Рішення № 38962267, 26.05.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 р.

Справа № 911/716/14

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЕКСІМ" (вул. Фастівська,23, оф.315, м. Біла Церква. Київська обл., 09100)

до:Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" (с. Гурівці, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22124)

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЕКСІМ" до приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" про стягнення 47 245,54 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 14 березня 2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 07.04.2014 року.

Ухвалою суду від 07.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 25.04.2014 року, з об'єктивних причин.

Ухвалою суду від 25.04.2014 року відкладено розгляд справи на 26.05.2014 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 26.05.2014 року представники сторін не з'явились. Разом з тим, представник позивача подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. № канц. 08-46/4397/14 від 12.05.2014 року).

При цьому, представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог ( вх.. № канц.. 08-46/4396/14 від 12.05.2014 року), а саме останній просив суд стягнути з відповідача 47 188, 64 грн. суму основного боргу; 5 368,88 грн. пені; 667,93 грн. інфляційних втрат; 1 664,59 грн. 3% річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), дана заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Окрім того варто зазначити, що пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 25.04.2014 р., яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.11.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 38 купівлі-продажу ( далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати належний йому товар – обладнання та устаткування для тваринницьких ферм та комплексів, в асортименті та кількості відповідно до рахунків і накладних або, за згодою Сторін, відповідно до специфікації, що є додатком до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити кошти за товар, на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору товар може поставлятись партіями, відповідно до домовленості Сторін.

Відповідно до п.1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту 100% оплати грошових коштів за товар, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.2.2. договору загальна ціна товару, що продається за цим договором, складається з суми цін всіх накладних або специфікацій, які погоджені сторонами, та є додатком до даного договору.

Відповідно до п.2.2. договору ціна за кожну одиницю товару зазначається в рахунках, накладних або в специфікаціях які погодженні сторонами, та є додатком до даного договору.

Відповідно до п.2.3. договору ціна товару включає 20 % ПДВ.

Відповідно до п.2.4. договору покупець сплачує на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості товару – протягом трьох днів з моменту отримання відповідного рахунку від продавця.

Відповідно до п.3.1. договору товар передається продавцем покупцю окремими партіями або повністю що додатково узгоджується сторонами.

Відповідно до п.3.4. договору термін поставки товару складає 30 робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця коштів, відповідно до п.2.4. договору.

Відповідно до п.3.5. договору товар вважається прийнятий покупцем з моменту отримання видатковою накладною на цей товар.

Відповідно до п.6.5. договору у разі прострочення поставки товару в терміни, вказані в договорі, продавець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ України від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.6. договору у разі прострочення здійснення оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ України від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.7. договору сплата штрафних санкцій та пені не звільняє винну сторону від виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за договором.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 57 188,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № 107 від 30 листопада 2012 року та № 288 від 02.07.2013 року накладними та довіреностями на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

07.02.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 6 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 42188,64 грн., та яка залишена без задоволення.

В матеріалах справи знаходиться акт звірки взаєморозрахунків (підписаний сторонами) за період з 01.01.2013р. по 01.11.2013р. за договором купівлі-продажу в якому зазначено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 42188,64 грн. (станом на 01.11.2013р.).

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд здійснивши перерахунок боргових зобов'язань відповідача задовільняє частково позовні вимоги в сумі 42188,64 грн.

Крім стягнення основної суми заборгованості здійснивши перерахунок нарахованих штрафних санкцій, до стягнення підлягає 3154,56 грн. пені; 377,98 грн. інфляційних втрат; 1524,36 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з п. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 господарського суду України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як видно з матеріалів справи відповідач порушив умови договору, а саме останнім не було здійснено вчасно платежі.

Відповідно до п.6.5. договору у разі прострочення поставки товару в терміни, вказані в договорі, продавець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ України від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.6. договору у разі прострочення здійснення оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ України від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.7. договору сплата штрафних санкцій та пені не звільняє винну сторону від виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" (с. Гурівці, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22124, код ЄДРПОУ 20101691) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЕКСІМ" (вул. Фастівська,23, оф.315, м. Біла Церква. Київська обл., 09100, код ЄДРПОУ 33447975) 42188,64 грн. суму основного боргу; 3154,56 грн. пені; 377,98 грн. інфляційних втрат; 1524,36 грн. 3% річних; 1827, 00 грн. витрат на сплату судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 30 травня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Фастівська,23, оф.315, м. Біла Церква. Київська обл., 09100)

3 - відповідачу (с. Гурівці, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22124)