Рішення № 38971030, 28.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14384/13-ц Провадження № 22-ц/772/1227/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В. М.Категорія: 20 Доповідач: Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів КамзаловаВ.В. та Панасюка О.С, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» на заочне рішення Вінницького міського суду від 15 жовтня 2013р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» до приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, --

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» звернулося в суд з позовом до приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно з вказаним договором ОСОБА_3 продала приватному торговельно-посередницького малому підприємству фірмі «Едельвейс» 2/25 частки торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1, що складається з приміщень №№2-5, 2-6, 2-7, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-15, 2-17 загальною площею 89,4 кв.м. Цей договір 20.05.2009р. посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за №1173.

В обгрунтування своїх вимог ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест» посилається на порушення своїх прав, яке пов'язане з укладенням між відповідачами вказаного договору. Відповідачка ОСОБА_3. була не вправі здійснювати продаж майна, оскільки не була його власником. Вважає, що відповідно до ст.876 ЦК України саме позивач є власником зазначеного торгівельно-офісного центру. Адже у договорі № 20/09-001 від 20.09.2006р. та додатковій угоді від 18.04.2008р. до договору підряду №20/09-001 від 20.09.2006р. ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» зазначено як замовник будівництва торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1, ТОВ «Виробничо-торгівельна» фірма «ДЛД» зазначено Генеральним підрядником, а ТОВ «НБК»- «Субпідрядником». Додатковою угодою до вказаного договору підряду, укладеною 18 квітня 2008р. визначено загальну площу забудови - 1136 кв.м, а вартість будівництва вказаного торгівельно-офісного центру становить 3 976 000,00 грн. (а.с. 99, том 2).

На будівництво ним перераховано кошти, тобто свої обов'язки замовника позивач виконав.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 15 жовтня 2013р. позов було задоволено.

У своїй апеляційній скарзі приватне торгівельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс» просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову без врахування усіх обставин, які мають значення для справи. При цьому судом допущено порушення норм процесуального права і невірне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції представники торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» АрустамянА.Е. та ГребенюкВ.О. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» ЯстремськийО.Я. просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав :

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч положенням п.1 ч.1 ст.214 ЦПК України суд не вирішив питання про наявність обставин, якими обгрунтовувалися не лише вимоги, але й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»» виконало як замовник своє грошове зобов'язання за договором будівельного підряду, сплативши повну вартість об'єкта будівництва шляхом здійснення стовідсоткової передоплати, тобто вчинило дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт. Тому суд вважав, що укладений між ОСОБА_3. та приватним торгівельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» договір купівлі -продажу від 20.05.2009р. порушує право власності позивача.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. При цьому колегія суддів, виконуючи вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.05.2013р. щодо належної перевірки вказаної обставини (т.2 а.с.212-214), дійшла до висновку, що сам факт перерахування коштів ще не є достатньою підставою для переходу до ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» права власності на об'єкт будівництва, який, як встановлено, будувався на виконання договору між іншими сторонами, зокрема договору між ОСОБА_3. та ТОВ «Виробничо-торгівельною фірмою «ДЛД»» від 24 листопада 2005р. про спільну дольову участь в реалізації інвестиційного проекту по будівництву вищезазначеного торгівельно-офісного центру (т.1 а.с.309-311). При цьому слід звернути увагу на те, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» не виконало свої обов'язки «замовника» за умовами договору №20/09-001 від 20.09.2006р. щодо здійснення контролю за виконанням умов договору іншими сторонами і, зокрема, щодо виготовлення «Генеральним підрядником» та «Підрядником» відповідної документації для будівництва, отримання у власність або в користування земельної ділянки, дотримання строків здачі будівлі в експлуатацію. Адже згідно ч.1 ст.875 ЦК України, чинної станом на 20.09.2006р, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Будівництво об'єктів нерухомого майна вимагає від сторін дотримання низки інших законів та підзаконних актів, які регулюють порядок розробки проектної документації, надання та оформлення дозвільної документації на проведення будівельних робіт, до яких відносяться Закон України «Про планування і забудову територій», Закон України «Про архітектурну діяльність», Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1577 від 20.10.2000р. та інші нормативні акти.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад (або відповідних виконавчих органів у разі делегування їм таких повноважень). Крім того необхідним є також дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Порядок затвердження проекту об'єкта архітектури визначається Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року, відповідно до ст. 7 якого проект має бути завірений підписом і особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат. Затвердження проекту може бути здійснено за наявності рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту.

