Постанова № 38966858, 26.05.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/799/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Герасименко В.А., Жук М.А., Мацюк Т.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Електротермометрія" (далі - ПАТ "Електротермометрія", позивач, товариство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач, інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка з питань правильності визначення об'єкта оподаткування у деклараціях з податку на прибуток за 2012 рік та з питань взаємовідносин з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт №1629/22-1/00225644 від 03 грудня 2013 року.

Не погоджуючись з висновками перевірки, з фактами і даними, викладеними в акті перевірки, ПАТ "Електротермометрія" подало письмові заперечення, у зв'язку з чим, Луцькою ОДПІ призначена повторна документальна виїзна перевірка з питань, що становлять предмет заперечення. Результатом додаткової перевірки став акт від 31 січня 2014 року №579/22-1/00225644, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-від 11 лютого 2014 року №0001412201 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 453 975, 00 грн;

-від 11 лютого 2014 року №0001422201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 158 633,00 грн, в тому числі 158 633,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Волинській області дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення, а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за І квартал 2011 року на 2 971,00 грн і нараховано 1,00 грн штрафних (фінансових) санкцій - податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2014 року №0002992201.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року №6628/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

В основу вказаних рішень контролюючого органу покладений висновок про нереальність господарських операцій зі страхування вантажів, які були проведені між позивачем та його контрагентом - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (далі - ПрАТ "СК " Прогрес-Фонд", страховик).

Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки генеральний договір добровільного страхування вантажів від 01 жовтня 2008 року було укладено із страховиком з дотриманням вимог чинного законодавства України, страхові платежі були сплачені, що свідчить про реальність вказаного договору, а витрати за цим правочином правомірно були віднесені до складу валових. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201.

Представники підприємства у судовому засіданні позовні вимоги підтримують. Додатково звертали увагу суду на той факт, що валові витрати підприємства у 2012 році вже були предметом перевірки Луцької ОДПІ, про що складено акт від 21 листопада 2012 року №6346/22-6/0025644. Також, податковим повідомленням-рішенням від 04 квітня 2014 року №0002992201 підприємству була донарахована сума основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 972 грн, в той час як підприємство у період, що перевірявся мало від'ємне значення, що не враховано контролюючим органом.

Додатково пояснили, що на виконання вимог ухвали суду від 25 квітня 2014 року не можуть надати належну копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року у справі №827/18310/13-а з відміткою суду про набрання нею законної сили, оскільки це судове рішення оскаржено в апеляційному порядку. За усною інформацією, яка отримана в Київському апеляційному адміністративному суді, вказане судове рішення залишено без змін, однак жодних письмових доказів, що підтверджують даний факт представники підприємства надати не можуть.

З цих підстав вважають висновки податкового органу необґрунтованими та просять суд задовольнити позов.

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, в судовому засіданні та в письмових запереченнях від 06 травня 2014 року (т.1 а.с.54-55) адміністративний позов не визнав та просить суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачем завищені валові витрати у зв'язку із безпідставним включенням до їх складу витрат на оплату договору страхування, укладеного із ПАТ "СК "Прогрес-Фонд", який, на думку контролюючого органу, є нереальним та не несе правових наслідків, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів в місті Києві від 19 липня 2013 року №445/2250/30303336.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Електротермометрія" 20 лютого 1992 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є 26.51 «Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації», 86.23 «Стоматологічна практика», 93.19 «Інша діяльність у сфері спорту», 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 56.29 «Постачання інших готових страв», що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с. 129-130).

Як слідує з матеріалів справи в період з 21 січня 2014 року по 27 січня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення об'єкта оподаткування у деклараціях з податку на прибуток за 2012 рік та з питань взаємовідносин з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складений акт №579/22-1/00225644 від 31 січня 2014 року (т.1 а.с.11-32).

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення товариством підпунктів 14.1.27, 14.1.231, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету всього на суму 233 115,00 грн (т.1 а.с.32).

Вказаний висновок мотивований тим, що Луцькою ОДПІ отриманий від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів в місті Києві акт перевірки від 19 липня 2013 року №445/2250/30303336. В даному акті вказано, що відповідно до статтей 1, 29, 31 Закону України №85/96-ВР від 07 березня 1996 року "Про страхування", частини першої, п'ятої статті 203, пункту другого статті 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 137.14 статті 137, підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, правочини, укладені ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. В зв'язку з вищевказаним, валові внески, одержані (нараховані) платником на його користь за договорами стахування і перестрахування за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року у загальній сумі 1 280 412 622,00 грн та валові внески, сплачені ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за договорами перестрахування за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року у загальній сумі 701 195 527,00 грн підлягають зменшенню, внаслідок чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності у сумі 17 375 638,00 грн (т.1 а.с.62-63).

