Постанова № 38967427, 07.05.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 р. Справа №818/784/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Шкриль Л.Г.,

представника відповідача - Шульги М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Інвентум Україна», звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, який уточнив під час розгляду справи та остаточно просив:

- визнати дії ДПІ у м. Сумах, по зменшенню податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року в частині реалізації підприємствам - покупцям товарів, отриманих від ТОВ «Нормаізол» за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року та від ТОВ «Інтехмаш» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року, у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000712203 від 14.03.2014 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 490524 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі - 65045,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000722203 від 14.03.2014 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач протиправно визнав угоди між позивачем та його контрагентами (постачальниками товару) такими, що не мали реальних наслідків на підставі матеріалів зустрічних звірок, відповідно до яких, не було встановлено місце знаходження юридичних осіб. В той же час, реальність всіх операцій в повній мірі підтверджуються відповідною первинною документацією.

Щодо іншого порушення, а саме щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Натур світ» та ТОВ «Укрполагро», відповідач, в ході перевірки, безпідставно визнав угоди укладені позивачем з його контрагентами такими, які не мала на меті отримання економічного ефекту, а як наслідок мали на меті зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість. Однак, позивач зазначає, що спірні угоди є господарськими та мала на меті отримання прибутку, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Також, відповідач безпідставно встановив, що позивачем завищено валові витрати за 1 квартал 2011р. на суму 253702,0 грн., у зв'язку з включенням до складу валових витрат суми непідтвердженої відповідними первинними документами, в той же час, позивач вказує, що відповідач безпідставно не досліджував первинні документи, а зробив свій висновок виключно на підставі даних бухгалтерського обліку незважаючи на посилання позивача на технічну помилку при його веденні.

Іншим порушенням, встановленим відповідачем, є встановлення факту завищення податкового кредиту у зв'язку з невідкоригуванням податкового кредиту на суму товару який був списаний як зіпсований, однак позивач вказує, що вказаний товар був придбаний в межах господарської діяльності і за наслідками щорічної інвентаризації було встановлено його зіпсування, однак норми чинного законодавства не позбавляють платника податків права на сплачену суму ПДВ в даному випадку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з вищевказаних підстав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, свою позицію виклав в запереченні в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та в повній мірі обґрунтовуються актом перевірки позивача.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 13 січня 2014 року по 14 лютого 2014 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки був складений акт від 21 лютого 2014 року №587/2203/36437713/5 відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

п. 5.1, пп. 5.2.1, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 5.3.9, п.5.3, ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1 ст.138, п.п.138.1.1 п. 138.1,п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9, п.п.139.1.12, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 495815,0 грн.;

пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.200.1, ст.200, п.201.1, п.201.2,п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, всього на суму 162170,0 грн.;

п.185, п.186, п.187, п.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за періоди: травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року в частині реалізації підприємствам - покупцям товарів, отриманих від ТОВ «Нормаізол» за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року та від ТОВ «Інтехмаш» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року, у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання;

п.п. 14.1.36, п.14.1, ст.14, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту з ПДВ за періоди квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень2011 року, листопад 2011 року в частині придбання товарів у підприємств - постачальників TOB «Нормаізол» за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року та від ТОВ «Інтехмаш» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання;

абз «г» пп. 164.2.17, п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, пп. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі - 1056,01 грн.

На підставі вказаного акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, відповідно до акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, окрім іншого, став висновок відповідача щодо нереальності здійснення угод по ланцюгу придбання товару, які позивач уклав з своїми постачальниками, а саме: ТОВ «Торг-стандарт», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Елко-лтд», ТОВ «Нормаізол», ТОВ «Сі гейт ейдженсі», ТОВ «Техноторг», ТОВ «Мануал Груп», ТОВ «КПІ Сервіс».

Вказаний висновок відповідач зробив у зв'язку з тим, що ним були отримані: акт про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елко-лтд», акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтехмаш», акт про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мануал Груп», акт про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нормаізол», акт про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сі гейт ейдженсі», акт про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техноторг», акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Торг-стандарт», акт про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПІ Сервіс».

Відповідно до змісту вказаних актів, відповідачем встановлено відсутність суб'єкта господарювання за місцем реєстрації, у зв'язку з цим структурні підрозділи Міндоходів України встановили не можливість фактичного виконання угод по ланцюгу постачання у зв'язку з чим вважали, що в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Суд, не погоджується з даною позицією відповідача та вважає позов в даній частині обґрунтованим, у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Податковий кредит, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень суд робіть висновок, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судом встановлено, що реальне виконання вищевказаних господарських операцій з придбання товарів підтверджується наступною первинною документацією.

Згідно Договору № 604/6 від 06.04.2011 року ТОВ «Інтехмаш» реалізувало ТОВ «Інвентум Україна» товарів (теплоізоляційний матеріал ТСМ Керамічний) на суму 122940,0 грн., ПДВ-20490,0 грн. Здійснення вказаної операції підтверджується видатковими накладними: №1401 від 14.04.2011 року, № 2801 від 28.04.2011 року. Вказаний товар отримувався відповідно до доручень які зазначені у видаткових накладних. У зв'язку з придбанням вказаного товару позивачу були виписані податкові накладні: від 23.05.2011 року №2314, від 30.05.2011 року №3016 (т.1 а.с. 152-163).

Згідно Договору № 1005 від 10.05.11 року ТОВ «Інтехмаш» реалізувало ТОВ «Інвентум Україна» в травні 2011 року теплоізоляційний матеріал ТСМ керамічний на суму 163920,0 грн., ПДВ-27320,0 грн. Здійснення вказаної операції підтверджується видатковими накладними:

№2314 від 23.05.2011 року на суму 40980,0 грн., в т.ч. ПДВ 6830,0 грн.;

№3016 від 30.05.2011 року на суму 81960,0 грн., в т.ч. ПДВ 13660,0 грн.;

№3120 від 31.05.2011 року на суму 40980,0 грн., в т. ч. ПДВ 6830 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Нормаізол», судом встановлено наступне.

В липні 2011 року ТОВ «Нормаізол» реалізувало ТОВ «Інвентум Україна» товарів на суму 18535,20 грн., в т.ч. ПДВ 3089,20 грн.

Дана операція підтверджується видатковими накладними: № КИ-0664 від14.07.2011 року; № ХФ-442 від 20.07.2011 року; № КИ-0734 від 27.07.2011 року. Також факт поставки товару підтверджується ТТН №2707/11 від 27.07.2011 року.

В серпні 2011 року ТОВ «Нормаізол» реалізувало ТОВ «Інвентум Україна» товарів на суму 11370,42 грн., ПДВ 1895,07 грн., дана фінансово-господарська операція підтверджується видатковими накладними: № ХФ-560 від 29.08.2011 року; № ХФ-566 від 30.08.2011 року. Товарно-транспортними накладними № 2908/11 від 29.08.2011 року, №3008/11 від 30.08.2011 року.

В жовтні 2011 року ТОВ «Нормаізол» реалізувало ТОВ «Інвентум Україна» товарів на суму 36029,26 грн., ПДВ 6004,88 грн., дана фінансово-господарська операція підтверджується видатковими накладними: № ХФ-647 від 05.10.2011 року; № ХФ-719 від 27.10.2011 року. Товарно-транспортними накладними № ХФ-647 від 05.10.11 року, №2710/11 від 27.10.2011 року.

В листопаді 2011 року ТОВ «Нормаізол» реалізувало ТОВ «Інвентум Україна» товарів на суму 19731,91 грн. в т.ч. ПДВ 3288,65 грн., дана фінансова-господарська операція підтверджується видатковими накладними: № КИ-1213 від 04.11.2011 року; № КИ-1309 від 21.11.2011 року. Товарно-транспортною накладною №0411/11 від 04.11.11 року, №2710/11 від 21.11.2011 року.

У зв'язку з придбанням вищевказаного товару та сплатою його вартості, у тому числі і ПДВ, позивачу були видані податкові накладні, які оформлені відповідно до норм чинного законодавства (т.1 а.с.201-т.2 а.с.11).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Елко-ЛТД», судом встановлено наступне.

В листопаді 2012 року ТОВ «Елко-ЛТД» без укладання письмової угоди було реалізовано ТОВ «Інвентум Україна» товарів (різаки, мундштуки, редуктори) на загальну суму 3920,16 грн., в т.ч. ПДВ 653,36 грн.

Дана операція підтверджується видатковою накладною № 326,04 від 21.11.2012 року та податковою накладною № 60 від 21.11.2012 року.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно рахунку-фактури № 326 від 21.11.12 року у сумі 3920,16 грн., згідно п/д № 3141 від 21.11.12 року.

На вказану суму позивачу була видана податкова накладна №60 від 21.11.2012 року (т.2 а.с.216-218).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Си Гейт Ейдженси», судом встановлено наступне.

