Ухвала суду № 38966501, 27.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/143/14-ц

Провадження № 22-ц/779/987/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Меленко О.Є., Девляшевського В.А.,

секретаря - Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановленої огорожі, приведення земельної ділянки у попередній стан, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2014 року позов задоволено: зобов'язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0004 га по АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно збудованої огорожі (сітки) з бетонним фундаментом; зобов'язано ОСОБА_2 привести земельну ділянку у попередній стан відповідно до встановлених державним актом на право власності на землю меж; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 230 грн.

Відповідач ОСОБА_6 оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку. Вважає рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не дослідив обставини, що виникли у справі в серпні 2013 року, а спір - таким, що носить характер спору про власність. Апелянт заперечує проти всіх доказів, використаних міським судом та зазначає, що позов базується на неправдивому висвітленні подій за змістом і в часі. Зазначає, що доказом вини позивачів є те, що Державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0975 га по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_3, прийнято з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, оскільки на час прийняття рішення була відсутня відповідна технічна документація із землеустрою. Крім того відповідно до копії листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 11.03.2014 громадянином ОСОБА_3 було здійснено самовільну реконструкцію господарської будівлі під житловий будинок, який знаходиться в притул до межі громадянки ОСОБА_2, на що складено протокол про адміністративне правопорушення. Зі слів апелянта, дана будівля зведена до приватизації земельної ділянки, тобто до 2008 року, а згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не має права власності на нього, тому відповідно до ст. 328 ЦК України будівництво є незаконним. Апелянт стверджує, що дані докази суд не взяв до уваги. Вважає неправильним відхилення судом клопотання представника позивача - ОСОБА_7 від 13.03.2014 про відкладення розгляду справи. Посилається на ч. 2 ст. 169 ЦПК України, що судовий розгляд мав бути відкладений, оскільки відповідач не з'явився вперше судове засідання.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2014 року і припинити провадження по даній справі або винести інше рішення.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали просили її задовольнити з указаних у ній мотивів. Пояснили, що земельна ділянка позивачів була їм надана та приватизована з порушеннями, у тому числі й щодо правильних меж цієї ділянки. На час погодження меж для приватизації це питання відповідачем не піднімалось, але потім з'ясувалось, що позивачі зайняли частину ділянки і так приватизували. Між ними була досягнута усна домовленість про приведення меж до попереднього стану, однак цього позивачами зроблено не було. Тоді ними і було встановлено огорожу. Вважають, що їх право порушено тим, що після приватизації земельної ділянки позивачами дах їх (відповідача) гаражу виступає на земельну ділянку позивачів, а це є порушенням існуючих норм і правил. Таким чином, апелянт виявляється порушником із-за неправильної межі. Це і є порушенням їх прав.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх представник проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, хоча була належно повідомлена.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

За матеріалами справи, позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0975 га по АДРЕСА_1 міської ради (далі - земельна ділянка позивачів), що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 888440 від 30.10.2008 (а.с. 4, 49) та копією Висновку Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів від 29.06.2006 №1250 (а.с. 6).

Згідно копій Технічного звіту від 20.10.2006 (а.с. 5) та Акту встановлення меж земельної ділянки було здійснено погодження меж із суміжними землекористувачами, в тому числі і з відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 8-9). Актом обстеження земельної ділянки від 31.10.2013 (а.с. 10), Актом відновлення зовнішніх меж землеволодіння в натурі та передачі межових знаків на зберігання від 31.10.2013 (а.с. 11-13), копією листа Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області (далі - Інспекція) від 30.01.2014 №04-01/284 (а.с.65) та листом ТзОВ Науково-виробничого підприємства «ГІС» (а.с. 15, 62) підтверджено, що громадянка ОСОБА_2 самовільно захопила частину земельної ділянки позивачів, площею 0,0004 га по АДРЕСА_1 міської ради (далі - спірна земельна ділянка).

На а.с. 18-19, 54-57 містяться фототаблиці із зображення зміни розташування огорожі на спірній земельній ділянці.

Таким чином, земельна ділянка позивачів використовується на підставі належних правовстановлюючих документів, які не скасовані і є дійсними, а факт самовільного встановлення відповідачем-апелянтом огорожі на цій земельній ділянці підтверджено відповідними доказами.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, враховуючи приписи ст. 152 ЗК України, ст. 386 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_2 самовільно захопила суміжну частину вищевказаної земельної ділянки позивачів площею 0,0004 га, чим порушила право власності останніх на землю як її законних співвласників, а тому зобов'язана усунути перешкоди в користуванні позивачами земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановленої огорожі та приведення земельної ділянки у попередній стан.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки приписами ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_3 здійснив самовільну реконструкцію господарської будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_1, оскільки ані вказана будівля, ані законність її реконструкції, ані право власності на неї не являються предметом судового розгляду у даній справі та не заперечують право ОСОБА_3 (і інших співвласників) як законного співвласника спірної земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його (їх) прав на землю.

Судом першої інстанції правильно не було прийнято до уваги надані відповідачем докази, як такі, що не стосуються предмету судового розгляду (а.с. 72, 109, 110).

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Є. Меленко

В.А. Девляшевський