Постанова № 38962643, 29.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р.Справа № 923/263/14Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

(склад колегії судів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду №744 від 25.04.2014р.)

при секретарі судового засідання - Максіміхіній Ю.В.

за участю представників:

ПАТ „Національна акціонерна компанія „ Нафтогаз України" - Єгоров В.С. ( на підставі доручення),

Міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго" - Семко С.О. (на підставі доручення),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2014 р. у справі № 923/263/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України " до Міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго" про стягнення 17 616 513,51 грн.

ВСТАНОВИЛА:

06.03.2014 р. Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго"(далі відповідач) про стягнення 17 616 513,51 грн. (з яких: 15382363,78грн. - заборгованості за договором купівлі продажу природного газу за період березень-грудень 2012 р.; 1 074 314,12 грн. - пені за прострочення оплати природного газу та 1 161 835,60грн. - три відсотки річних (693148,12грн.+468687,48грн.), а також судових витрат в розмірі 73080,00грн. (а.с.2-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті газу за укладеним між сторонами договором купівлі продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2578/11 і має зазначену заборгованість на яку нараховано передбачену умовами договору пені та передбачені ст..625 ЦК України 3% річних за період прострочки.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.03.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі. (т. 1 а.с. 1)

У письмовому відзиві на позов відповідач, не оспорюючи обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню, мотивуючи своє клопотання тяжким фінансовим станом який виник не з його вини. (а.с.53- 57)

До відзиву він додав докази, які на його думку підтверджують його тяжкий фінансовий стан та обґрунтованість заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 3.04.2014 р. (повний текст якого підписано суддею Нікітенко С.В. 8.04.2014 р.) позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача: 15382363,78 грн. - заборгованості за договором купівлі продажу природного газу за період березень-грудень 2012 р.; 214 862,82 грн. - пені за прострочення оплати природного газу; 161 835,60 грн. - три відсотки річних, а також судові витрати в розмірі 73080,00 грн. (а.с.84, 85 -87)

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що на час звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача перед позивачем існувала зазначена в позові заборгованість, яку відповідач не сплатив у встановлені договорами строки, а відтак вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості та передбачених умовами договору та чинним законодавством пені та відсотків річних обґрунтовані.

Водночас розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд задовольнив його зменшивши розмір пені на 80 %, тобто до 214 862,82 грн., мотивуючи таке зменшення тяжким фінансовим станом відповідача та його кредиторську заборгованість перед третіми особами.

Частково не погоджуючись з цим судовим рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення в частині зменшення розміру пені та прийняти нове яким, стягнути пеню у повному, визначеному ним у позові, в розмірі - 1 074 314,12 грн., а в іншій частині рішення залишити без змін. Він також просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання цієї скарги .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що місцевим судом при зменшенні пені порушено норми матеріального та процесуального права, та на те, що зазначена відповідачам підстава, а саме збитковість внаслідок в наслідок економічно необґрунтованих тарифів є не достатнім фактором для зменшення пені. Скаржник вважає, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідача, тобто не врахував інтересів позивача порушених відповідачем.

До скарги він додав свій фінансовий звіт і баланс ,а також витяги з постанов Вищого господарського суду України у яких вирішувались аналогічні питання, щодо зменшення пені та підстав такого зменшення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. зазначену апеляційну скаргу, ї прийнято до провадження (у складі колегії суддів: Мирошниченко М.А. (головуючий), Головей В. М. та Шевченко В. В.) та призначено до розгляду на 29.05.2014 р. об 11:00 год., про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

У письмових запереченнях на скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін вважаючи скаргу необґрунтованою а рішення суду таким що винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Колегія суддів прийняла рішення про залучення до матеріалів справи доданих скаржником до апеляційної скарги додаткових доказів, а також наданих представником відповідача в судовому засіданні платіжних документів, які підтверджують про здійснення ним розрахунків з позивачем.

Представник скаржника в усних пояснення наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Представник відповідача в усних пояснення наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін..

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши, доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи і наявні у справі докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та ці обставини дослідив місцевий суд 30.09.2011 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та відповідачем - Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (покупець) був укладений договір №14/2578/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом "населення" слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Згідно п. 2.1. вказаного договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 52844,719 тис.куб.м.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна (граничний розмір ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, і це не оспорюється відповідачем, що позивач, виконуючи умови договору, поставив відповідачу за період з жовтня 2011р. по грудень 2012 р. включно, природний газ, на загальну суму 64 603 416,59 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами та скріплені їхніми печатками, а саме:

актом приймання-передачі №б/н від 31.10.2011р. (обсяг - 1533,297 тис. куб. м. на суму 2007392,43 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 30.11.2011р. (обсяг - 5979,247 тис. куб. м. на суму 7828030,17 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 31.12.2011р. (обсяг - 5892,398 тис. куб. м. на суму 7714327,46 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 31.01.2012р. (обсяг - 8076,095 тис. куб. м. на суму 10573223,57 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 29.02.2012р. (обсяг - 8645,047 тис. куб. м. на суму 11318095,52 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 31.03.2012р. (обсяг - 6452,809 тис. куб. м. на суму 8448017,55 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 30.04.2012р. (обсяг - 696,945 тис. куб. м. на суму 912440,39 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 30.04.2012р. (обсяг - 696,945 тис. куб. м. на суму 912440,39 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 27.11.2012р. (обсяг - 776,128 тис. куб. м. на суму 1016106,78 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 25.12.2012р. (обсяг - 5133,420 тис. куб. м. на суму 6720673,46 грн.);

актом приймання-передачі №б/н від 31.12.2012р. (обсяг - 6160,334 тис. куб. м. на суму 8065109,26 грн.).

Відповідно до пункту 6.1. договору, сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 49 223 052,81 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого станом на 10 січня 2014 року за останнім утворилася заборгованість у розмірі 15382363,78 грн.

Відповідач у порушення приписів ст..33 ГПК України не надав суду доказів погашення вказаної заборгованості і фактично визнав її.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд вмотивовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, за прострочене відповідачем зобов'язання у період з березня-грудня 2012 року, нарахував 3% річних від простроченої суми, розмір яких складає 693148,12 грн. Позивач також зазначає, що відповідач на виконання рішення господарського суду Херсонської області по справі №5024/1291/2012 від 18.10.2012р. в частині стягнення суми основного боргу провів оплати частинами за період з 05.06.2012 по 28.12.2012. Внаслідок чого заборгованість продовжувала існувати з 31.05.2012 по 28.12.2012 року. Позивачем донараховано відповідачу за зобов'язаннями жовтня 2011р. - лютого 2012 р. 3% річних у розмірі 468687,48 грн., які було нараховані за період з 31.05.2012 по 28.12.2012 року.

Загальна сума 3% річних, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 1161835,60 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних, колегія суддів дійшла висновку , що його зроблено методологічно та арифметично правильно.

Враховуючи викладене обставини та приписи ст..625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення вказаної в позові суми трьох відсотків річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1074314,12 грн., та висновків місцевого суду щодо необхідності зменшення розміру вказаної пені колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства та періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 80%, в обґрунтування якого посилається на те, що 80% теплової енергії, яку він виробляє, споживають громадяни, а тому основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, які надходять від населення. Заборгованість абонентів та бюджетних установ перед МКП "Херсонтеплоенерго" станом на 18.03.2014 року становить 57,9 млн. грн., що підтверджується довідкою №865-07 від 18.03.2014р. підприємства відповідача.

Вказані обставини переконання відповідача, перешкоджають йому своєчасно сплачувати власні борги за отриманий природний газ, електроенергію, воду, проводити ремонтні роботи, тощо. Також, за бухгалтерською довідкою №864-09 від 18.03.2014р., станом на 01.02.2014р. кредиторська заборгованість відповідача становить 77,2 млн. грн., в тому числі 72,6 млн. грн. заборгованість за природний газ перед позивачем. Внаслідок цього підприємство є збитковим, що підтверджується його балансом, копію якого надано до матеріалів справи.

Місцевий суд надавши оцінку вказаним доводам відповідача дійшов висновку, їх обґрунтованості і з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України, та підпункти 3.17.4 підпункти 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та ст. 233 ГК України зменшив нараховану позивачем суму пені на 80% , задовольнивши таким чином вимогу позивач про стягнення пені частково у розмірі 214862,82 грн.

Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду скаржника та викладені ним у скарзі доводи, що необґрунтованості зменшення розміру пені погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Так норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість .

Згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що :"вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо."

Слід також зазначити, що при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Як свідчать матеріали справи відповідач довів, що невиконання ним зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин (не здійснення з ним розрахунків споживачами, не відшкодування йому різниці в тарифах) та тяжким фінансовим становищем.

Водночас позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи вищевказані фактичні обставини та приписи чинного законодавства, зменшив розмір штрафних санкцій

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, щодо необґрунтованості зменшення судом штрафних санкцій, як зазнавалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цієї частині та ухвалення нового про стягнення штрафних санкцій в повному заявленому в позові обсягу.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2014 р. у справі № 923/263/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 30.05.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.