Ухвала суду № 38970636, 28.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5612/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Моноліт-Конструкції» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі про визнання протиправним та скасування наказу від 14 травня 2013 року № 267, визнання протиправними дій та бездіяльності та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0000952201/747.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції» зареєстровано юридичною особою з 28 липня 2005 року.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 216550, основним видом економічної діяльності є організація будівництва будівель.

На підставі підпункту 20.1.6, пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України на адресу позивача було направлено запит від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження.

Вказаним запитом податковий орган мав на меті витребувати у позивача документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції» з ТОВ «БК «Палаццо» за весь період взаємовідносин.

Листом від 30 квітня 2013 року № 3 ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції» повідомило відповідача про те, що запитувані документи не будуть надані, оскільки в запиті не вказано фактичних підстав для його надіслання, відсутні посилання на будь-які конкретні виявлені факти порушення підприємством вимог податкового та валютного законодавства.

14 травня 2013 року відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції», оформлене наказом від 14 травня 2013 року № 267.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що посадовими особами податкового органу на підставі вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з 14 травня 2013 року буде проводитись документальна позапланова виїзна перевірка позивача тривалістю 5 робочих днів, під час якої будуть з`ясовуватись питання дотримання підприємством вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палаццо» за весь період взаємовідносин.

На підставі наказу від 14 травня 2013 року, відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції», результати якої оформлено актом від 24 травня 2013 року № 737/22/33691237.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- пунктів 198.1,198.2,198.3,198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 119509,40 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0000952201/747, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції» з податку на додану вартість на 119509,40 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29877,35 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з абз. 4 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Цією ж статтею передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Поряд із загальним місячним строком для подання до контролюючого органу податкової інформації на його запит Податковим кодексом України також встановлено скорочений 10-ти денний строк для подання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Підставою для подання такої інформації у скорочений строк є виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Абзацом 2 пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 на виконання вимог підпункту 73.2 статті 73 Податкового кодексу України, у разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Податковий орган складає такий запит за наявності наступних підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245 (далі - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У запиті від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, відповідач посилається на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та пункт 73.3 Податкового кодексу України, як на правові норми для отримання інформації.

Згідно з під. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом.

Таким чином, право податкового органу на безоплатне отримання від платника податків інформації та її документального підтвердження може бути реалізовано виключно за наявності підстав та в порядку, що визначені Податковим кодексом України.

Позивач, отримавши запит ДПІ в Обухівському районі від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, відмовився від надання на нього відповіді з підстав невідповідності вказаного запиту вимогам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, про що у 10-денний термін з дня його отримання повідомив відповідача листом від 30 квітня 2013 року № 3.

З даних, наведених у запиті відповідача від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03, вбачається, що податковим органом не наведено жодної з передбачених пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України підстав, які надають йому право витребовувати від позивача податкову інформацію стосовно його господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Палаццо» за весь період взаємовідносин.

Твердження податкового органу про складання вказаного запиту у зв`язку з встановленням фактів порушень ТОВ «СП «Моноліт-Конструкції» податкового законодавства, не знайшли свого документального відображення у запиті, оскільки жодної інформації про те які саме порушення податкового законодавства встановлено посадовими особами ДПІ в Обухівському районі відповідачем у цьому документі не наведено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що використання позивачем наданого йому абзацом 5 пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України права не подавати інформацію та її документальне підтвердження на запит відповідача від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03, що сформований з порушенням вимог, передбачених цим Кодексом, є обґрунтованим, у зв`язку з чим підстави для ініціювання податковим органом позапланової виїзної перевірки відсутні.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 та пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки у випадку ненадання відповіді на такий запит мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статі 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з положеннями абзацу першого пункту 73.3. Податкового кодексу України, на який у даному випадку міститься посилання у запиті ДПІ, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абзацом 2 пункту 73.3. Податкового кодексу України такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 73.3. Податкового кодексу України).

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що запит складений відповідачем не у встановленому законом порядку та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З акту перевірки вбачається, що вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з наданням ТОВ «БК «Палаццо» послуг підряду, згідно договору підряду від 2 квітня 2012 року № 02-СП/12 та від 22 червня 2012 року № 03-сп/12.

На виконання умов цих договорів було складено календарний графік на будівництво, об'єктні, локальні кошториси, відомості ресурсів. Оформлені акти прийому виконаних будівельних робот, податкові накладні. Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтвердилось банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

На час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача ТОВ «БК «Палаццо» перебував на податковому обліку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно бази даних ДПІ, основним видом діяльності ТОВ «БК «Палаццо» є будівництво будівель.

Відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження факту, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БК «Палаццо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «БК «Палаццо» у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Відсутні і докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «БК «Палаццо».

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ в Обухівському районі податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0000952201/747.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій та прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Т.Р. Вівдиченко М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.