Постанова № 38964843, 26.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. Справа №805/5073/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:40 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді

головуючого судді Мальцевої Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Ростова Я.С.

представник позивача не з'явився

представник відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Краматорськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який мешкає в м.Краматорськ,

про стягнення коштів

Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі -ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який є платником податків і зборів повинен сплачувати податок на доходи з фізичних осіб Відповідач порушив вимоги діючого законодавства, внаслідок чого має заборгованість перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 340,00 грн.

26.05.2014 року позивачем до відділу діловодства та документообігу суду було подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ, сформованим 27.01.2014 року Реєстраційною службою Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 30.09.1996 року зареєстрований як фізична особа підприємець, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 08.10.1996 року узятий на облік в ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області (на час взяття на облік - ДПІ у м.Краматорську Донецької області ДПС) як платник податків за №3242, з 30.09.1996 року знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м.Краматорську Донецької області як платник єдиного внеску, з 13.02.2013 року перебуває в стані припинення за власним рішенням (а.с.4-5).

Відповідно до довідки №1305151400058 форми №4-ОПП про взяття на облік платника податків від 11.11.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) 08.10.1996 року узятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків за №3242, на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області (код ДПІ - 515) (а.с.6).

З облікової картки платника податків вбачається, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) обліковується податковий борг перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб (платіж 11010500, вид бюджету 50 (місцевий бюджет)) в розмірі 340,00 грн. (а.с.19-20).

Згідно з довідкою, наданою позивачем, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) станом на 31.03.2014 року має заборгованість перед бюджетом (шифр бюджетної класифікації 11010500) в розмірі 340,00 грн. (а.с.13).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли в цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Пунктом 15.1. ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Одним з обов'язків платника податків та зборів за пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, вставлених цим Кодексом.

Підпунктом 19-1.1.1. п.19-1.1. ст.19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до п.3 ст.45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податків, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, вставлених Податковим кодексом України (а.с.6).

Підпунктом 14.1.137. пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Нормою п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи серед інших мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписом п.79.1 ст.79 цього ж Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пп.78.1.7. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з п.82.2. ст.82 цього ж Кодексу тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Оскільки, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 13.02.2013 року перебуває в стані припинення за власним бажанням (а.с.4-5), у Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області були наявні обставини для проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.7. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.49.1. Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.2. ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

За приписом пп.49.18.5. п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються серед інших за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України платники податку серед іншого зобов'язані: в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно з п. 177.11. ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

21.03.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (на той час Державна податкова інспекція у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 року по 13.03.2013 року, під час проведення якої було виявлено порушення відповідачем пп.16.1.3 п.16.1. ст16, пп.49.18.5. п.49.18 ст.49, абз. «в» п.176.1 ст.176, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, а саме, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були несвоєчасно надані до ДПІ м.Краматорська податкові декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, терміном надання 09.02.2012 року, фактично надана 25.02.2013 року, за 2012 рік, терміном надання 09.02.2013 року, фактично надано 25.02.2013 року, про що 21.03.2013 року позивачем було складено відповідний акт №023/17-2-2427005312, згідно з яким відповідач з обов'язками, правами, відповідальністю суб'єктів господарювання, порядком надання заперечень (зауважень) та оскарження рішень і дій посадових осіб контролюючих органів ознайомлений, примірник акта на 1 аркуші отримав 21.03.2013 року, про що свідчить особистий підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. (а.с.7-10).

За приписом п.120.1. ст.120 Податкового кодексу України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, доданого до акту перевірки №023/17-2-2427005312 від 21.03.2013 року, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у зв'язку з несвоєчасним наданням декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2011 - 2012 роки на підставі абз.1 п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України нараховано штрафну санкцію в загальному розмірі 340,00 грн., яка складається з: 170,00 грн. - штрафна фінансова санкція за несвоєчасне подання податкової декларації про доходи фізичних осіб за 2011 рік граничний термін надання 09.02.2012 року, фактично надано 25.05.2013 року; 170,00 грн. - штрафна фінансова санкція за несвоєчасне подання податкової декларації про доходи фізичних осіб за 2012 рік граничний термін надання 09.02.2013 року, фактично надано 25.05.2013 року (а.с.11).

Таким чином, судом встановлено, що податковий борг відповідача по сплаті єдиного податку утворився внаслідок несвоєчасного надання останнім декларації про доходи фізичних осіб за 2011-2012 року (а.с.7-10,11).

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України.

За приписом п.56.2. ст.56 цього ж Кодексу у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3. статті 56 Податкового кодексу України визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

01.04.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі акту перевірки №023/17-2-2427005312 від 21.03.2013 року стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було прийнято податкове-повідомлення рішення №0001471702/8365/10/17-213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500) на суму 340,00 грн., яке отримано останнім 01.04.2013 року, про що свідчить особистий підпис відповідача на на корінці податкового-повідомлення рішення №0001471702/8365/10/17-213 від 01.04.2013 року (а.с.12).

При цьому, вищевказане податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001471702/8365/10/17-213 від 01.04.2013 року відповідачем у встановлений діючим законодавством України строк ані в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржено не було.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про його узгодженість з боку відповідача.

Приписом пункту 38.1. ст.38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Оскільки відповідачем у встановлений податковим законодавством України строк податковий борг по сплаті єдиного податку не був сплачений, тому у розумінні Податкового кодексу України відповідачем податковий обов'язок не виконаний.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з п.п. 14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.87.2. ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 20.1.28 ст.20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.11. ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки заходи, вжиті контролюючим органом доходів і зборів, не призвели до погашення податкового боргу, борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 340,00 грн. існує та не сплачений відповідачем на момент розгляду справи, позов Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню, податковий борг зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 340,00 грн. - стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8 - 11, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) податковий борг зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 (нуль) коп. на користь місцевого бюджету м.Краматорська на р/р 33219801700059, код платежу 11010500, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мальцева Н.Г.