Ухвала суду № 38964912, 27.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1660/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-трейнд на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-трейнд до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року відмовлено в задоволені позову про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.03.2013 року №0000272202 та №0000282202.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як підприємством проведено реальні операції з ТОВ Цементтрейд та ТОВ Дока-Групп у вересні-жовтні 2012 року та правомірно враховані суми за даними операціями у складі свого податкового кредиту і валових витрат, а тому податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.02.2013 року по 28.02.2013 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ Цементрейд за серпень 2012 року та ТОВ Дока-групп, за вересень - жовтень 2012 року, про що складено акт №743/22-200/34606858, яким встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме заниження податку на прибуток підприємств, у сумі 199555 грн.; та порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п. 201.4 ст.201 ПК України, а саме заниження ПДВ, на суму 190051 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та вказаними контрагентами укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно занижено розмір податку на прибуток та ПДВ.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 року: №0000272202 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій, на загальну суму 237563,75 грн.; №0000282202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, на загальну суму 249443,75 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірності прийнятих рішень, так як господарські операції між позивачем та його контрагентами не носять реальний характер.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств та ПДВ за серпень - жовтень 2012 року, на 199555 грн. та на 190051 грн. відповідно.

На формування розміру даних податків вплинули господарські операції позивача з ТОВ Цементрейд та ТОВ Дока-групп щодо оренди вантажних автомобілів, які виконано на підставі договорів оренди №3010812 від 31.07.2012 року та №33801/03-12 від 01.08.2012 року, відповідно.

На підтвердження господарських відносин з даними контрагентами позивачем надано наступні документи: копії договорів оренди (а.с.60, 88), податкові накладні (а.с.72-81, 113-134), акти здачі \ приймання робіт (а.с.62-71, 90-112), реєстр отриманих податкових накладних (а.с.147).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ТОВ Цементрейд і ТОВ Дока-групп укладено договори оренди транспортних засобів з екіпажами. У актах здачі-прийняття робіт зазначено, що контрагентом надано послуги найму транспорту для надання транспортно-експедиційних послуг, проте у жодних наданих документах не зазначено - які саме автомобілі орендовані у даних підприємств та не доведено, що водії, які здійснювали перевезення, є працівниками підприємств-контрагентів.

Згідно умов укладених договорів оренда автомобіля здійснюється за заявкою замовника (позивача), проте жодних заявок із зазначенням місця відправлення та місця прибуття \ маршрутних листів до суду також не надано. З наданих до суду товарно-транспортних накладних вбачається лише місця кінцевого відвантаження проте навіть не зазначено чи є позивач відправником даних товарів.

Надані позивачем документи також складено із певними порушеннями, а саме у жодних актах здачі \ прийняття робіт не має підписів та печаток замовника, а у договорі з ТОВ Дока-групп взагалі не зазначено прізвище, імя та по-батькові орендодавця, а лише стоїть підпис невідомої особи (а.с.89).

Судова колегія також звертає увагу на пояснення гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, що надано працівникам податкової міліції, з яких вбачається, що останні не обізнані та не займалися господарською діяльністю, як директора ТОВ Дока-групп та ТОВ Цементрейд, відповідно (а.с.40-41).

Крім того, позивачем надано до суду фотокопії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, з яких вбачається, що власниками вантажних транспортних засобів є ОСОБА_3 (директор Авто-трейнд), ОСОБА_4 та ОСОБА_5Ю.(а.с.158-161, 166, 171-172), проте не зрозуміло яким чином позивач винаймає приналежні йому автомобілі та яке відношення до справи мають інші власники транспортних засобів, які не є посадовими особами підприємств контрагентів. До суду апеляційної інстанції апелянт також не зявився та не надав жодних пояснень з цього приводу.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що з наданих до суду документів не вбачається товарність проведених операцій, тобто позивачем не підтверджено право на віднесення вказаних сум до складу свого податкового кредиту, а тому оскаржувані рішення податкового органу є обґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-трейнд залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді:А.В. Бойко

ОСОБА_6