Крім того, на думку податкового органу, факт укладення договору страхування має посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом,сертифікатом). У ПАТ "Електротермометрія" в наданих для перевірки копіях первинних документів щодо підтвердження взаємовідносин із ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року та в ході позапланової перевірки встановлено відсутність страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів) (т.1 а.с.26).

На підставі висновків акту перевірки від 31 січня 2014 року №579/22-1/00225644 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-від 11 лютого 2014 року №0001412201 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 453 975, 00 грн (т.1 а.с.8);

-від 11 лютого 2014 року №0001422201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 158 633,00 грн, в тому числі 158 633,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними санкціями (т.1 а.с.9);

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201 та оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Волинській області. Однак, від 17 березня 2014 року №1797/10/03-20-10-04-06 податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення, а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за І квартал 2011 року на 2 971,00 грн і нараховано 1,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2014 року №0002992201 (т.1 а.с.10, 56-61).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року №6628/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 33-34 зворот).

Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року у справі №826/18310/13-а визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів в місті Києві щодо складання висновків, викладених у акті від 19 липня 2013 року №445/2250/30303336 під час проведення планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року. Однак, оскільки на вимогу суду представники позивача не надали належним чином завірену копію вказаного судового рішення (з відміткою суду про набрання законної сили), тому викладені в цьому рішенні обставини до уваги не беруться (т.1 а.с.43-46, 47-48).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201, а також висновкам Луцької ОДПІ, які викладені в акті перевірки від 31 січня 2014 року №579/22-1/00225644 суд зазначає наступне.

Розглядувані правовідносини виникли з приводу нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а відтак врегульовані Податковим кодексом України.

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Електротермометрія" (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №1001/05-309 від 01 жовтня 2008 року, згідно з яким страховик здійснює страхування відповідальності перед третіми особами страхувальника за шкоду, яка може бути нанесена страхувальником третім особам під час здійснення підприємницької діяльності. Згідно з умовами даного договору страховий випадок - це подія, яка має ознаки випадковості, а саме пред'явлення третьою особою обґрунтованої майнової претензії про відшкодування завданої шкоди в результаті здійснення страхувальником підприємницької діяльності, наслідком якої стали: шкода життю, здоров'ю третьої особи - фізичної особи (смерть, стійка втрата працездатності чи тимчасова непрацездатність третьої особи), шкода майну третьої особи - фізичної особи, шкода, заподіяна третій особі - юридичній особі. Згідно із пунктами 3.1, 3.3, 3.4 зазначеного договору загальна страхова сума складає 2 422 00,00 грн, з яких за завдання шкоди життю та здоров'ю третіх осіб 484 400,00 грн (20%), за завдання шкоди майну третіх осіб 968 800,00 грн (40%) та завдання шкоди майну юридичних осіб - 968 800,00 грн (40%). Страховий платіж становить 100 997,40 грн, який сплачується до 30 квітня 2012 року (т.1 а.с.35-41).

На виконання генерального договору добровільного страхування вантажів №1001/05-309 від 01 жовтня 2008 року страховику були перераховані страхові виплати, що підтверджується платіжними дорученнями від 01 лютого 2011 року №99, від 09 березня 2011 року №254, від 31 березня 2011 року №442, від 06 травня 2011 року №617, від 14 червня 2011 року №826, від 04 липня 2011 року №1800, від 03 серпня 2011 року №2063, від 31 серпня 2011 року №1141, від 30 вересня 2011 року №2712, від 01 листопада 2011 року №1259, від 19 грудня 2011 року №3576, від 18 січня 2012 року №42, від 23 лютого 2012 року №442, від 27 березня 2012 року №693, від 03 квітня 2012 року №770, від 16 травня 2012 року №1201 (т.2 а.с.110-121).

Фактичне здійснення перевезень, які страхувалися, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме реєстрами перевезень, товаро-транспортними накладними та подорожніми листами (т.1 а.с.72 - т.2 а.с.109).

Враховуючи те, що позивач є виробником інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження і навігації, здійснює поставки товару за власний кошт, тому, на думку суду, об'єктивно існує ризик нещасного випадку та втрати вантажу під час здійснення перевезень. З цих підстав для підприємства є економічно доцільним укладення з ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" договору страхування вантажів і такий договір спрямований на досягнення реальної господарської мети.

Крім того, ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" має безстрокову ліцензію на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків серії АВ № 469819, видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 28 липня 2009 року (т.1 а.с.42).

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який закріплений у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд витребував в Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) інформацію стосовно наявності у ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" ліцензії на добровільне страхування від нещасних випадків (т.1 а.с. 50).