Згідно договору №16-12 від 16.12.11 року ТОВ «Си Гейт Ейдженси» здійснювало транспортно-експедиційні послуги та послуги по організації міжнародних перевезень ТОВ «Інвентум Україна».

За липень 2012 року надано послуг на суму 91490,13 грн. Дана операція підтверджується: актом здачі-приймання робіт №282 від 20.07.2012 року та податковою накладною №62від 20.07.2012 року.

За серпень 2012 року надано послуг на суму 97312 грн., в т.ч. ПДВ 7782,67 грн. Дана операція підтверджується: актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 03.08. 2012 року № 328 та податковою накладною № 18 від 03.08.12 на суму 4560 грн., в т.ч.760 грн., актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 16.08. 2012 року № 364 та податковою накладною № 58 від 16.08.12 на суму 4560 грн., в т.ч.760 грн.

В жовтні 2012 року надано послуг на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ 5293,33 грн.

Дана операція підтверджується: актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 26.10.2012 року № 599 та податковою накладною № 75 від 22.10.2012р.

В листопаді 2012 року надано послуг на суму 107246,72 гри., в т.ч. ПДВ 5652,28 грн.

Дана операція підтверджується: актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 05.11.2012 року № 638 на суму 17860 грн.; актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 05.11.2012 року № 639 на суму 175,99 грн., в т.ч. ПДВ 29,33 грн. та податковою накладною №13 від 05.11.2011 року; актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 27.11. 2012 року № 719 на суму 87312 грн., в т.ч. ПДВ 5306,66 грн., податковою накладною №54 від 09.11.2011 року, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 27.11.2012 року № 720 на суму 1897,75 грн., в т.ч. ПДВ 316,29 грн., податковою накладною №119 від 27.11.2011 року (т.2 а.с.128, 180-207).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно-Торг», судом встановлено наступне.

В липні 2012 року на підставі усної угоди, видаткової накладної № 17867 від 07.07.2012 року, податкової накладної № 1054 від 06.07.2012 року ТОВ «Техно-Торг» було реалізовано ТОВ «Інвентум Україна» мобільний телефон на суму 2464,0 грн., в т.ч. ПДВ 410,67 грн.

В листопаді 2012 року ТОВ «Техно-Торг» було реалізовано комп'ютерну техніку на суму 3665,27 грн., в т.ч. ПДВ 610,88 грн., що підтверджується податковою накладною №442 від 20.11.2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КПІ Сервіс», судом встановлено наступне.

18 лютого 2011 року позивач придбав у ТОВ «КПІ Сервіс» два мобільних телефони, що підтверджується видатковою накладною №РН-4004 від 18 лютого 2011 року та податковою накладною від 17 лютого 2011 року №4130. За вказаний товар позивач сплатив безготівково відповідно до платіжного доручення №527 від 16 лютого 2011 року.

Також 02 березня 2011 року позивач придбав у ТОВ «КПІ Сервіс» ноутбук, що підтверджується видатковою накладною №РН-5614 від 9 березня 2011 року та податковою накладною від 02 березня 2011 року №826. За вказаний товар позивач сплатив безготівково відповідно до платіжного доручення №526 від 02 березня 2011 року (т.2 а.с.170-175).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мануал груп», судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №РН-0008519 від 19 грудня 2012 року позивач придбав у ТОВ «Мануал груп» комп'ютерну техніку на загальну суму 7277.88 грн. в т.ч. ПДВ 1212.98 грн. На вказану суму позивачу була видана податкова накладна від 03 грудня 2012 року №51. За вказаний товар позивач сплатив безготівково відповідно до платіжного доручення №3224 від 03 грудня 2012 року (т.2 а.с.177-179).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Торг- Стандарт», судом встановлено, що до перевірки відповідачу надано наступні договори укладені між ТОВ «Інвентум Україна» та ТОВ «Торг- Стандарт»:

договір оренди нежитлового приміщення № 0103 від 01.03.2011р.;

договір перевезення вантажу №0103п-1 від 01.03.2011р.;

договір експедиційного обслуговування № 0103е-1 від 01.03.2011 р.

На виконання Договору № 0103 від 01.03.2011р. ТОВ «Торг-стандарт» було складено акт надання послуг (оренда нежитлового приміщення за березень 2011р.) б/н від 31.03.2011р. на загальну суму 15000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2500,0 грн. та виписано податкову накладну № 306 від 31.03.2011р.

