Рішення № 38962493, 29.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2014 р.Справа № 916/1568/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс";

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про стягнення 22720,72грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Представники:

Від позивача: Михайлець О.А. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 основну заборгованість в сумі 21 183,08 гривень, пеню в сумі 1251,75 гривень та річні в сумі 285,89 гривень, всього на суму 22720,72 гривень.

Ухвалою суду від 23 квітня 2014 року порушено провадження у справі №916/1568/14 та призначено до розгляду на 12 травня 2014 року.

Представник позивача 12 травня 2014 року надав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16 050,08 гривень, пені в сумі 1424,77 гривень та річних в сумі 313,21 гривень.

29 травня 2014 року представник позивача звернувся до суду із заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11 420,08 гривень, пені в сумі 517,65 гривень та річних в сумі 327,78 гривень.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресую.За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» (далі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач) було укладено договір поставки №1456 від 01.06.2012 року (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти партіями кондитерські вироби та інші продукти харчування (далі - Товар), в кількості, асортименті, ціні зазначеній у видаткових накладних, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених Договором.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу на адресу за умовами договору: АДРЕСА_2, товар (кондитерські вироби).

Так 28.11.2013 року Відповідачеві було поставлено Товар на загальну суму 30 982,16 гривень, що підтверджується видатковою накладною RDL00088101 від 28.11.2013 р. на суму 30 982,16 гривень.

Згідно пункту 2.3 Договору, Відповідач здійснює оплату за Товар на протязі 14-ти календарних днів, з дати поставки Товару шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Позивача, в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів у касу Позивача (п.2.4. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що датою поставки вважається дата передачі Товару в розпорядження Відповідача за видатковими накладними.

25.01.2014 року на адресу Відповідача було направлено Претензію № 17-14 від 25.01.2014 року, відповіді не надійшло.

Відповідачем частково оплачено товар, який поставлений за цінами та в кількості відповідно до видаткової накладної № RDL00088101 від 28.11.2013 року на поставку продукції загальною вартістю 30 982,16 грн., сума боргу за даною накладною станом на 28 травня 2014 року становить 11 420,08 гривень, хоча строк оплати настав 12.12.2013 р.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено розрахунок пені (розрахунок проведено починаючи з моменту виникнення зобов'язання та тривалістю заборгованості протягом 5 місяців). Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 11 420,08 гривень, пеня в сумі 1517,65 гривень та 3%річних в сумі 327,78 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 13 265,51 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» про стягнення основної заборгованості в розмірі 11 420,08 гривень підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.1 Договору в разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені в розмірі 1517,65 гривень, вважає такий розрахунок вірний, сума пені підлягає стягненню відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних вірний та підлягає стягненню з відповідача в сумі 327,78 гривень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача основної заборгованості у розмірі 11 420,08 гривень, пені в сумі 1517,65 гривень та 3% річних в сумі 327,78 гривень.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» (66300 Одеська область м.Котовськ вул..50 років Жовтня , б.216, поштова адреса: 65031 м.Одеса вул..М. Грушевського, 2 „А", код ЄДРПОУ 37984318) основний борг в сумі 11 420 /одинадцять тисяч чотириста двадцять/ гривень 8 копійок, пеню в сумі 1517 /одна тисяча п'ятсот сімнадцять/ гривень 65 копійок, 3% річних в сумі 327 /триста двадцять сім/ гривень 78 копійок, судовий збір в сумі 1827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім / гривень .

Повний текст рішення складено 30 травня 2014 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гуляк Г.І.