Виходячи із приписів законодавства та умов договору будівельного підряду №20/09-001 від 20.09.2006р), сторони договору перед будівництвом об'єкту нерухомого майна повинні були отримати в користування чи у власність земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням, отримати дозвіл на будівництво на земельній ділянці, яка перебуває у власності (користуванні); отримати вихідні дані на проектування об'єкта будівництва; розробити і затвердити проектно-кошторисну документацію, провести експертизу проектної документації, розробити робочу документацію для будівництва, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, а після початку виконання будівельних робіт повідомити про це інспекцію ДБАК, по закінченню будівництва отримати відповідну виконавчу та іншу документацію, необхідну при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Як встановлено, жодна із перелічених вище дій підрядником та субпідрядником не виконана. Також відсутня документація про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» земельної ділянки для будівництва торгівельно-офісного центру за адресою АДРЕСА_1. Правовстановлюючих документів (державного акта про право власності чи про право постійного користування, договору оренди землі) на підтвердження належності йому земельної ділянки ним не подано. При цьому встановлено, що земельна ділянка площею 0,526га, що розташована за вказаною адресою, передана Вінницькою міською радою в оренду ОСОБА_3. строком на 49 років згідно з договором оренди від 09.02.2001р. Будівництво торгівельно-офісного центру здійснювалося субпідрядником на земельній ділянці, наданій у користування відповідачці ОСОБА_3 на підставі нею ж замовленої проектно-кошторисної документації. При цьому будь-яких договірних стосунків між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»» та ОСОБА_3 не існує. Переходу права користування земельною ділянкою від ОСОБА_3. до якихось інших фізичних чи юридичних осіб (зокрема до ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»» чи до ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»» ) не відбулося.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про перехід до ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»» права власності на приміщення вказаного торгівельно-офісного центру, оскільки в контексті зазначених положень чинного законодавства ст.876 ЦК України передбачає право власності замовника лише на об'єкт нерухомості, який будувався у повній відповідності з вимогами будівельних норм та правил, на виділеній замовнику земельній ділянці, з відповідного дозволу та на підставі затвердженої компетентними органами проектно-кошторисної документації. А в даному випадку зазначені вимоги чинного законодавства та істотні умови договору № 20/09-001 від 20.09.2006р. не дотримані.

Таким чином, ТОВ «Бізнесторгінвест» під час будівництва даного нерухомого майна не виконало вказані вище обов'язки «замовника» і у нього не виникло відповідних майнових прав на вказаний об'єкт, у зв'язку з чим він не може вважатися його власником.

На момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу власником спірного нерухомого майна була ОСОБА_3. на підставі чинного на той час рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 17.10.2008р, ухваленого у справі № 2-73333/08. ОСОБА_3. розпорядилася своєю власністю на власний розсуд на підставі ч.1 ст.319 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.11.2012р. вказане рішення скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3. до ОСОБА_8. про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Однак згідно п.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту державної реєстрації. З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на 2/25 частки торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1 зареєстровано за Приватним торгівельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс», про що у реєстровій книзі №14дюо міститься запис за реєстровим № 102.

У зв'язку з цим колегія суддів бере до уваги п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, де роз'яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. У даному випадку позивач не є стороною правочину і, як зазначалося вище, не вважається власником нерухомого майна, а відтак він не може пред'являти вимог про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним. З огляду на наведене слід вважати, що позивач не довів згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України свою заінтересованість в оспоренні цього договору.

Враховуючи, що у ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»», як замовника, відсутні документи, що посвідчують право користування (власності) на земельну ділянку, відсутня затверджена проектно-кошторисна документація та дозвіл на проведення будівельних робіт, колегія суддів робить висновок про те, що вчиненим правочином його права не порушуються. Невиконання умов укладеного позивачем договору будівельного підряду вказує на виникнення між сторонами вказаного договору спору, який не може бути врегульований шляхом вирішення заявленого позову.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту - вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки цього нерухомого майна (ст.215 ЦК України) не відповідає положенням ст.ст.16, 651, 653, 852 ЦК України.

Тобто, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність передбачених у ст.215 ЦК України підстав для задоволення позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.05.2009 року, укладеного між ОСОБА_3. та приватним торгівельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс».

Згідно ст.309 ЦПК України зазначені обставини є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» у задоволенні його позовних вимог.

Понесені торгівельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» судові витрати при поданні апеляційної скарги підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 88 ч.ч.1,5; 209; 218; 303; 304; 305ч.2; 307ч.1 п.2; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду від 15 жовтня 2013р. у даній справі скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» відмовити у задоволенні позову до приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»» на користь приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» 122грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :