Постанова № 38969562, 31.03.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 803/390/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Пасько О.В.,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (далі - ТзОВ "Волинь-зерно-продукт") звернулося з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ківерцівською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з приватними підприємствами "АФ Приват Агро" (далі - ПП "АФ Приват Агро") та "Приват Агро" (далі - ПП "Приват Агро"). За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 323770,00 грн. та нараховано 161885,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вказує, що вказане рішення прийняте на підставі висновків акта перевірки щодо не підтвердження фактичного вчинення господарських операцій між продавцями ПП "АФ Приват Агро", ПП "Приват Агро" та покупцем ТзОВ "Волинь-зерно-продукт". Такі твердження Ківерцівської ОДПІ ґрунтуються на оцінці товарно-транспортних накладних, у яких проставлені лише підписи осіб (без зазначення прізвищ та посад) та не вказано точної адреси розвантаження (лише населений пункт). На думку відповідача, такі товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили та не підтверджують факту отримання товарів товариством. Проте позивач зауважує, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, є достатніми для віднесення документів до первинних. Інші окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних також не спростовують факту отримання товару та зміни в структурі активів позивача.

Позивач вважає висновки податкового органу помилковими, оскільки всі проведені господарські операції із зазначеними контрагентами відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому органу під час перевірки. Контрагенти підприємства на момент проведення господарських операцій мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були платниками ПДВ.

Придбаний в ПП "АФ Приват Агро" та ПП "Приват Агро" товар використовувався в господарській діяльності підприємства для виготовлення і продажу кормів для тварин (кормосумішей), що є одним із основних видів діяльності ТзОВ "Волинь-зерно-продукт". Підприємство володіє всіма технічними, фізичними та технологічними можливостями для подальшого вчинення господарських операцій із вищезазначеним товаром, а сплативши в ціні товару ПДВ, виконало усі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнав (том 1 а.с.180-181). В обґрунтування заперечень вказав, що позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 323770,00 грн. у зв'язку із безпідставним формуванням податкового кредиту за операціями з постачання товару "АФ Приват Агро", ПП "Приват Агро".

Дослідженими під час перевірки документами не підтверджено факт отримання товару від постачальників, оскільки товарно-транспортні накладні складені з порушенням законодавства: в них відсутні ідентифікаційні коди автопідприємства-перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, суми відпущеного товару, посади особи, яка приймала та відпускала товар, а місцем навантаження вказаний лише населений пункт без конкретної адреси складів навантаження. Також існують розбіжності у видаткових і податкових накладних та товарно-транспортних накладних щодо кількості товару, який поставлявся. Крім того, використано матеріали перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, якими встановлено відсутність ПП "АФ Приват Агро" та ПП "Приват Агро" за місцезнаходженням, відсутність у них об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання. 17 вересня 2013 року анульоване свідоцтво платника ПДВ ПП "АФ Приват Агро".

З наведених підстав Ківерцівська ОДПІ просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що контрагенти поставляли давальницьку сировину, яка вироблялася в різних містах України (а не за місцем реєстрації постачальників - м. Дніпропетровськ) і саме тому в товаротранспортних накладних місця завантаження різні.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Ківерцівській ОДПІ; він є платником ПДВ на підставі свідоцтва від 11 липня 2001 року №02399100. Вказані обставини підтверджуються довідкою АА №859354 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11 квітня 2013 року, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 березня 2014 року, актом від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 (том 1 а.с.12, 102-103, 235).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14 січня по 23 січня 2014 року згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу від 13 січня 2014 року №10, на підставі направлення від 14 січня 2014 року №0002436, Ківерцівською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "АФ Приват Агро" за період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2013 року та з ПП "Приват Агро" за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року. Перевіркою були встановлені порушення: підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 106754,00 грн.; підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (ПДВ) всього на суму 323770,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року на суму 13840,00 грн., за серпень 2012 року на суму 15969,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 40800,00 грн., за грудень 2012 року на суму 31061,00 грн., за січень 2013 року на суму 53949,00 грн., за лютий 2013 року на суму 74059 грн., за травень 2013 року на суму 69405,00 грн., за вересень 2013 року на суму 24687,00 грн.

За результатами перевірки 29 січня 2014 року було складено акт №160/2201/31496816 (том 1 а.с.11-36, далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акта перевірки Ківерцівською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 323770,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 161885,00 грн., а всього на 485655,00 грн. (том 1 а.с.37).