На виконання Договору №0103е-1 та №0103п-1 від 01.03.2011р. ТОВ «Торг-стандарт» було складено акти надання послуг на загальну суму 56700,0 грн., в т.ч. ПДВ 9450,0 грн. та надано податкові накладні, а саме: №307 від 31.03.2011 р., №305 від 21.03.2011 р., №295 від 11.03.2011 р., №297 від 15.03.2011 р., №296 від 12.03.2011 р., №№294 від 04.03.2011 р. Окрім того до перевірки були надані товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 66-67, 133-150).

Як і у вищевказаних випадках, відповідач визнав вказані угоди такими, що не мали реальних наслідків, оскільки був отриманий акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торг-Стандарт» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011» відповідно до змісту якого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ не змогло встановити фактичне місце знаходження ТОВ «Торг-Стандарт» на час проведення перевірки, а тому зазначило про неможливість вказаною особою здійснювати господарську діяльність.

Однак, суд зазначає, що вищевстановлені обставини про фактичність виконання угод спростовують доводи відповідача щодо відсутності фактів отримання товару.

Щодо отриманих відповідачем довідок та актів від структурних підрозділів Міндоходів України, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з вищевикладеним, підлягає задоволенню і інша, похідна від вищевказаних, вимога позивача щодо визнання протиправними дії ДПІ у м. Сумах, по зменшенню податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року в частині реалізації підприємствам - покупцям товарів, отриманих від ТОВ «Нормаізол» за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року та від ТОВ «Інтехмаш» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року, у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, оскільки вказаними діями відповідач позбавляє позивача на ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків відповідно до фактично вчинених господарських операції.

Іншим порушенням, встановленим відповідачем під час перевірки, є господарські відносини між позивачем та ПП «Натур світ» та ТОВ «Укрполагро».

Так, відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що 03 жовтня 2011 року між позивачем (покупець) та ПП «Натур світ» (постачальник) був укладений договір №1410/1, відповідно до змісту якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію згідно замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію. Постачальник здійснює поставку продукції покупцю, зазначеної в накладній на умовах СРТ Сумська обл. м.Суми, вул. Машинобудівників 1, відповідно до Інкотермс 2010, протягом трьох календарних днів.

На виконання вказаного договору позивач придбав у ПП «Натур світ» коріандр, а саме: відповідно до видаткової накладної №6 від 18 січня 2012 року в кількості 10.5 тони на загальну суму 41580 грн. в т.ч. ПДВ - 6930 грн. та відповідно до видаткової накладної №7 від 19 січня 2012 року в кількості 10 тони на загальну суму 39600 грн. в т.ч. ПДВ - 6600 грн.

На вказаний товар ПП «Натур світ» були виписані податкові накладні №7 від 19.01.2012 року та №6 від 18.01.2012 року.

Отриманий товар в подальшому відповідно до контракту №1010/1 від 10.10.2011 року був реалізований на експорт «P.H.U. Bromex Pawel Broniarek» відповідно до вантажно митної декларації №805130000/2012/427 від 31.01.2012 року. Сума продажу склала 85890,88 грн.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, перевізник ФОП ОСОБА_4, загальна сума наданих послуг склала 11500 грн.

Відповідно до вищевказаних фактичних обставин, відповідач в акті перевірки зазначив, що по операціям з придбання у постачальника ПП «Натур світ» вищевказаних товарів, витрати з урахуванням ПДВ та транспортних послух склали 92680 грн., а реалізовано на експорт на суму 85890,88 грн., тобто витрати позивача, понесені у зв'язку з придбанням цих товарів перевищують обсяг реалізації на 6789,12 грн. В результаті чого відповідач вважає, що вказана операція є збитковою, не спрямована на отримання доходу, та не пов'язана з господарською діяльністю.

Аналогічне за змістом було встановлено інше порушення, а саме: 20 січня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «УкрПолАгро» (постачальник) був укладений договір постачання продукції №20/01, відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю коріандр, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.

На виконання вказаного договору позивач придбав у ТОВ «УкрПолАгро» коріандр, а саме: відповідно до видаткової накладної №20 від 03 квітня 2012 року в кількості 10 т. на загальну суму 34200 грн. в т.ч. ПДВ - 5700 грн. та відповідно до видаткової накладної №30 від 04 квітня 2012 року в кількості 10,5 тони на загальну суму 34952,40 грн. в т.ч. ПДВ - 5825,40 грн.

