Постанова № 38959348, 22.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2014 року № 2а-5909/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда"

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкових повідомлень –рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонере товариство «Агрофірма «Троянда» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 13.04.2012р. №0000922220, № 00000932220, №0000942220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 скасовано згадувану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийнято нову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000922220 –повністю, від 13.04.2012 №0000932220 в частині зменшення розміру від’ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 229 691 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України, скасовано згадувані постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда»з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.11, валютне іншого законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.11 за результатом якої складено акт від 12.03.2012 № 30/22-205/03359658 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, наступні порушення :

- п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138 , п.138.6 ст.138, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, в результаті встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства загальну суму 79951850 грн.

- п.274.1 ст.274, пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження орендні плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (Подільський район) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 056 818,21грн.

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті завищене залишок від’ємного значення з податку на додану вартість суму 248105грн., в т.ч. по періодах: грудень 2011 року - 248105 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.04.2012

- №0000922220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем орендна плата за земельні ділянки на загальну суму 188 921,45 грн. (за основним платежем 1 056 818,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 132 103,24 грн.),

- №0000932220, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 248 105 грн.,

- №0000942220, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 79 951 850 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000922220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем орендна плата за земельні ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ), а платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПКУ).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ).

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2005 року між Київською міською радою (орендодавцем) та ВАТ «Агрофірма «Троянда» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки (зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 06 грудня 2005 року за № 85-6-00235), відповідно до умов якого: орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об’єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором (пункт 1.1 статті 1 договору); об’єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування – вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва, розмір – 43044,00 м2, цільове призначення – для благоустрою пам’ятки природи «Крістерова гірка», кадастровий номер – 8000000000:85:148:0007 (пункт 2.1 статті 2 договору); визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, у грошовій формі (пункт 4.1 статті 4 договору); річна орендна плата за земельну ділянку на період встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки (пункт 4.2 статті 4 договору); розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (пункт 4.3 статті 4 договору); зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.4 статті 4 договору); орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов’язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку (пункт 4.5 статті 4 договору); розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (пункт 4.7 статті 4 договору); контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки (пункт 4.9 статті 4 договору).

Також, 05 серпня 2005 року між Київською міською радою (орендодавцем) та ВАТ «Агрофірма «Троянда» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки (зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 06 грудня 2005 року за № 85-6-00234), відповідно до умов якого: орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об’єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором (пункт 1.1 статті 1 договору); об’єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування – вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва, розмір – 129823,00 м2, цільове призначення – для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об’єктами соціально-громадського призначення та паркінгами, кадастровий номер – 8000000000:85:148:0001 (пункт 2.1 статті 2 договору); визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, у грошовій формі (пункт 4.1 статті 4 договору); річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки. Після введення об’єкта в експлуатацію річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд нежитлового фонду та у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду (пункт 4.2 статті 4 договору); розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (пункт 4.3 статті 4 договору); зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.4 статті 4 договору); орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Питання сплати податку на додану варітьсь та інших податкових платежів, що пов’язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку (пункт 4.5 статті 4 договору); розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (пункт 4.7 статті 4 договору); контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки (пункт 4.9 статті 4 договору).

Крім іншого, між Київською міською радою (орендодавцем) та ВАТ «Агрофірма «Троянда» (орендарем) була укладена додаткова угода (зареєстрована ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 30 грудня 2009 року за № 85-6-00466) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06 грудня 2005 року № 85-6-00234, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в пункт 2.1 договору, виклавши його а такій редакції: «Об’єктом оренди відповідно до цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: кадастровий номер – 8000000000:85:148:0001, розмір – 129823,00 м2, а також, кадастровий номер – 8000000000:85:148:0079, розмір 1800,00 м2, місце розташування – вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва, цільове призначення – для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об’єктами соціально-громадського призначення та паркінгами». Судом встановлено та сторонами не заперечується, що до договору оренди зміни щодо збільшення розмір орендної плати не вносились.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Отже, хоча зміна розміру земельного податку згідно із Податковим кодексом України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 13.06.2013 у справі №21-443а12.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Податкового кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування зобов’язані в тримісячний термін з дня набрання чинності Податковим кодексом України прийняти рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених Кодексом.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності, який полягає у тому, що зміни будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.

Отже, зміна розміру земельного податку внаслідок зміни нормативно-правового акту не тягне за собою автоматичної зміни орендної плати, а є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0000922220 від 13.09.12 було здійснено неправомірно, що є підставою для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000932220, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивач протягом періоду з 01.10.10р. по 31.12.11р. задекларував в р.18 від’ємне значення з ПДВ «-» 24 052 858 грн. З метою перевірки правильності обчислення суми р.24 (26) «залишок від’ємного значення ПДВ» вказану суму зменшено:

- на 3 526 569 грн. (від’ємне значення р.18 за грудень 2011р., яка буде врахована в складі рядка 21.1. «Значення рядка 21.1 податкової декларації попереднього звітного (податкового) періоду»в січні 2012р.);

- на 868 229 грн. підсумок по рядку 23.3. «Значення рядків 8.5.тп 8.6. додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного періоду»;

- на 19 062 724 грн., яку зараховано в рахунок суми бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів

Таким чином, податковий орган вважає, що сума залишку від’ємного значення рядка 26 декларації повинна становити 595 336 грн., та з врахуванням завищення податкового кредиту на 359 грн. у вересні 2011р., даний показник становить 594 977 грн., що на 248 105 грн. перевищує показник задекларований позивачем за грудень 2011р. Натомість позивач вказує, що податковим органом не було прийнято до уваги дані уточнюючих розрахунків з ПДВ за грудень 2010 року (від 29.07.11р. за №9005537692), за листопад 2010р. (від 29.06.11р. за №9004411714), за березень 2011 року (від 20.01.2012р. за №9014198415).