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Ківерцівською ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Як визначено статтею 1 вказаного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, як і витрат, є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Правила формування податкового кредиту визначені ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП "АФ Приват Агро" 04 грудня 2012 року було укладено договір поставки №04/12-04 (а.с.38-39). Згідно з договором продавець - ПП "АФ Приват Агро" зобов'язується систематично поставляти покупцю - ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки розумілися ті позиції асортименту, викладеного в комерційній пропозиції, які ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" вважає потрібним придбати та, які викладені в додатку. При цьому, як передбачено пунктом 1.2 цього договору, кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в додатку до кожної окремої поставки, що є невід'ємними частинами договору. На виконання договору поставки між позивачем та ПП "АФ Приват Агро" підписані додатки до договору, зокрема, додаток: від 11 грудня 2012 року №2, від 07 травня 2012 року №18; від 16 травня 2012 року №19/1, №19/2; від 22 травня 2013 року №20/1, №20/2; від 24 травня 2012 року №21/1, №21/2, від 12 вересня 2013 року №23/1, №23/2; від 16 вересня 2013 року №24/1, №24/2; від 08 лютого 2013 року №6, №7; від 18 лютого 2013 року №8; від 22 лютого 2013 року №9 (том 1 а.с.46-61). Крім того, представником позивача у судовому засіданні додатково надано додатки до вказаного договору поставки від 04 грудня 2012 року №04/12-04: від 04 грудня 2012 року №1, від 10 січня 2013 року №3, від 18 січня 2013 року №4, від 22 січня 2013 року №5, від 27 лютого 2013 року №10 (том 2 а.с.3-9).

Як свідчать вказані додатки, предметом поставки був товар - шрот соняшниковий. На цей товар ПП "АФ Приват Агро" було виписано видаткові накладні: від 06 грудня 2012 року №17; від 13 грудня 2012 року №60; від 14 січня 2013 року №45; від 21 січня 2013 року №83; від 25 січня 2013 року №124; від 08 лютого 2013 року №193, №194; від 18 лютого 2013 року №242; від 22 лютого 2013 року №267; від 07 травня 2013 року №857; від 16 травня 2013 року №903, №1063; від 22 травня 2013 року №969, №1124; від 24 травня 2013 року №1011, №1125; від 12 вересня 2013 року №1335, №1336; від 16 вересня 2013 року №1337, №1338 (том 1 а.с.79-96; том 2 а.с.10-11).

Для відображення проведених операцій в податковому обліку та для формування податкового кредиту ПП "АФ Приват Агро" видано для ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" на поставлений товар податкові накладні: від 05 грудня 2012 року №19; від 06 грудня 2012 року №22; від 13 грудня 2012 року №65; від 10 січня 2013 року №38; від 14 січня 2013 року №53; від 21 січня 2013 року №102; від 25 січня 2013 року №146; від 05 лютого 2013 року №22; від 06 лютого 2013 року №37; від 08 лютого 2013 року №48; від 14 лютого 2013 року №93; від 18 лютого 2013 року №104; від 22 лютого 2013 року №128; від 28 лютого 2013 року №171; від 07 травня 2013 року №13, від 16 травня 2013 року №61 та №218; від 22 травня 2013 року №123, № 162, №297; від 24 травня 2013 року №298; від 12 вересня 2013 року №1, №2; від 16 вересня 2013 року № 3, №4 (том 1 а.с.116-140).

В акті перевірки (том 1 а.с.16-17) наводиться перелік видаткових та податкових накладних наданих для перевірки. Зауважень до їх оформлення під час перевірки не висловлено.

На підставі зазначених податкових накладних позивач сформував податковий кредит на загальну суму ПДВ 253165,85 грн., в тому числі, у грудні 2012 року - 31060,60 грн., у січні 2013 року - 53948,54 грн., у лютому 2013 року - 74058,70 грн., у травні 2013 року - 69310,54 грн., у вересні 2014 року - 24687,50 грн.

Розрахунок за поставлену продукцію проведений у повному обсязі та підтверджується копією платіжного доручення від 07 грудня 2012 року №13, банківською випискою від 25 березня 2014 року, актом звірки взаєморозрахунків між покупцем та продавцем (том 1 а.с.245, 247; том 2 а.с.72-74).

Відповідно до додатків до договору сторони домовилися про поставку товару постачальником на умовах Інкотермс СРТ (склад покупця, розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10).