На вказаний товар ТОВ «УкрПолАгро» були виписані податкові накладні №36 від 03.04.2012 року та №37 від 04.04.2012 року.

Отриманий товар в подальшому відповідно до контракту №1010/1 від 10.10.2011 року був реалізований на експорт «P.H.U. Bromex Pawel Broniarek» відповідно до вантажно митної декларації №805130000/2012/3414 від 05.04.2012 року. Сума продажу склала 80701,05 грн.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, перевізник ФОП ОСОБА_4, загальна сума наданих послуг склала 13000 грн.

Відповідно до вищевказаних фактичних обставин, відповідач в акті перевірки зазначив, що по операціям з придбання у постачальника ТОВ «УкрПолАгро» вищевказаних товарів, витрати з урахуванням ПДВ та транспортних послух склали 82152,40 грн., а реалізовано на експорт на суму 80701,05 грн., тобто витрати позивача, понесені у зв'язку з придбанням цих товарів, перевищують обсяг реалізації на 1451,35 грн. В результаті чого відповідач вважає, що вказана операція є збитковою, не спрямована на отримання доходу, та не пов'язана з господарською діяльністю.

Вказані висновки про збитковість вищевказаних операції відповідач робить тільки у зв'язку з тим, що враховує в складі собівартості придбаного товару суму сплаченого ПДВ.

Суд не погоджується з вищевказаною позицією відповідача у зв'язку з наступним.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач відніс до податкового кредиту суми ПДВ по придбаному вищевказаному товару, в зв'язку з тим, що при реалізації товару на експорт ціна придбання не покрила витрат у зв'язку з його придбанням на внутрішньому ринку. Відповідач стверджує, що операції з продажу товару на експорт мають збитковий характер, оскільки в ціні товару не враховані суми податку на додану вартість, сплачені при його придбанні на внутрішньому ринку. При цьому в обґрунтування факту порушення відповідач посилається на наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, яким затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", щодо включення до первісної вартості запасів суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству (п.9).

Суд зазначає, що вказана норма передбачає включення до первісної вартості запасів виключно непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству. При цьому, тим же пунктом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", визначено що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. ст.14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Зазначеним розділом Податкового кодексу України передбачено відшкодування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи, що податок на додану вартість є податком який відшкодовується підприємству, він не підлягає включенню до собівартості та первісної вартості запасів.

Аналогічні норми містить і п.п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого, не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, в порушення зазначених вище норм законодавства, ДПІ у м. Сумах було фактично враховано у складі собівартості товару суми податку на додану вартість, що сплачений постачальнику, що призвело до безпідставного висновку про продаж товару дешевше собівартості.

Виходячи з аналізу перелічених норм законодавства та згідно порядку обліку податку на додану вартість, що встановлений Інструкцією Міністерства фінансів України від 01.07.1997 р. № 141 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість" та нормами Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість не впливають на склад доходів та витрат підприємства.

Отже, суми ПДВ, що сплачені постачальнику в ціні товару не є витратами підприємства.

Враховуючи приписи вищевказаних норм та досліджену судом фактичність поставки товару, суд вважає вимоги позивача в даній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Іншим порушенням, встановленим відповідачем під час проведення перевірки, є завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2011 року у сумі 14968 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджених податковими накладними.

Так, судом встановлено, що позивачем було отримано від ТОВ «Нафтогазмаш 2010» податкові накладні, а саме: №34 від 30.12.2011 року на суму 41800 грн., в т.ч. ПДВ 6766,67 грн. та №35 від 30.12.2011 року на суму 48000 грн., в т.ч. ПДВ 8000 грн.

Відповідачем, в ході перевірки, встановлено, що податкові накладні заповнені з помилками, а саме: в податковій накладній №35 у рядку усього по розділу І «Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ» зазначена сума 48000 грн. замість 40000 грн., а в податковій накладній №34 у рядку усього по розділу І «Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ» зазначена сума 41800 грн., замість 34833,33 грн., також зазначено суму ПДВ в розмірі 6766,67 грн. замісить 6966,67 грн.

В реєстрі отриманих податкових накладних і додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за грудень 2011 р. позивач по постачальнику ТОВ «Нафтогазмаш 2010» відображено вірні суми без врахування вищевказаних помилок.

У зв'язку з вказаними технічними помилками відповідач вважав вказані податкові накладні такими, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в даній частині, зазначає, що вказані помилки є суто технічними, які не потягли за собою жодних наслідків в тому числі і невірного визначення даних податкового обліку про що вказав в акті перевірки і відповідач.

