Рішення № 38962417, 14.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3431/14 14.05.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий"

до спільного товариства з обмеженою відповідальністю "ВудІнвестТрейдинг"

про стягнення 150.216,88 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Мартинюк Ю.А. - за довіреністю від 12.03.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальності "Меблевий комбінат "Стрий" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою від 10.02.2014 № 63 до спільного товариства з обмеженою відповідальності "ВудІнвестТрейдинг" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 150.216,88 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній на підставі укладеного сторонами спору контракту від 01.11.2012 № 2012-01-ВИТ поставив відповідачеві товар загальною вартістю 598.546,00 російських рублів, проте останній оплату товару на користь позивача не здійснив.

За таких обставин, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі в сумі 598.546,00 російських рублів, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, станом на день надсилання позову від 10.02.2014 № 63 до господарського суду, а саме згідно відбитку календарного штемпеля поштового зв'язку на поштовому відправлені - 26 лютого 2014 року, еквівалентно 158.674,54 гривень національної валюти України. Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача відповідальності за прострочення останнім грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з трьох відсотків річних в сумі 1.240,55 грн і інфляційних нарахувань в сумі 1.464,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальності "Меблевий комбінат "Стрий" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/3431/14.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах даної справи повідомлення про вручення особі відповідача поштового відправлення суду.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов до суду від відповідача не надходив. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання, призначене судом на 14.05.2014, не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 14.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", яке зареєстровано у відповідності до законодавства Україні, як продавцем, (далі - позивач) та спільним товариством з обмеженою відповідальності "ВудІнвестТрейдинг", зареєстрованого за законодавством Республіки Білорусь, як покупцем, (далі - відповідач) укладено контракт від 01.11.2012 № 2012-01-ВИТ (далі - Контракт).

Згідно предмету Контракту позивач продає, а відповідач купує мебель, частини меблів з деревини, пиломатеріали, плити деревостружкові та МДФ-панелі (далі - товар) номенклатура і ціна якого визначені у відповідності із рахунками-фактурами, які є невід'ємними частинами Контракту (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до базисних умов Контракту поставка товару здійснюється транспортним засобом на умовах FCA м. Стрий (Україна), відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року) (п. 3.1 Контракту).

Датою відвантаження вважається дата митного оформлення товару (підтверджується відміткою митниці на оформленому бланку вантажної митної декларації) (п. 3.4 Контракту).

Пунктом 5.1 Контракту визначено, що 50 % передоплати здійснюється на протязі 7 банківських днів після виставлення рахунку-проформи, 50 % - в день відвантаження товару.

08 лютого 2013 року сторонами укладено до Контракту Додаткову угоду № 1, згідно із п. 1 якої сторони спору доповнили Контракт пунктом 5.2 із такою умовою: "оплата товару також може здійснюватися протягом 7 (семи) банківських днів після поставки товару. Форма оплати - банківське перерахування".

Валютою Контракту є російський рубль (п. 4.1 Контракту).

Як визначено сторонами у п. 6.1 Контракту, товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем за кількістю і якістю у разі відсутності з боку відповідача претензій в порядку, передбаченому п. 10.1 Контракту.

Датою отримання товару вважається дата митного оформлення товару відповідачем (підтверджується відміткою митниці на оформленому бланку декларації на товар) (п. 10.1 Контракту).

Так, позивачем 23 вересня 2013 року виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № 2013-05 на оплату товару загальною вартістю 293.250,00 російських рублів і 12 листопада 2012 року виставлено рахунок-фактуру № 2013-06 на оплату товару загальною вартістю 305.296,00 російських рублів.

Вказаний у рахунках-фактурах товар поставлено позивачем відповідачеві в повному обсязі, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR).

Поставлений позивачем товар пройшов митне оформлення, що підтверджується такими вантажними митним деклараціями: 1) за декларацією від 23.09.2013 № 209040000/2013005926 поставлено товар відповідно до рахунку від 23.09.2013 № № 2013-05 на суму 293.250,00 російських рублів; 2) за декларацією від 14.11.2013 № 209040000/2013/006988 поставлено товар згідно рахунку від 12.11.2012 № 2013-06 на суму 305.296,00 російських рублів.

Наведені рахунки, накладні та декларації наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Контрактом, останній в порядку та у строки, які визначені у розділі 5 Контракту, оплату отриманого товару на користь позивача не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Контрактом складає 598.546,00 російських рублів.

Враховуючи, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1.240,55 грн і інфляційних нарахувань в сумі 1.464,67 грн.

Статтею ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" унормовано, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин .

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

В розділі 11 Контракту визначено, що будь-які спори і розбіжності, які виникли внаслідок або у зв'язку із Контрактом, повинні, за можливістю, вирішуватися сторонами шляхом переговорів.

За відсутністю мирного вирішення питання на протязі тридцяти днів з дня перших переговорів, спори, які виникли у зв'язку із Контрактом, повинні бути вирішенні остаточно в арбітражному порядку, в Господарському суді міста Києва, Україна.

Так, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 598.546,00 російських рублів, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Контрактом, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1.464,67 грн, суд зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки аналіз ст. 625 ЦК України свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка є валютою Контракту, не підлягає. Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ЦК може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, суд зазначає, що оскільки валютою Контракту є російський рубль, тому й нарахування трьох відсотків річних має здійснюватися у такій валюті. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 5.040,41 російських рублів, за таким розрахунком суду, здійсненого в межах заявленого позивачем періоду.

Вантажна митна деклараціяЗаборгованість (російські рублі)Період простроченняКількість днів прострочення3 % річні (російські рублі)від 23.09.2013 № 209040000/2013005926293.250,0004.10.2010-10.02.20141303.133,36від 14.11.2013 № 209040000/2013/006988305.296,0027.11.2013-10.02.2014761.907,05 Всього 5.040,41

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі спільного товариства з обмеженою відповідальності "ВудІнвестТрейдинг" (Республіка Білорусь, 230005, м. Гродно, вул. Господарча, 6/1; обліковий номер платника 591002118) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (79058, Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 3; ідентифікаційний код 00274878) основну заборгованість в сумі 598.546,00 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сорок шість) російських рублів 00 коп.; три відсотки річних в сумі 5.040,41 (п'ять тисяч сорок) російських рублів 41 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.975,71 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 травня 2014 року.

Суддя С.В. Балац