Постанова № 38968118, 15.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 53641/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001401630/18941 та податкове повідомлення-рішення № 0001411630/18939, винесені Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова 01 серпня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час формування (заповнення) додатку 2 в графі третій таблиці перенесено значення рядка 22 декларації звітного (податкового) періоду, а у графу другу такий звітний період (тобто поточний, оскільки сума зазначена у графі третій виникла власне у цьомупоточному звітному періоді, а не у попередніх). Саме по собі невірне заповнення декларації з податку на додану вартість (хоча такого не було), не є підставою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1221/43/15-2/20825145 від 15.01.2011 року, згідно якого встановлено порушення: пунктів 200.2., 200.3. та 200.4. ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, підпункту 4.6.4. пункту 4.6. Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, а саме: порушення, що вплинуло на розрахунки з бюджетом. Зокрема, сума від'ємного значення визначена за результатами перевірки р.22 (залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду) становить 0 грн. та р.24 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) 0 грн. Відповідно сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, становить 9410,00 грн. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження (таблиця 3) суми податкових зобовязань, заявлених у податковій декларації та відповідальність платника передбачена пунктом 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки 01.08.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0001411630/18939, з приводу порушення п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 9411,00 грн., в тому числі за основним платежем 9410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0001401630/18941, з приводу порушення п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, у звязку з чим зменшено розмір відємного суми податку на додану вартість, усього 71754,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Стаття 200 Податкового кодексу України, встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1. цієї ж статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. цієї ж статті, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї ж статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3. цієї ж статті, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1. цієї ж статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 4.6.1. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Оскільки, за наслідками діяльності за травень місяць 2011 року було отримано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання (10067 грн.) та податкового кредиту (657 грн.) поточного звітного (податкового) періоду в рядок 18 декларації за 05 місяць 2011 року було внесено значення - 9410 гривень.

У відповідності до п. 4.6.6. цього Порядку залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Оскільки, за наслідками діяльності за квітень місяць 2011 року було отримано від'ємне значення податкового кредиту в розмірі 81164 гривень - в графу 21.1 декларації за травень 2011 року було внесено значення - 81164 гривень.

Відтак, згідно з п. 4.6.4 Порядку якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду (81164 грн.), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2), що позивачем і було зроблено.

В подальшому було заповнено рядок 22 декларації - шляхом проведення арифметичної дії віднімання значення рядка 21 від значення рядка 18.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин не передбачено порядку заповнення додатку 2 (який подається згідно з п.4.6.4 частини V Порядку № 41)

Однак, як вбачається з його форми, в додаток переносяться дані з декларації з податку на додану вартість за поточний (звітний) період, так, зокрема, в таблиці в другій загальні колонці-зазначається залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду). В колонку під нумерацією 3 зазначається сума (фактично відбувається перенесення значення рядка 22 декларації поточногозвітного періоду), а в колонку під нумерацією 2 зазначається звітний (податковий) період, у якому виникла сума.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем декларація з податку на додану вартість за 05 місяць 2011 року була подана з дотриманням усіх вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, який діяв на момент спірних правовідносин. Аналогічно слід констатувати про відсутність порушень пунктів 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції, не застосувавши п. 4.6.І.. 4.6.4., 4.6.6. вищезгаданого нормативного документу чим порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованим і вмотивованим, а відтак вимоги позовної заяви безпідставними. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи що, в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» задовільнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року у справі № 2а-10750/11/1370 скасувати та винести нову постанову, якою позов задовільнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001401630/18941 та податкове повідомлення-рішення № 0001411630/18939, винесені Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова 01 серпня 2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2014