Ішим порушенням, встановленим відповідачем під час проведення перевірки, є порушення п.п. «а» п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 ПК України, а саме: завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2011 року у сумі 16667 грн. у зв'язку з тим, що не було проведено коригування податкового кредиту на суму ПДВ зі списаних товарів, по яким раніше було сформовано податковий кредит.

Судом встановлено, що в грудні 2010 року позивачем придбано у ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат» товар (сир, масло) на загальну суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 та отримано податкову накладну №1358 від 28.12.2010 р.

Фактично товар був отриманий відповідно до видаткових накладних: №15515 від 10.01.2011 р., №15514 від 10.01.2011 р., №15743 від 17.01.2011 р., №15990 від 24.01.2011 р., №16250 від 31.01.2011 р.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

В подальшому, під час проведення щорічної інвентаризації в грудні 2011 року позивачем було встановлено факт зіпсованості товару, у зв'язку з чим, був складений акт на знищення продукції від 16.12.2011 року.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем здійснено операції зі списання зіпсованих товарів, які вже не можуть бути використані у межах його господарської діяльності, то він не має права залишати суми ПДВ, сплачені при їх придбанні у складі податкового кредиту, у зв'язку з чим, відповідач вважав, що в даному випадку позивач повинен був відкоригувати вказаний податковий кредит.

Однак, суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки вона суперечить нормам Податкового кодексу України, а відповідачем, ані в акті перевірки, ані його представником в судовому засіданні, не наведено жодної норми на обґрунтування своєї позиції.

Іншим порушенням, встановленим відповідачем під час проведення перевірки, є порушення п.5.1. ст.5, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування забутку підприємств», а саме: встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011р. на суму 253702,0 грн.

Так, відповідачем в акті перевірки встановлено, що відповідно до наданих для перевірки первинних та зведених бухгалтерських документів сума валових витрат по р.04.1 Декларації за 1 квартал 2011р. повинна дорівнювати 1450110,0 грн., а за даними Декларації вона становить 1703812,0 грн.

Таким чином, відповідач вважав, що в результаті зазначеного порушення ТОВ «Інвентум Україна» завищено валові витрати за 1 квартал 2011р. на суму 253702,0 грн., в зв'язку з включення до складу валових витрат суми не підтвердженої відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд, задовольняючи позовні вимоги позивача в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем дійсно була допущена вищезазначена помилка в бухгалтерському обліку, але, як вказує позивач, вказана помилка є суто технічною у зв'язку з запровадження комп'ютеризованого бухгалтерського обліку та подання електронної форми звітності.

Однак, відповідальність за ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку передбачена тільки ст. 164-2 КпАП України, відповідно до якої, відповідальність за вказане порушення тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

В той же час, відповідач донараховуючи податкові зобов'язання у зв'язку з включення до складу валових витрат суми не підтвердженої відповідними первинними документами визначав суму валових витрат виключно на підставі даних бухгалтерського обліку, а не на підставі первинних документів.

На вказану обставину позивач посилався під час адміністративного оскарження, однак, належної оцінки вказаній обставині відповідач не надав.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв в перевіряємому періоді), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вказаної норми вбачається, що дані первинних документів превалюють над бухгалтерським обліком, а тому відповідач проводячи перевірку повинен був встановлювати відповідність даних податкової декларації на підставі дослідження первинних документів.

На вказаному наполягав і позивач, надаючи на перевірку первинні документи, які надав і суду під час судового розгляду.

В даному випадку, відповідач повинен був, відповідно до п. 78.1.5 ПК України, призначити та провести документальну позапланову перевірку позивача виключно з питань, що стали предметом оскарження.

В той же час, суд позбавлений можливості визначити суму валових витрат на підставі наданих первинних документів, однак, відповідно до п. 78.1.12 ПК України, відповідач не позбавлений можливості провести документальну позапланову перевірку позивача з даного питання.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що в даній частині позову висновки відповідача є передчасними та необґрунтованими, а тому позов в даній частині підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712203 від 14.03.2014 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 490524 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі - 65045,50 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722203 від 14.03.2014 року.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області по зменшенню податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року в частині реалізації підприємствам - покупцям товарів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаізол" за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року та від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехмаш" за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року, у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 14 березня 2014 року №0000712203 та №0000722203 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 490524 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" (ідентифікаційний код 36437713, вул. Машинобудівників, 1, м. Суми, Сумська область, 40030) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 12 травня 2014 року