З матеріалів справи вбачається, що згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ за травень 2010 року поданого 25.11.10р. було збільшено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету в розмірі 45 794 грн., та відображено у рядку 8 уточнюючого розрахунку. При складанні декларації з ПДВ за грудень 2010 року поданої 20.01.11р. за №9006466617 вищезазначена сума податкового зобов'язання 45 794 грн. помилково включена підприємством до рядка 23.3 Декларації з ПДВ та врахована в зменшення від'ємного значення попереднього звітного періоду. Сума (-) 141 270 грн. рядка 23.3 Декларації з ПДВ за грудень 2010р. складається з суми 95 476 грн. (рядок 8.6 Уточнюючого розрахунку за серпень 2010р. від 24 листопада 2010р.) та помилково включеної підприємством суми 45 794 грн. (рядок 8.1 Уточнюючого розрахунку за травень 2010р. від 25 листопада 2010р.)

Таким чином, підприємством занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 45 794 грн. Помилку в рядку 23.3 Декларації з ПДВ за грудень 2010року виявлено в липні 2011 року.

Підприємством самостійно виявлена помилка в рядку 23.3 Декларації з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 45 794 грн. виправлена через рядок 24 Уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2010 року (від 29.07.2011р. за №9005537692). Таке виправлення мало місце у зв'язку з виключенням рядка 23.3 із форми Декларації з ПДВ, діючої з 01.03.2011р., що не було враховано податковим органом під час перевірки при розрахунку залишку від'ємного значення з податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням положень наведеної норми, сума 45 794 грн. повинна бути включена до колонки №8 та колонки №16 рядка №3 таблиці «Зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість», що зазначена в Акті та яка впливає на підсумок по рядку 23.3 Декларації.

Також, Згідно з Уточнюючим розрахунком з ПДВ за серпень 2010р., поданого 29 жовтня 2010р. за №9004697523, позивачем було зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (уточнення показника рядка 25.2 Декларації) в розмірі 163 345 грн. та відповідно збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) в розмірі 163 345 грн., що підтверджено даними р.6.6,р.6.8 Уточнюючого розрахунку (копії у матеріалах справи). При заповненні р.8 Уточнюючого розрахунку сума в розмірі 163 345 грн. помилково не включена підприємством в рядок 8.5 Уточнюючого розрахунку, що призвело до зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто помилково занижена сума рядка 23.3 Декларації з ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 163 345 грн.

Підприємством самостійно виявлена помилка в рядку 23.3 Декларації з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 163 345 грн., виправлена через рядок 24 Уточнюючого розрахунку з ПДВ за листопад 2010 року (від 29.06.2011р. за №9004411714). Таке виправлення мало місце у зв'язку з виключенням рядка 23.3 із форми Декларації з ПДВ, діючої з 01.03.2011р., що також не було враховано податковим органом під час перевірки залишку від'ємного значення з податку на додану вартість. На підставі вищевикладеного, та з урахуванням п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України сума 163 345 грн. повинна бути включена до колонки №8 та колонки №16 рядку №2 таблиці «Зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість», що зазначена в Акті та яка впливає на підсумок по рядку 23.3 Декларації. Крім того, Згідно з Уточнюючим розрахунком з ПДВ за березень 2011р., поданого 20 січня 2012р. за №9014198415, позивачем було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 20 552 грн.

Отже, сума 20 552 грн. підлягає включенню до рядка 21.2 Декларації з ПДВ за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок, тобто в Декларації за січень 2012 року. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Так, відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним висновок податкового органу про п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000932220 та як наслідок задоволення позовних вимог.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 № №0000942220, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі –Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток -як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від’ємного значення об’єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від’ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв’язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, тлумачення абзацу третього пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку із абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене у цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства, у тому числі щодо визначення складу валових витрат, які враховувалися при визначенні об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

В свою чергу, правові наслідки формування від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

Згідно з указаною нормою Перехідних положень, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовувалася платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 р. № 114.

У рядку 06.6 зазначеної декларації підлягало відображенню, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто у другому кварталі 2011 року до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114, підлягало перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Причому ані Закон, ані Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

За наведених обставин та правових норм, висновок податкового органу про завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. на суму 79 951 850 грн. у зв’язку з перенесенням збитків 2010 року в сумі 22 560 832 грн., 55 045 812 грн. – 80% залишок суми збитків за 2009 рік та 2 345 206 грн. збитків, які утворилися за результатами господарської діяльності поточного періоду, тобто за 1 квартал 2011 року –протиправний.

Суд зауважує, що сторонами не заперечується правильність формування позивачем від’ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, щодо документального підтвердження позивачем валових витрат, що призвели до від’ємного значення об'єкта оподаткування, як і не містять заперечень щодо реальності господарських операцій позивача, наслідком яких стало утворення збитків.

З акту перевірки вбачається, що залишок суми збитків за 2009 рік 55 045 812 грн. підтверджений актом про результати планової виїзної перевірки від 14.02.2011р. № 36/23-404/03359658.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, яки визнаються сторонами можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, правильність формування позивачем від’ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток не потребує додаткового доказування.

З огляду на вищевикладене, висновок податкового органу про п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138 , п.138.6 ст.138, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України на думку суду є необґрунтованим, що свідчить про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення та є підставою для його скасування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 13.04.2012. №0000922220, № 00000932220, №0000942220 прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 27.05.2014