Постанова № 38969735, 29.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2014 р. № 820/8492/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "КРАТОС" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "КРАТОС", в якому просить суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" (юридична адреса: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, 2, код ЄДРПОУ 27579447, МФО 351005, р/р 26000324078900 у АТ "Укрсиббанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 48311,97 гри. та пені в сумі 333,27 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (на далі –Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 175 осіб. Відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 48645,24 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позову заперечував, надав суду письмові пояснення, де зазначив, що на думку, відповідача, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Відповідач протягом 2013 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач систематично на вимогу постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року направляв Харківському обласному центру зайнятості звіти про наявність вакантних робочих місць на підприємстві. Протягом 2013 року відповідач в порядку ст. ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" створив вільне робоче місце для працевлаштування інвалідів, про що останній повідомляв Харківський міський центр зайнятості щомісячно. Враховуючи наведене, вина відповідача в не зайнятті створеного робочого місця для працевлаштування інваліда відсутня. Просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Окрім іншого просив суд слухати справу за відсутністю уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "КРАТОС".

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані докази, заперечення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 3 ст.20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд, враховуючи положення наведеної норми зазначає, що сума, яку просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 Закону України №875-XII від 21.03.1991 року забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Однак, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та формувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості (в редакції чинній до 31.05.2013 року).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання (чинний з 31.05.2013 року ).

Судом встановлено, що на підприємстві у спірний період працювало 175 штатних працівників та було створено 7 робочих місць для інвалідів.

Тобто, підприємство виконало норматив робочих місць для інвалідів на виконання вимог ст. 19 Закону, оскільки 4% від кількості працівників (175) становить 7 осіб.

Також, судом встановлено, що на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій (а.с. 18-30). Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Викладене вище свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Згідно ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами позивачем не були представлені і у справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "КРАТОС" про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук`яненко