Як слідує з листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 15 травня 2014 року №4009/13-9 (т.2 а.с.127) ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" було видано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків згідно Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) від 25 червня 2009 року №476

Відповідно до Указу Президента України від 23 листопада 2011 року №1069/2011 прийнято рішення про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка 20 лютого 2012 року внесена до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Нацкомфінпослуг не є правонаступником Держфінпослуг. У зв'язку з цим, у Нацкомфінпослуг відсутня можливість надати інформацію стосовно тимчасового зупинення (обмеження) дії вищезазначеної ліцензії за період з 2010 року по 20 лютого 2012 року.

На період з 20 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року тимчасового зупинення (обмеження) дії та анулювання (відкликання) ліцензії на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків не було. Також Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було повідомлено, що Розпорядженням від 27 лютого 2014 року №567 Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" було тимчасово зупинено (обмежено) дію всіх ліцензій, в зв'язку з невиконанням заходу впливу. Станом на квітень 2014 року та сьогоднішній день дія ліцензії на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків є тимчасово зупинена (обмежена).

З цього можливо зробити висновок, що на момент проведення господарських операцій зі страхування вантажів (жовтень 2008 року - травень 2012 року), ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" мало діючу ліцензію на право добровільного страхування від нещасних випадків. Доказів протилежного податковий орган не надав, хоча в ухвалі від 25 квітня 2014 року суд витребовував всі документи, які можуть свідчити про нереальність господарських операцій між сторонами (т.1 а.с. 47-48).

Доводи контролюючого органу, що укладення договору страхування має посвідчуватися страховими полісами є помилковим, оскільки відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З аналізу цієї норми законодавства слідує, що договір страхування може укладатися як у формі одного письмового документу, так і шляхом подачі страхувальником письмової заяви та видачі на підставі неї страхового свідоцтва (поліса).

У розглядуваному випадку, договір страхування був укладений між сторонами шляхом складання єдиного письмового документу - генерального договору добровільного страхування вантажів №1001/05-309 від 01 жовтня 2008 року, а тому доводи податкового органу про необхідність наявності страхових полісів є помилковими та не беруться судом до уваги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинний Податковий кодекс України не наділяє органи доходів і зборів компетенцією надавати оцінку правочинам на предмет їх відповідності нормам страхового законодавства, оскільки державне регулювання у цій сфері здійснюється іншим органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Зокрема, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке затверджено Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011, здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері відноситься до завдань саме цієї Комісії.

Крім того, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства (в тому числі щодо нереальності правочину) контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи.

В іншому разі здійснення аналізу дотримання чинного законодавства при укладенні та/або виконанні правочинів, у тому числі на предмет порушення інтересів держави, не належить до компетенції контролюючих органів. Зазначене стосується і оцінки відповідачем дотримання учасниками спірних господарських операцій норм законодавства про регулювання діяльності на ринку фінансових (страхових) послуг. Можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування. Відтак, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області не наділена компетенцією на перевірку правочинів та господарських операцій ПрАТ "СК " Прогрес-Фонд " на предмет відповідності страховому законодавству.

На думку суду, за умови коли ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" мало діючі ліцензії, що надають право на здійснення страхування, а Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ці ліцензії не анульовані, тому відсутні підстави для визнання страхових договорів нікчемними (нереальними) з мотивів відсутності у страховика належної податкової правосуб'єктності.

Будь-яких доказів того, що ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" не декларувало доходи по господарських операціях з позивачем, податковим органом не надано.

На думку суду, можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат.

Крім того, відсутність страхових випадків протягом дії генерального договору добровільного страхування вантажів №1001/05-309 від 01 жовтня 2008 року не може свідчити про нереальний характер такого договору.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування валових витрат по господарських операціях з ПрАТ "СК " Прогрес-Фонд", відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер таких господарських операцій, а тому висновки податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, та його представники у судовому засіданні не в повній мірі довели суду обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони винесені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки зазначені в акті перевірки від 31 січня 2014 року №579/22-1/00225644 висновки Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області є необґрунтованими і безпідставними та у судовому засіданні не доведено правомірності винесених рішень від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201, тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Електротермометрія" за подання даного позову сплатило судовий збір у розмірі 987,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23 квітня 2014 року №1067 (а.с.2).

Натомість при поданні даного позову позивачу слід було сплачувати 487,20 грн, тобто 10 відсотків від чотирьох розмірів мінімальних заробітніх плат (1218 грн x 4). Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому 487,20 грн судового збору слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Суд роз'яснює ПАТ «Електротермометрія», що решта суми судового збору у розмірі 499,97 грн є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу ухвалою суду за його письмовою заявою в порядку, який визначений статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 11 лютого 2014 року №0001412201, №0001422201, від 04 квітня 2014 року №0002992201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" (43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 40, ідентифікаційний код юридичної особи 00225644) судовий збір у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 30 травня 2014 року.