Ухвала суду № 38965329, 30.05.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/145/14-к Провадження №11-кп/773/200/14 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова Ольга Михайлівна Категорія:ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого-судді - Бешти Г.Б.,

суддів - Польового М.І., Гапончука В.В.,

з участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Кравчука О.В.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 березня 2014 року щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Набережні Човни, Автозаводського району, Казань-Татарстан, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не працюючого, розлученого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 29.11.1999 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.3 ст.140, ч.1 ст.145, ст. 42, ч.3 ст.42 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією частки майна. Постановою Бердичівського міського суду Житомирської області від 07.12.2000року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання - 1 рік 3 місяці 4 дні;

- 01.08.2002 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.3 ст. 185,71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від від 06.09.2004 року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання - 8 місяців 16 днів;

- 29.11.2006 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна. Постановою Бердичівського міського суду Житомирської області від 28.10.2009 року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання - 1 рік 7 місяців 13 днів;

- 19.05.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/4 майна. Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 05.06.2012 року замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи на невідбутий термін покарання 10 місяців 26 днів. Згідно повідомлення Рівненського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції 27.09.2013 року знятий з обліку у зв'язку із відбуттям строку покарання,

визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 3 (три) роки.

До вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання змінено на тримання під вартою, взято під варту з зали суду. Початок строку відбуття покарання постановлено рахувати з 27.03.2014 року.

Постановлено стягнути:

- з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м.Київ Дарницький район вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) 7 500,00 (сім тисяч п'ятсот) грн. у відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника;

- з ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) 100 000,00 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину;

- з ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_3) 40 000 (сорок тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину та 2000,00 (дві тисячі) грн. у відшкодування витрат, понесених на правову допомогу;

- з ОСОБА_4 в користь САЕ НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області (р\р 31111115700070 в ГУДКСУ у Волинській області МФО 803014, ідентифікаційний код 37940181) витрати на залучення експертів при проведенні судової автотехнічної експертизи в сумі 321 грн. 20 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів та арештованого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він 31 серпня 2013 року близько 00 години 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «Мазда 323», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6, рухаючись автодорогою Н-22, сполученням «Устилуг-Луцьк-Рівне» в напрямку м. Рівне зі швидкістю 80-90 км/год, в порушення вимог пунктів 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, в'їхавши у населений пункт с. Звірів Ківерцівського району Волинської області, який позначений дорожнім знаком 5.45 «Звірів», що дозволяє рух транспортних засобів не більше 60 км/год, перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху транспортного засобу, не зменшив швидкість руху, не переконався в безпеці руху і продовжував рух, при цьому за зміною дорожньої обстановки не слідкував, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, здійснив наїзд на ОСОБА_7, який переходив проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7, отримав тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого настала смерть потерпілого. Порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_4 та в його інтересах захисник - адвокат ОСОБА_5 в своїх апеляціях вказують, що ДТП сталось внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та переходив дорогу поза пішоходним переходом. На їх думку, суд призначив обвинуваченому надто суворе покарання.

Також зазначають, що обвинувачений підпадає під дію Закону України "Про амністію" від 08 квітня 2014р., оскільки на момент набрання чинності даного закону ОСОБА_4 перебуває на "Д" обліку з діагнозом ВІЛ-інфекція 1 стадії та хронічний вірусний гепатит типу "С", а тому прохають звільнити обвинуваченого від відбування покарання, призначеного вироком Ківерцівського районного суду від 27.03.2014р.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, думку обвинуваченого і його захисника, які апеляцію підтримали і просили звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році», міркування потерпілих та їх представника, прокурора, які заперечили апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції та клопотання ОСОБА_4 про застосування амністії не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у порушенні ним пунктів 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, які наступили, ґрунтуються на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Крім повного визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина підтверджується зібраними по справі і дослідженими судом першої інстанції доказами.

Твердження апелянтів про те, що ДТП сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та переходив дорогу поза пішоходним переходом не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 керував автомобілем, який рухався у населеному пункті с. Звірів Ківерцівського району зі швидкістю 80-90 км/год., тобто з порушенням вимог п. 12.4, п. 12.9 Правил дорожнього руху України. Саме через перевищення швидкості та інші порушення ПДР обвинувачений здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_7

За висновком судово-медичної експертизи № 336 від 30 вересня 2013 року (а.с.20-26) при дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді повного травматичного розриву спинного мозку на межі з довгастим мозком, повного розриву атланто-потиличного з'єднання з пошкодженням задньої арки 1 шийного хребця і зубоподібного відростка 11 шийного хребця, закритої черепно-мозкової травми у вигляді епідурального і субдурального крововиливів в ділянці великого потиличного отвору, субарахноїдальних крововиливів, забоїв речовини головного мозку, повного косого компресійного перелому 1 поперекового хребця з повним розривом плеври, травматичного розриву правої долі печінки, травматичних розривів селезінки в ділянці воріт, крововиливів в корені легень, розриву лівого крижово-клубового з'єднання, відкритих багато фрагментарних переломів обох кісток лівої гомілки на межі нижньої і середньої третин, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

Причиною смерті ОСОБА_7 є травматичні розриви спинного мозку з розривом атланто-потиличного з'єднання та переломами хребців шийного і поперекового відділів хребта внаслідок отриманої поєднаної тупої травми тіла.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 206 від 07.11.2013 року (а.с.85-89) в даній дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля «Мазда 323» р.н. знак НОМЕР_4 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР, тобто рухатись автомобілем зі швидкістю не більшою ніж 60 км/год і в момент об'єктивного виявлення на проїзній частині пішохода негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При дозволеній згідно до вимог ПДР швидкості руху транспортного засобу (60,0 км/год) ОСОБА_4 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування негайного гальмування.

Оскільки автомобіль ОСОБА_4 рухався зі швидкістю 80-90км/год, тому уникнути наїзду на пішохода обвинувачений не мав технічної можливості.

Такі дії ОСОБА_4 перебувають у прямому причинному зв'язку із наслідками, що настали внаслідок ДТП.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4 суд, як вбачається з вироку, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, однак вчинений з необережності, обставини за яких вчинено злочин. Враховано судом також дані про особу винного, а саме те, що за місцем проживання він характеризується посередньо, розлучений, не працює, проживає з батьками-пенсіонерами, батько є інвалідом 2 групи з дитинства, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має незняту та непогашену судимість, хворіє на ВІЛ та гепатит "С".

До обставин, що пом'якшують покарання суд відніс щире каяття, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Одночасно було враховано думку потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання.

Зазначені обставини, як визнав суд першої інстанції, є такими, що дають підстави для призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією закону, за яким він притягнутий до відповідальності.

Клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування до ОСОБА_4 Закону України "Про амністію в 2014 році" також є безпідставним.

Відповідно до пункту «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6; підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Відповідно до довідки №413, виданої Обласним цетром профілактики та боротьби зі СНІДом, ОСОБА_4 перебуває на "Д" обліку з діагнозом ВІЛ-інфекція 1 стадії та хронічний вірусний гепатит типу "С" (а.п. 90), які не входять до Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.

Будь-яких інших даних, які є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 Закону України "Про амністію в 2014 році" колегії суддів не надано.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 березня 2014 року щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: