Ухвала суду № 38967126, 29.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"29" травня 2014 р. Справа № 806/642/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожсервіс».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 31 січня 2014 року №00000112202.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам, встановленим під час перевірки.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Пожсервіс" з питань документального підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Продукт-Сервіс" за вересень 2011 року та січень 2012 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області складено акт від 21 січня 2014 року №240/22-02/33020041.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Продукт-Сервіс" у сумі 18211 грн.

31 січня 2014 року, на підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення №00000112202, яким ТОВ "Пожсервіс", донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27317 грн. у т.ч. 18211 грн. - за основним платежем та 9106 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції надаючи правову оцінку винесеному податковому повідомленню-рішенню прийшов до висновку, що позивачем правомірно, на підставі ст.198 ПК України, віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарською операцією з ПП "Продукт-Сервіс" за вересень 2011 року та січень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як убачається з матеріалів справи, 29 серпня 2011 року позивачем для здійснення господарських операцій було укладено договір №2908/1 з ПП "ПРОДУКТ-СЕРВІС" щодо поставки товарно-матеріальних цінностей ( а.с. 51,52).

На виконання умов даного договору та замовлення від ТОВ "Пожсервіс" від 29.09.2011 року, 04.01.2012 року, 24.01.2012 року та 25.01.2012 року, ПП "ПРОДУКТ-СЕРВІС" поставило для позивача товаро-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 45-48, 54,55).

Так само, ПП "ПРОДУКТ-СЕРВІС" у вересні та 2011 року та січні 2012 року виписало для ТОВ "Пожсервіс" податкові накладні на отримання товару на загальну суму 109266 грн., в тому числі 18211 грн., які були включені позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2011 року та січні 2012 року.

Розрахунки за вказаний товар проведено у безготівковій формі та відображено по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Доводи податкового органу щодо відсутності доказів про передачу товару, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що згідно журналу реєстрації довіреностей та змісту видаткових накладних, товар від ПП "Продукт-Сервіс" отримував ОСОБА_1

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем в повній мірі підтверджено первинними документами формування податкового кредиту за вказані періоди.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Посилання податкового органу на дефектність первинних документів, а саме не відповідність дати на видатковій накладній не впливає на правильність формування позивачем податкового кредиту, оскільки в судовому засіданні встановлено, що у зазначеній накладній міститься описка, оскільки за асортиментом та кількістю, товар було отримано у вересні 2011 року.

Так само, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції і посилання податкового органу про те, що не має можливості ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору, оскільки до перевірки не було надано нормативно-технічну документацію, ТУ, ДС сертифікатів по угоді з ПП "ПРОДУКТ-СЕРВІС".

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, податковим органом ні під час перевірки, а так само при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій не підтверджено відсутність первинних документів чи оформлення їх неналежним чином.

Також, не є підставою для донарахування грошових зобов'язання з податку на додану вартість і те, що контрагент позивача ПП "Продукт-Сервіс" здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки формувало податковий кредит за рахунок "фіктивних" фірм по ланцюгу постачання, що підтверджується актами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обставини, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" березня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожсервіс" вул.Островського,5,м.Житомир,10006

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,