Ухвала суду № 38962359, 27.05.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" травня 2014 р. Справа № 907/430/14

За позовом Wallfa Kft., Угорщина, м. Будапешт

до відповідача приватного підприємства "ГЛОБУС", Україна, Закарпатська область, Хустський район, с.Рокосово

про: стягнення суми 85609,41 дол. США (974632,05 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14) збитків в порядку регресу та 6754,93 дол. США (76902,42 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14)- відсотків в порядку п.1 ст. 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

Головуючий суддя Івашкович І.В.

представники:

від позивача - Демчик Н.І., довіреність від 16.08.13

від відповідача - Лукачко І.Й., довіреність від 22.05.2014 р.

Суть спору: стягнення суми 85609,41 дол. США (974632,05 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14) збитків в порядку регресу та 6754,93 дол. США (76902,42 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14)- відсотків в порядку п.1 ст. 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

Позивач Wallfa Kft., Угорщина, м.Будапешт звернувся позовом до відповідача приватного підприємства "ГЛОБУС", Україна, Закарпатська область, Хустський район, с.Рокосово про стягнення суми 85609,41 дол. США (974632,05 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14) збитків в порядку регресу та 6754,93 дол. США (76902,42 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14)- відсотків в порядку п.1 ст. 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

З позовною заявою позивачем подано заяву від 24.04.2014 р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме транспортні засоби:

- сідловий тягач Iveco Magirus, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1;

- причіп Krone SDP 27, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

- сідловий тягач Diamler Chrysler 1841, державний номер НОМЕР_3;

- сідловий тягач Scania A 4X2, державний номер НОМЕР_4.

Заяву про забезпечення позову мотивовано з посиланням на ті обставини, що відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача, не здійснив відшкодування завданих в процесі виконання договору №08.02/2010/LOG/MCE від 30.08.2010 р. збитків, а саме суми 85 609,41 дол. США - вартості втрачених під час перевезення 576 шт. шин марки Michelin.

Вважає, що оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснює відшкодування завданих збитків, наявні всі підстави вважати про можливість відчуження відповідачем належного йому майна, зокрема транспортних засобів, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду.

Представником позивача заяву про вжиття заходів до забезпечення позову підтримано з наведених у заяві підстав.

На виконання вимог суду щодо надання доказів належності відповідачу на праві власності транспортних засобів, про накладення арешту на які подано заяву про забезпечення позову, представник позивача супровідним листом від 22.05.14 подала копію листа Вих:8/Р-312 від 21.05.2014р. Центру №211 УМВС України в Закарпатській області із доданим списком транспортних засобів, які згідно наявної бази даних Державтоінспекції станом на 20.05.14 значаться зареєстрованими за ПП "Глобус".

Представник відповідача усно та поданим у даному судовому засіданні письмовим відзивом просить відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вважає безпідставним та недоведеним твердження позивача про можливість відчуження відповідачем належних йому транспортних засобів. Вказує, що поданою позивачем копією журналу обліку згідно даних бази Державтоінспекції, на даний час за відповідачем зареєстровано понад 50 транспортних засобів, які на сьогоднішній день працюють в нормальному режимі.

В зв'язку з наведеним, просить відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши клопотання позивача, суд констатує такі висновки.

За правилами ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України вжиття заходів до забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі за наявності достатньо обгрунтованих та підтверджених доказами підстав, за яких може бути зроблено обгрунтоване припущення про те, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання судового рішення у випадку задоволення позову може бути неможливим або суттєво утрудненим. На підставі поданих сторонами доказів суд має прийти до обґрунтованого висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення у випадку, якщо позов буде задоволено. При цьому має бути враховано відповідність обраного заявником виду забезпечення позову позовним вимогам.

З урахуванням правових позицій, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову та предметом відповідної вимоги, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язком заявника є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. В даному випадку предметом позову є вимога про стягнення з відповідача суми 85609,41 дол. США (974632,05 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14) збитків та 6754,93 дол. США (76902,42 грн. за курсом НБУ станом на 23.04.14)- відсотків, тобто вимога про стягнення грошових коштів. Натомість, в порядку вжиття заходів забезпечення позову позивач просить накласти арешт на певні конкретно визначені одиниці належних відповідачу транспортних засобів, тобто на індивідувально визначене майно. Отже, обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на індивідуально визначена майно не можна вважати адекватними заявленим позовним вимогам про стягнення грошових коштів. Позивач не обгрунтував необхідність обранння саме такого заходу забезпечення позову, не підтвердив відсутність у відповідача коштів на рахунках.

Позивач також не обгрунтував та не підтвердив співрозмірність обраних заходів забезпеченння позову у співставленні з розміром позовних вимог, вартісна оцінка одиниць транспортних засобів, на які позивач просить накласти арешт, не підтверджена жодними доказами. Жодним чином також не підтверджено існування обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи з наведених вище мотивів, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви від 24.04.2014 р. позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме транспортні засоби: сідловий тягач Iveco Magirus, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1; причіп Krone SDP 27, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2; сідловий тягач Diamler Chrysler 1841, державний номер НОМЕР_3; сідловий тягач Scania A 4X2, державний номер НОМЕР_4.

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

Суддя І.В.Івашкович