилів-Подільська пристань (т.1, а.с.78).

Як вказує прокурор, прокуратурою м.Києва за дорученням Генеральної прокуратури України проводилась перевірка законності заволодіння державним майном службовими особами ВАТ "Київський річковий порт".

Листом від 28.08.2009 року № 08/1-9748-09 заступника Генерального прокурора України повідомлено про результати перевірки із зазначенням того, що під час її проведення порушень чинного законодавства не виявлено, підстав для внесення документів прокурорського реагування не встановлено (т.2, а.с.209-210).

Листом від 18.09.2009 року № 08/1-18186-03 Генеральна прокуратура України витребувала для вивчення матеріали перевірки проведеної прокуратурою м.Києва (т.2, а.с.211).

01.04.2010 року Генеральна прокуратура України повернула прокуратурі м.Києва матеріали для проведення додаткової перевірки (т.2, а.с.212).

Листом від 29.04.2010 року прокуратура м.Києва повідомила Генеральну прокуратуру м.Києва про результати додаткової перевірки та виділення частини матеріалів перевірки за територіальністю до прокуратури Вінницької області для вжиття заходів реагування щодо повернення державного майна (т.2, а.с.219).

Листом від 30.04.2010 року прокуратура м.Києва повідомила прокуратуру Вінницької області про проведення перевірки та необхідність застосування представницьких повноважень щодо оскарження рішення третейського суду (т.2, а.с. 216-218).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.11.2010 року у справі №11/126-10, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. та Вищого господарського суду України від 29.03.2011р., скасовано п.1.1 та п.1.2 рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 05.12.2006р. №434 щодо оформлення права колективної власності в цілому на нежитлові об'єкти АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (т.2, а.с.209-225).

30.12.2011р. ВАТ "Київський річковий порт" укладено з суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договір №1 оренди нежитлової будівлі АДРЕСА_2.

Згідно матеріалів перевірки Жмеринської прокуратури з нагляду за додержанням законодавства у транспортній сфері (т.1, а.с.17-26) законності використання філією "Пристань Могилів-Подільський" ПАТ "Київський річковий порт" об"єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, зокрема, листа директора філії від 08.10.2012р. №1, адресованого слідчому прокуратури, та його пояснень, відібраних слідчим цієї ж прокуратури 09.10.2012р., вказане нерухоме майно використовується філією "Пристань Могилів-Подільський" ПАТ "Київський річковий порт" за прямим призначенням, частина будівлі по АДРЕСА_2 передана в оренду згідно договору №1 від 30.12.2011р.

Крім того, директор філії Москалюк О.П. пояснив слідчому, що об"єкти нерухомого майна по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 використовуються на підставі свідоцтв про право власності на вказані об"єкти, будь-яка плата за вказане майно не сплачується, так як ці об"єкти є власністю філії ПАТ "Київський річковий порт", сплачується лише податок на землю.

Прокуратура Вінницької області звернулася до голови правління ПАТ "Київський річковий порт" з листом від 04.10.2012р. №07/2-450 вих-12, в якому просила повідомити, на яких підставах товариство використовує ряд об"єктів державної власності, зокрема, майно, розташоване у АДРЕСА_3, АДРЕСА_2.

"Пристань Могилів-Подільський" ПАТ "Київський річковий порт" 14.11.2012р. надала довідку за №4, в якій зазначено, що будівля річкового вокзалу (АДРЕСА_2), будівля майстерні (АДРЕСА_3) станом на 01.11.2012р. знаходяться на балансі філії, залишковою вартістю 140496,63 грн. (т.1, а.с.46, зворотня сторона).

За наведених обставин, 13.12.2012р. прокурор Вінницької області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про скасування свідоцтва на право колективної власності №393 від 18.12.2006р. на нежитлові будівлі, що складаються з майстерні літ. "А", добудови літ. "а", ганків літ. "а1", "а2", загальною площею 125,4 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_3, свідоцтва на право колективної власності №394 від 18.12.2006р. на нежитлові будівлі, що складаються з: річковий вокзал літ. "А", "А1", загальною площею 455,6 кв.м, сходи, підпірна стіна, що розташовані в АДРЕСА_2, а також про визнання права власності за державою Україною в особі Міністерства інфраструктури на зазначені нежитлові об"єкти (т.1, а.с.2-9).

Обґрунтовуючи позов, прокурор, посилаючись, зокрема, на п.5 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.328,346,392 ЦК України, зазначає, що рішенням господарського суду Вінницької області від 11.10.2010р., залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. та Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. у справі №11/126-10, задоволено позов прокурора - скасовано п.п.1.1, 1.2 рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради №434 від 05.12.2006р. "Про оформлення права колективної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна", згідно якого за ВАТ "Київський річковий порт" оформлено право колективної власності на нежитлові будівлі, що складаються з майстерні літ. "А", добудови літ. "а", ганків літ. "а1", "а2", загальною площею 125,4 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_3, а також річковий вокзал літ. "А", "А1", загальною площею 455,6 кв.м, сходи, підпірна стіна, що розташовані в АДРЕСА_2. Проте, вказує прокурор, ПАТ "Київський річковий порт" продовжує незаконно використовувати зазначені об'єкти державної власності.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.11.2010р. у справі №11/126-10 встановлено що нежитлові будівлі, що знаходяться у м. Могилів-Подільський за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, не передавалось до статутного фонду акціонерного товариства «Київський річковий порт.»

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення господарського суду Вінницької області від 11.11.2010р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 18.01.2011р. у справі №11/126-10 вказав, зокрема, наступне: " Рішення першої та постанова апеляційної інстанцій мотивовано тим, що майно Могилів-Подільської пристані перебуває у державній власності та не передавалось до статутного фонду Акціонерного товариства "Київський річковий порт", оскільки згідно інвентаризаційних справ на об'єкти нерухомого майна в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, первинної реєстрації за АТ "Київський річковий порт". В процесі корпоратизації до новоствореного ВАТ "Київський річковий порт" спірні об'єкти нерухомості не передавались до статутного фонду, оскільки відсутній передаточний акт (розподільчий баланс), який є свідченням переходу майнових прав до правонаступника, а отже були відсутні правові підстави для прийняття рішення про визнання права власності на спірні об'єкти за ВАТ "Київський річковий порт". Окрім того, третьою особою на стороні відповідача не надано доказів того, що спірне майно відноситься до комунальної власності, оскільки Акціонерне товариство Київський річковий порт створено на базі державного підприємства відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 25 від 15.01.1993, а тому у Могилів-Подільської міської ради Вінницької області були відсутні підстави вирішувати питання щодо майна, яке не відноситься до комунальної власності."

Крім того, Вищий господарський суд України наголосив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державне майно пристані Могилів-Подільський, виділене в процесі реорганізації Вінницького районного управління річкового транспорту шляхом його поділу, не було реалізоване Фондом державного майна України відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 № 04.03.1992 № 2163-ХІІ та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-ХІІ, а тому залишилось у державній власності.

В силу ст.ст.85, 105 ГПК України, судові рішення першої та апеляційної інстанцій набрали законної сили 18.01.2011р.

Прокурор, обґрунтовуючи позов, посилається на ст.392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як свідчать матеріали перевірки Жмеринської прокуратури з нагляду за дотриманням законодавства у транспортній сфері, відповідач не визнає право власності держави на спірне майно, оскільки після набрання 18.01.2011р. законної сили судовими рішеннями у справі №11/126-10 продовжує володіти та розпоряджатися спірним майно та, посилаючись на свідоцтва про право колективної власності, вважає це правомірним (т.1, а.с.20-26).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р 25.01.2006 року "Про передачу державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів та акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до сфери управління Мінтрансзв'язку" прийнято пропозицію Мінтрансзв'язку щодо передачі державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (згідно з додатком), до сфери управління зазначеного Міністерства.

Мінтрансзв'язку своїм наказом №86 від 31.01.2006 року "Про впорядкування управління державним майном" закріпило на праві господарського відання за Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (далі - підприємство), державне майно, передане до сфери управління Мінтрансзв'язку, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот".

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 06.06.2006р., Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства.

Згідно з п.4 цього Положення Міністерство транспорту та зв'язку України забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління, приймає рішення щодо їх утворення, реорганізації, ліквідації, виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

23.05.2007 року Кабінетом міністрів України було прийнято розпорядження № 306-р "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" відповідно до якої погоджено пропозицію Мінтрансзв'язку щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств "Київський річковий порт" і "Кременчуцький річковий порт" згідно з додатком, до сфери управління цього Міністерства, а також передачу Фондом державного майна в установленому порядку зазначеного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку.

Згідно наказу Мінтрансзв'язку №721 від 17.08.2007 року "Про впорядкування управління державним майном", відповідно до якого останній закріпив державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт" за державним підприємством "Адміністрація річкових портів" на праві господарського відання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1485-р від 25.11.2009р. Міністерство транспорту та зв'язку визначено органом управління об'єктами державної власності, які не ввійшли до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт".

Відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011р. №581/2011 (в редакції на дату затвердження), Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.

Статтею 1 ЗУ "Про Фонд державного майна України" установлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

З огляду на викладене, Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв"язку України, відповідно, органом державної влади, уповноваженим здійснювати управління об'єктами державної власності, які не ввійшли до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт".

Поряд з тим, виходячи з предмету та підстав заявленого прокурором позову, суд не погоджується з обраним останнім способу захисту права, яке він вважав порушеним та чи призведе задоволення відповідного позову до відновлення цього права.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 392 цього Кодексу установлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, за змістом цієї статті, потреба у заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

В процесі розгляду справи, установлено, що невизначеність відносин власності щодо спірного об'єкту вже була усунута судовим рішенням у справі №11/126-10, яке набрало законної сили, тому неправильним би було вирішення питання щодо повторного визнання права державної власності на визначене майно.

Фактичне володіння ПАТ "Київський річковий порт" спірним майном не можна вважати обставиною, що свідчила би про наявність у позивача підстав для звернення до суду з позовом у порядку статті 392 ЦК України. Задоволенням позову прокурора відповідно до зазначеної статті не вирішено було б спір та не поновлено право держави (володіння майном), на захист якого було подано позов.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

До початку розгляду справи по суті прокурором, позивачем матеріально-правова вимога до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення не змінювалась, жодних клопотань та/або заяв з цього приводу матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту порушеного права держави на спірні приміщення, яке, виходячи з підстав позовних вимог та приписів ст.388 ЦК України, підлягало захисту шляхом подання віндикаційного позову.

Стосовно вимоги прокурора про скасування свідоцтв про право колективної власності №393 від 18.12.2006р., №394 від 18.12.2006р., суд наголошує на тому, що така вимога не відповідає способам захисту прав, передбачених чинним законодавством, оскільки спірні свідоцтва не породжують прав та обов'язків, а є посвідчувальними документами, виданими на підставі та на виконання відповідного рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради. Крім того, як зазначалося вище, судовими рішеннями у справі №11/126-10 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 05.12.2006р. №434, на підставі якого 18.12.2006р. було видано відповідачеві свідоцтва №№393,394 про право колективної власності на спірні об"єкти, відповідно, вказані свідоцтва втратили чинність.

З урахуванням наведених положень закону, встановлених обставин справи та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про скасування свідоцтв на право колективної власності №393, №394 від 18.12.2006р. видані ПАТ "Київський річковий порт" та визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що складаються з річкового вокзалу літ."А" та літ."А1" загальною площею 455,6 кв.м., у тому числі сходи та підпірна стіна, а також на нежитлову будівлю АДРЕСА_3, яка складається з майстерні літ. "А", добудови літ."а", ганків літ. "а1", "а2", загальною площею 125,4 кв.м., з наведених прокурором підстав задоволенню не підлягають.

У п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, судові витрати з розгляду даної справи, підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України, а саме стягненню з Міністерства інфраструктури України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 112, 114, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Міністерства інфраструктури України (01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37471967) в дохід Державного бюджету України - 2810 грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам, прокурору та третім особам по справі.

Повне рішення складено 30 травня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратурі Вінницької області

3 - позивачу (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14)

4 - відповідачу (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70)

5 - 3-й особі 1 (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

6 - 3-й особі 2 (АДРЕСА_1)