Як встановлено судом, перевезення товару на склад покупця здійснювався за рахунок продавця із залученням перевізника, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 20 серпня 2012 року №947; від 01 жовтня 2012 року №039308; від 04 грудня 2012 року №04/12-01; від 12 грудня 2012 року №12/12-48; від 04 лютого 2013 року №04/02-10; від 06 лютого 2013 року №6/02-15; від 16 лютого 2013 року №16/02-65; від 20 лютого 2013 року №20/02-78; від 06 травня 2013 року №6/03-28; від 15 травня 2013 року №15/05-62; від 21 травня 2013 року №21/05-135; від 23 травня 2013 року №23/05-145; від 11 вересня 2013 року №11/091; від 14 вересня 2013 року №14/091; від 23 січня 2013 року №23/01-01; від 11 січня 2013 року №11/1-47; від 19 січня 2013 року №19/1-79 (том 1 а.с.62-76).

Оскільки поставка товару відбувалася до складу покупця, а факт прийому-передачі товару фіксувався у видаткових накладних за підписом директора ТзОВ "Волинь-зерно-продукт", який на підставі частини п'ятої статті 65 Господарського кодексу України має право без доручення діяти від імені підприємства, тому окремі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не видавалися.

Судом також встановлено, що в період охоплений перевіркою, ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" перебувало у господарських відносинах також з ПП "Приват Агро". Так між позивачем та ПП "Приват Агро" 05 жовтня 2011 року було укладено договір №05/101 (том 1 а.с.40-41). На умовах даного договору постачальник (ПП "Приват Агро") зобов'язується систематично поставляти покупцю (ТзОВ "Волинь-зерно-продукт") визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміються ті позиції асортименту, викладеного в комерційній пропозиції, які покупець вважає потрібним придбати та викладені в додатку (пункт 1.1. договору). Відповідно до договору на кожну окрему поставку між сторонами було складено відповідні додатки: від 06 лютого 2012 року №6; від 13 лютого 2012 року №7; від 16 серпня 2012 року №8; від 03 жовтня 2012 року №9; від 16 жовтня 2012 року №10 (том 1 а.с.42-44, том 2 а.с.3-4).

Згідно із цими додатками предметом поставок був шрот соняшниковий та макуха соняшникова; сторони погодили поставку товару на умовах СРТ, тобто до складу покупця (м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10). На цей товар ПП "Приват Агро" було виписано видаткові накладні: від 09 лютого 2012 року №ПА-0000076; від 16 лютого 2012 року №ПА-0000100; від 21 серпня 2012 року №ПА-0000952; від 03 жовтня 2012 року №16; від 16 жовтня 2012 року №81 (том 1 а.с.97-101) та відповідні податкові накладні: від 09 лютого 2012 року №45; від 16 лютого 2012 року №97; від 20 серпня 2012 року №165; від 21 серпня 2012 року №176; від 22 серпня 2012 року №80; від 03 жовтня 2012 року №12; від 16 жовтня 2012 року №75 (том 1 а.с.141-147).

В акті перевірки позивача зауваження до вказаних документів відсутні.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у судовому засіданні, на підставі первинних документів позивач сформував податковий кредит на загальну суму 70 609,13 грн., в тому числі, за лютий 2012 року - 13840,25 грн., за серпень 2012 року - 15969,33 грн., за жовтень 2012 року - 40800,55 грн.

Розрахунок за поставлену продукцію підтверджується відповідною банківською випискою підприємства (том 1 а.с.246).

Поставка товару також здійснювалася за рахунок продавця на склад покупця із залученням третіх осіб - перевізників. На підтвердження поставки суду надано копії товарно-транспортних накладних від 08 лютого 2012 року № 01АБ, від 14 лютого № 01АА, від 20 серпня 2012 року БЗС №947, від 01 жовтня 2012 року БЗС №039308, від 15 жовтня 2012 року БЗС №039323 (том 1 а.с.77-78, том 2 а.с.12-14).

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем під час перевірки, складені з порушенням законодавства, оскільки в них відсутні коди ЄДРПОУ автопідприємства перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, суми відпущеного товару, посади особи, яка приймала та відпускала товар, а місцем навантаження вказаний лише населений пункт без конкретної адреси складів навантаження. Відсутність у товарно-транспортних накладних певних реквізитів саме по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Крім того, як передбачено додатками до договорів поставки від 05 жовтня 2011 року №05/101, від 04 грудня 2012 року №04/12-04 поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця, що розташований за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10. Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить цілісний майновий комплекс в с. Рованці, вул. Промислова, 5а (попередня адреса - м. Луцьк, вул.. Мамсурова, 10), до складу якого входять: приміщення зерноскладу, склад розсипання комбікормів, приміщення цеху ОКЦ-30, приміщення цеху стартерних комбікормів. Зазначені обставини підтверджені відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідками Боратинської сільської ради Луцького району від 04 жовтня 2013 року № 622 № 624 (том 1 а.с.148-179, том 2 а.с.75-76). Вказане також свідчить про наявність у позивача відповідних виробничих потужностей для переробки придбаного у ПП "АФ Приват Агро" та ПП "Приват Агро" товару.

Крім того, суд вважає обґрунтованими та приймає до уваги усні пояснення представника позивача, що ПП "АФ Приват Агро" та ПП "Приват Агро" поставляло давальницьку сировину з різних регіонів України і тому в товаротранспортних накладних пункти навантаження відрізняються від місця реєстрації цих юридичних осіб.

Суд вважає допустимим, що у товарно-транспортній накладній від 12 грудня 2012 року №12/12-48 (том 1 а.с.73) в найменуванні вантажовідправника зроблена описка, а саме замість ПП "АФ Приват Агро" зазначено ПП "Приват Агро". Факт технічної помилки при заповненні підтверджується листом ПП "АФ Приват Агро" від 14 грудня 2012 року №14/12-121 (том 1 а.с.45).

Щодо висновків Ківерцівської ОДПІ про розбіжності у видаткових і податкових накладних та товарно-транспортних накладних щодо кількості товару, який поставлявся, слід зауважити, що представником позивача до суду додатково подано додатки до договорів поставки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які спростовують такі твердження відповідача. Крім того, в акті перевірки позивача висновки про невідповідність товару у певних документах відсутня, а тому такі висновки не покладалися в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується.

Перевіряючи доводи позивача і відповідача, судом встановлено, що висновки податкового органу, сформовані в акті перевірки, про порушення ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та сплати податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтуються також на актах перевірки контрагентів позивача (акти ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515, ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303, від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 - том 1 а.с.183-230). З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, як вбачається з вказаних актів під час перевірки контрагентів позивача безпосередньо господарські операції з ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" та відповідні первинні документи не досліджувалися. Водночас, податковими перевірками не встановлено і розбіжностей у декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальників і позивача за такими господарськими операціями (том 1 а.с.187; 196; 199).

Крім того, у вищенаведених актах не спростована наявність у ПП "Приват Агро" та ПП "АФ Приват Агро" складських та виробничих приміщень, а також персоналу для здійснення господарських операцій. Зокрема, на сторінці 3 акту ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303 зазначено, що на ПП "АФ Приват Агро" працює 9 осіб. Інформація про наявні складські та виробничі приміщення до звірки надана не була, а отже не можливо достовірно стверджувати, що такі основні засоби відсутні (том 1 а.с.216). Відтак, зазначені акти перевірок не спростовують фактів поставок товару на користь позивача.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що отримані шрот соняшника, макуху оприбутковано позивачем на складі, перероблено в кормосуміш з подальшою реалізацією. На підтвердження оприбуткування товару, його руху та продажу готової продукції суду надано картку рахунку 201, відомості про реалізацію (том 2 а.с.15-71, 77-83). На переконання суду, встановленими обставинами повністю спростовуються доводи відповідача про відсутність у позивача доказів про отримання товару саме від ПП "АФ Приват Агро" та ПП " Приват Агро".

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" серед іншого належить: оброблення насіння для відтворення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (том 1 а.с.235). Такі види господарської діяльності позивача відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ПП "АФ Приват Агро" та ПП "Приват Агро". Також зазначені операції відповідають змісту діяльності контрагентів позивача, що зокрема, встановлено на підставі спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП "АФ Приват Агро" та ПП "Приват Агро" (том 1 а.с.242-243).

На час вчинення господарських операцій і позивач і його контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були платниками ПДВ (позивач з 11 липня 2011 року і по теперішній час, ПП "Приват Агро" у період з 14 липня 2011 року по 12 лютого 2013 року, а ПП "АФ Приват Агро" - з 01 грудня 2012 року по 17 вересня 2013 року - том 1 а.с.12; 183; 201).

Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" та ПП "АФ Приват Агро", ПП "Приват Агро" відбулися, що підтверджується фактичними обставинами у справі. Реальність господарських операцій є юридичним фактом, який породжує право позивача як платника податку на податкову вигоду у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту.

На думку суду, в даному випадку Ківерцівською ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200 відносно позивача.

Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов підлягає задоволенню повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 487,20 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 06 березня 2014 року №140 за ставками і правилами, визначеним Законом України "Про судовий збір" (том 1 а.с.110).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 13 лютого 2014 року №0000012200.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (45240, Волинська область, Ківерцівський район, село Липляни, вулиця Червоноармійська, 22, ідентифікаційний код 31496816) судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 04 квітня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк