Постанова № 38962560, 12.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа№ 910/9615/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю ОСОБА_2;

від відповідача: представник за довіреністю Чернюк В.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року

у справі №910/9615/13 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про стягнення 230 630,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року у справі №910/9615/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ПАТ «КБ «Надра» на користь ФОП ОСОБА_4 суму заборгованості у розмірі 230 630,04 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року у справі №910/9615/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» прийнято до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.06.2007 року між ФОП ОСОБА_4 (далі - орендодавець) та ПАТ «КБ «Надра» (далі - орендар) було укладено договір оренди (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (далі - орендоване майно), загальною площею 137,4 кв.м. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору строк оренди становить десять років - з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання «Акту приймання-передачі майна у оренду».

На виконання умов договору сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення від 21.06.2007 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди у строкове платне користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 4.3. договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно до 5 числа поточного місяця на підставі повідомлення (рахунку), надісланого орендодавцем.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендна плата за місяць на дату підписання договору становить 24 285,45 грн., що еквівалентно 4 809 доларів США по курсу НБУ (з розрахунку 5,05 грн. за 1 долар США). Сума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу Національного банку України на день виписки рахунку з відображенням у ньому еквіваленту 1-го долару США до гривні, але не менше 24 285,45 грн. за місяць.

На виконання вимог п. 4.3. договору позивачем направлено на адресу відповідача рахунки (повідомлення) на оплату, а саме: рахунок (повідомлення) №11 від 05.11.2012 року (на суму 38 438,34 грн.), рахунок (повідомлення) №12 від 03.12.2012 року (на суму 38 438,34 грн.), рахунок (повідомлення) №01 від 03.01.2013 року (на суму 38 438,34 грн.), рахунок (повідомлення) №02 від 01.02.2013 року (на суму 38 438,34 грн.), рахунок (повідомлення) №03 від 04.03.2013 року (на суму 38 438,34 грн.) та рахунок (повідомлення) №04 від 29.03.2013 року (на суму 38 438,34 грн.). Загалом позивачем за період листопад, грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року виставлені (направлені) відповідачу рахунки (повідомлення) на загальну суму 230 630,04 грн.

Зазначені вище рахунки отримані відповідачем 06.11.2012 року, 05.12.2012 року, 04.01.2013 року, 04.02.2013 року, 05.03.2013 року та 29.03.2013 року, що підтверджується наявністю відтиску штемпеля відповідача на супровідних листах від 05.11.2012 року, 03.012.2012 року, 03.01.2013 року, 04.02.2013 року та 05.03.2013 року та 29.03.2013 року відповідно.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті орендних платежів на суму 230 630,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору оренди 21.06.2007 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь ФОП ОСОБА_4 суму заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 230 630,04 грн.

Доводи скаржника про проведення ним капітального ремонту, що є підставою для звільнення його від плати за оренду відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, приписами закону визначено підстави звільнення наймача від плати за оренду на період дії обставин за які він не відповідає і внаслідок яких тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року у справі №40/159, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року, стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ФОП ОСОБА_4 збитки в розмірі 888 293,00 грн.

Підставою для стягнення збитків став факт проведення відповідачем у травні 2008 року робіт по реконструкції даху орендованого приміщення, в результаті чого здійснено повний демонтаж даху. Після проведення зазначених дій роботи фактично були зупинені. При цьому, не проведено належної консервації об'єкту реконструкції. У результаті таких дій склалася ситуація, за якої внутрішня частина орендованого приміщення впродовж осені та грудня місяця 2008 року, а також січня, лютого та весни 2009 року піддавалася шкідливій та руйнівній дії атмосферних опадів, дії низької температури. Крім того, банком самовільно здійснено будівництво 12 цегляних колон у внутрішній частині приміщення. Роботи проведено без згоди позивача на проведення відповідного обсягу ремонтних робіт.

Отже, із наведеного слідує, що орендоване приміщення стало непридатним до експлуатації саме з ініціативи відповідача, який розпочав його реконструкцію, не завершивши її, без погодження із позивачем, що також підтверджується встановленими висновками в рішенні господарського суду Миколаївської області від 02.12.2013 року у справі №5016/2385/2012(8/99).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати орендних платежів, оскільки відповідачем не наведено суду доказів, відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, щодо обставин за які він не відповідає і внаслідок яких тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року у справі №910/9615/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року у справі №910/9615/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року у справі №910/9615/13 залишити без змін.

3. Справу №910/9615/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич